Ухвала суду № 17076246, 29.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1922/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Дурицької О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Жуліс»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ПП «Жуліс»звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Вінниці в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001442200 від 04.11.2009 в розмірі 44 498.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001442200 від 04.11.2009.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Вінниці була проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Жуліс»з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні розрахунків за договором № 001 від 07.02.2009, що укладений з нерезидентом фірмою WORLDWIDE LTD», Корея, згідно повідомлення уповноваженого банку КБ «ПриватБанк»№ 26.0.0.0/1-718 від 07.09.2009.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при проведенні розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічних операцій в частині порушення законодавчо встановлених термінів надходження імпортного товару, про що складено акт від 26.10.2009 № 2641/2202/33716319.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001442200 від 04.11.2009, яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 44498,00 грн.

Актом перевірки підтверджується, що між ПП «Жуліс»був укладений договір № 001 від 07.02.2009 із нерезидентом фірмою WORLDWIDE LTD», Корея, за яким продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити бетонний насос (б/в) CIF-порт, Одеса, Україна. Загальна вартість договору склала 30000,00 дол. США. Оплата обладнання здійснюється покупцем у формі 100 відсотків попередньої оплати.

На виконання умов даного договору ПП «Жуліс»платіжним дорученням в іноземній валюті № 20022009 від 20.02.2009 перерахувало на користь нерезидента фірма WORLDWIDE LTD», Корея, попередню оплату в сумі 30000,00 дол. США. Кошти були перераховані з рахунку № 26004055303610, відкритого резидентом в уповноваженому банку ЗАТ КБ «Приватбанк»на рахунок 5680003735600016 в банку Industrial Bank of Korea. Граничний термін надходження імпортного товару був встановлений 19.08.2009.

В законодавчо встановлені строки товар по імпорту від нерезидента фірми WORLDWIDE LTD», Корея, не надійшов, у звязку з чим за розрахунками по договору утворилась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 30000,00 дол. США з граничним терміном надходження імпортного товару 19.08.2009.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»прийнятий Верховною Радою України з метою запобігання безпідставному вивезенню валютних цінностей та майна за межі України, у зв'язку з чим встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.

Згідно із ст. 2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання резидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статями 1 і 2 цього ж Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статями 1 і 2 цього ж Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

В силу статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим же Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня як вид відповідальності за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не передбачена ст. 239 ГК України.

Згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є спеціальною нормою щодо розрахунків в іноземній валюті. Порушення вказаного Закону резидентами, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення, як обовязкова відповідальність на підставі Закону. Згідно вказаних норм Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно - господарські санкції.

Штрафна санкція (штраф) згідно п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, згадані акти ненормативного характеру можуть застосовуватися лише стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст. 14, ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності до такого переліку не включено,а відтак, пеня не належить до категорії податкових зобов'язань.

Виходячи з того, що регулювання у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності не є регулюванням у сфері оподаткування, на такі відносини положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині визначення податкових зобов'язань не розповсюджуються.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження фактів порушень позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відтак, висновок суду щодо не доведення факту порушення позивачем законодавчо встановленого терміну надходження імпортного товару за зовнішньоекономічним контрактом є правильним.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у оскаржуваній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

О.М. Дурицька