Ухвала суду № 17076255, 29.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7265/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Дурицької О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2010 № 0000392306/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 27.04.2010 № 0000392306/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 21.12.2009 по квітень 2010 року з перервою в роботі з 01.01.2010 по 11.01.2010 було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»за період з 01.03.2008 по 30.11.2008 за результатами якої складено Акт невиїзної документальної перевірки № 26/35-30/31109157 від 13.04.2010.

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1333387,05 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в тому числі: у квітні 2008 року 270709,70 грн.; у травні 2008 року 354983,07 грн.; у червні 2008 року 257337,90 грн.; у липні 2008 року 333158,59 грн.; у листопаді 2008 року 17197,79 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) на суму 30772,00 грн. за листопад 2008 року.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»за місцем державної реєстрації не знаходиться.

На підставі Акта перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 27.04.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000392306/0 про визначення суми податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість в розмірі 1333387,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 666694,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за періоди квітень, травень, червень, липень та листопад 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення», у звязку з придбанням послуг за договором доручення на поставку продукції від 21.11.2006 №037-пр.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, що контрагент позивача - ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»на момент складання податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, а відтак, мало право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Разом з тим, висновки контролюючого органу щодо не підтвердження включення сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»з підстав їх підписання іншою особою та не зазначення в таких податкових накладних посади та прізвища особи, яка їх підписала є помилковими, оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА Українивід 30 травня 1997 року № 165, не містять обовязкової вимоги про зазначення в податковій накладній прізвища та посади особи, яка підписує таку податкову накладну.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що контрагент позивача станом на 11.08.2010 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а керівником та особою, що має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи є Діхтяренко І.А.

За даними довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення»знято з обліку лише 10 січня 2011року.

Обговорюючи питання щодо реальності господарських операцій та придбання позивачем послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Так, одним із видів діяльності ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»є оптова торгівля хімічними продуктами. Разом з тим, позивач має ліцензію Міністерства аграрної політики України на здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами.

Вказане підтверджується договорами поставки мінеральних добрив та/або засобів захисту рослин, посівними матеріалами; специфікаціями; накладними; довіреностями на отримання цінностей.

Отже, господарські операції позивача з ТОВ«Центр «Послуги Консультації Рішення»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності.

При цьому, висновки податкового органу, що вказані вище послуги придбавалися позивачем для використання в цілях інших, ніж з метою використання в господарській діяльності не підтверджені належними доказами.

Що стосується вексельних розрахунків між позивачем та ТОВ «Центр «Послуги Консультації Рішення», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктами 7.4-7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»регулюються питання виникнення у платника податків права на податковий кредит у звязку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів. Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Оскільки, видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону України, тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Отже, платник податку, який видав вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

При цьому, вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість»є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

Крім цього, при вирішенні даної справи судом вірно враховано висновок №8904/9831/10-19 судово-економічної експертизи у даній адміністративній справі, складений 30листопада 2010 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого висновки Акта перевірки про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1333387,05 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за періоди квітень-липень та листопад 2008 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 333 387,05 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в тому числі: у квітні 2008 року 270 709,70 грн.; у травні 2008 року 354 983,07 грн.; у червні 2008 року 357 337,90 грн.; у липні 2008 року 333 158, 59 грн.; у листопаді 2008 року 1 7 197, 79 грн., та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 30772,00 грн. за листопад 2008 року, є помилковими.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у оскаржуваній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

О.М. Дурицька