Постанова № 17076240, 29.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-2275/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддівБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Дурицької О.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Плазма Тек»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Плазма Тек»до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 року ВАТ «Плазма Тек»звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Крижопільської МДПІ в якому просило визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення № (501) 0000022320/2 від 12.02.2009 про сплату 546531,00 грн. з них 430311,00 грн. податку на прибуток підприємств та 116220,00 штрафних санкцій та № 0000102320/3 від 27.04.2009; визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення № (5512) 0000112320/0 від 26.09.2008 про сплату 433845 грн. з них 289230,00 грн. податку на додану вартість та 144615,00 грн. штрафних санкцій та № (6618) 0000112320/1 від 01.12.2008, № (500) 0000112320/2 від 12.02.2009 та № 0000112320/3 від 27.04.2009.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Згідно пп. 2 п. 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Вінницький окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до встановлених порушень, але колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_1, ВАТ «Плазма Тек»31.07.1995 року зареєстроване як юридична особа.

Згідно статуту ВАТ «Плазма Тек», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Рудницьке спеціалізоване підприємство «Агромаш»протоколом № 1 від 27.02.1998 року, зареєстрованого Піщанською РДА розпорядженням № 48 від 05.03.1998 року, з подальшими змінами, остання з яких затверджена загальними зборами ВАТ «Плазма Тек»протоколом від 10.09.2007 року, зареєстрована Піщанською РДА 25.09.2007 року.

Посадовими особами державної податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «Плазма Тек», за результатами якої складено акт перевірки № 24-23-03567397 від 17.09.2008 року «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Плазма Тек»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 01.04.2008 року».

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 431519 грн., в тому числі за 9 місяців 2007 року 164083 грн., за 2007 рік в сумі 233633 грн., за І квартал 2008 року в сумі 197886 грн. Підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 289230 грн., в тому числі по періодах: липень 2007 року - 12114 грн., серпень 2007 року - 33265 грн., вересень 2007 року - 9842 грн., жовтень 2007 року - 19774 грн., листопад 2007 року - 22672 грн., грудень 2007 року - 33354 грн., січень 2008 року - 36080 грн., лютий 2008 року - 59579 грн., березень 2008 року - 62550 грн..

Позивачем подані заперечення на акт перевірки № 1045 від 18.09.2008 року, які податковим органом залишені без задоволення, що відображено у відповіді на заперечення № 5442 від 24.09.2008 року.

На підставі акту перевірки, Крижопільською МДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення: № (5511) 0000102320/0 від 26.09.2008 року, яким позивачу, за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з податку на прибуток підприємств в розмірі 431519 грн., штрафні санкції - 126075 грн., а всього на загальну суму 557594 грн.; № (5512) 0000112320/0 від 26.09.2008 року, яким позивачу, за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 289230 грн., штрафні санкції - 144615 грн., а всього на загальну суму 433845 грн..

Не погоджуючись з спірними рішеннями позивач подав до Крижопільської МДПІ первинну скаргу № 1126 від 06.10.2008 року, за результатами розгляду якої рішенням Крижопільської МДПІ № 6611 від 28.11.2008 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Крижопільської МДПІ - без змін, та прийнято податкові повідомлення - рішення №№ (6619)0000102320/1, (6618) 0000112320/1 від 01.12.2008 року, з тих же підстав і на ті ж суми що і попередні податкові повідомлення рішення.

Позивачем було подано повторну скаргу № 28791/10 від 25.12.2008 року, яку рішенням ДПА у Вінницькій області № 2028/10/25-009 від 04.02.2009 року задоволено частково: залишено без змін податкове повідомлення - рішення Крижопільської МДПІ № (5512) 0000112320/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та в зазначеній частині рішення від 28.11.2008 року № 6611, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення - рішення №0000112320/1 від 01.12.2008 року); скасовано податкове повідомлення - рішення Крижопільської МДПІ № (5511) 0000102320/0 від 26.09.2008 року в частині 11063 грн. визначеної суми податкового зобовязання з податку на прибуток (1208 грн. основний платіж і 9855 грн. штрафна санкція) та в зазначеній частині рішення від 28.11.2008 року № 6611, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення - рішення № 0000102320/1 від 01.12.2008 року), а в іншій частині податкове повідомлення - рішення від 26.09.2008 року № 00001023200 (5511) і рішення від 28.11.2008 року № 6611, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення - рішення від 01.12.2008 року № 0000102320/1) залишено без змін.

За результатами рішення ДПА у Вінницькій області, Крижопільською МДПІ відповідачем були видані податкові повідомлення - рішення:

- № (501) 0000022320/2 від 12.02.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 546531 грн., з яких основний платіж - 430311 грн., штрафні санкції - 116220 грн.;

- № (500) 0000112320/2 від 12.02.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі - 433845 грн., з яких основний платіж - 289230 грн., штрафні санкції - 144615 грн..

Позивачем подано скаргу № 163 від 18.02.2009 року на вказані рішення до ДПА України, яка своїм рішенням № 3500/6/25-0115 від 16.04.2009 року залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Крижопільської МДПІ №0000112320/0 (5512), № 0000102320/0 (5511) від 26.09.2008 року з урахуванням рішення ДПА у Вінницькій області № 2028/10/25-009 від 04.02.2009 року (податкові повідомлення рішення №0000022320/2 (501), № 0000112320/2 (500)) - без змін.

На підставі даного рішення ДПА України, Крижопільською МДПІ винесені податкові повідомлення - рішення №№0000102320/3, 0000112320/3 від 27.04.2009 року, з тих же підстав і на ту ж суму, що і податкові повідомлення - рішення № (501) 0000022320/2 № (500) 0000112320/2 від 12.02.2009 року.

Вирішуючи правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень № (5511) 0000102320/0 від 26.09.2008 року, № (6619)0000102320/1 від 01.12.2008 року, № (501)0000022320/2 від 12.02.2009 року, № 0000102320/3 від 27.04.2009 року, винесені за порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів виходить з наступного.

Сума податкових зобовязань по вказаним податковим повідомленням - рішенням складається з сум завищених скоригованих валових витрат в розмірі 1726078 грн., за рахунок внесення до складу валових витрат інформаційних послуг, на виконання договорів комісії № 0122-01 від 22.01.2007 року, № 1203-01 від 03.12.2007 року, витрат на послуги по технічному обслуговуванню ліній по виробництву електродів.

Пунктом 3.1.2. Акту перевірки встановлено завищення скоригованих валових витрат на суму 1726078,00 грн., у звязку з чим податковим органом встановлено порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме віднесення до складу валових витрат отриманих інформаційних послуг, не пов'язаних з веденням господарської діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2007 року між ВАТ «Плазма Тек»та TOB «Технологічний синтез»укладено договір комісії № 0122-01, відповідно до якого TOB «Технологічний синтез»як комісіонер зобов'язався за дорученням і за рахунок комітента здійснювати в інтересах останнього від свого імені здійснювати придбання сировини - катанки для виробництва зварювальних електродів.

Згідно п. 4.1. цього договору комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 5,00 гри. (з ПДВ) за одну тонну придбаної сировини протягом трьох днів з дня затвердження комітентом звіту.

Згідно п. 4.2. цього договору комісіонер має право на відшкодування комітентом понесених ним витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, які зазначаються у звіті.

Згідно п. 4.3. підставою для отримання комісіонером комісійної винагороди та понесених витрат є наявність факту затвердженого звіту.

Розділом 5 договору додатково регулюється порядок відшкодування витрат комісіонера.

Між ВАТ «Плазма Тек»та TOB «Технологічний синтез»03 грудня 2007 року укладено договір комісії № 1203-01, відповідно до якого TOB «Технологічний синтез», як комісіонер зобов'язався за дорученням і за рахунок комітента здійснювати в інтересах останнього від свого імені здійснювати придбання сировини - рутилового концентрату для виробництва зварювальних електродів.

Згідно п. 4.1. цього договору комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 20,00 грн. (з ПДВ) за одну тонну придбаної сировини протягом трьох днів з дня затвердження комітентом звіту.

Згідно п. 4.2. цього договору комісіонер має право на відшкодування комітентом понесених ним витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, які зазначаються у звіті.

Згідно п. 4.3. підставою для отримання комісіонером комісійної винагороди та понесених витрат є наявність факту затвердженого звіту.

Розділом 5 договору додатково регулюється порядок відшкодування витрат комісіонера.

На протязі 2007-2008 року комісіонер на виконання комісійного доручення здійснював закупівлю сировини, катанки та рутилового концентрату, для виробничих потреб Комітента.

Згідно акту перевірки, на виконання договорів комісії сторони в період дії договорів комісії підписували видаткові накладні про відвантаження сировини, акти виконаних робіт на підставі звіту комісіонера, що складалися на кожну окрему поставку сировини.

За вказаний період ТОВ «Плазма Тек»згідно актів виконаних робіт віднесено до складу валових витрат інформаційних послуг в сумі 1446151 грн..

Доводи відповідача, що віднесення до складу валових витрат отриманих інформаційних послуг не пов'язаних із веденням господарської діяльності, є порушенням п. 5.1, п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Згідно ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України). Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ст. 1014 ЦК України).

Статтею 1022 ЦК України встановлено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно ст. 1024 ЦК України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Умовами договорів комісії № 0122-01 від 22 січня 2007 року та № 1203-01 від 03 грудня 2007 року укладених між ВАТ «Плазма Тек»та TOB «Технологічний синтез»визначено, що комісіонер має право на відшкодування понесених ним витрат, пов'язаних з виконанням договору комісії.

Факт понесения витрат на інформаційні послуги комісіонером звітами комісіонера, та відповідно, актами виконаних робіт, які досліджувалися перевіряючими Крижопільської МДПІ.

Помилковим є твердження відповідача, що віднесення до складу валових витрат отриманих інформаційних послуг не пов'язаних із веденням господарської діяльності, є порушенням п. 5.1, п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Апелянтом відносилися до складу валових витрат у період що перевірявся, не отриманні інформаційні послуги, а відшкодування комісіонера, здійснені ним на виконання договорів комісії та попередньо узгодженні з комітентом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2. «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Включення до складу валових витрат ВАТ «Плазма Тек»відшкодування комісіонера, здійснені ним на виконання договорів комісії та попередньо узгодженні з комітентом повністю відповідає нормам п. 1.32, пункту 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки без несення відповідних витрат взагалі було б неможливе виконання комісіонером своїх зобов'язань по договору комісії.

Згідно ч. 1 та. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що надані позивачем договори комісії № 0122-01 від 22.01.2007 року, № 1203-01 від 03.12.2007 року, додаткові угоди до даних договорів, акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за цими договорами, будучи первинними документами та підставою формування валових витрат не відповідають вимогами п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з порушенням приписів п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, відсутня інформація про фактично понесені витрати на придбання інформаційних послуг тощо.

Виходячи зі змісту одного із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, тому договори комісії № 0122-01 від 22.01.2007 року, № 1203-01 від 03.12.2007 року, додаткові угоди до даних договорів, акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за цими договорами, за своєю формою і сутністю, відповідають вимогам первинного документу.

Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено дійсність правочину укладеного з СПД ОСОБА_5, фактичне отримання послуг, а також їх повязаність із господарською діяльністю.

Згідно 4.1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Безпідставним є посилання суду першої інстанції на ст. 218 ЦК України з приводу необхідності визнання судом дійсним правочину з СПД ОСОБА_5, оскільки вказана норма встановлює що правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Вірно зазначає апелянт, що згідно ст. 204 ЦК України законодавцем встановлено презумпцію, правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Формування валових витрат позивачем здійснювалося на підставі первинних документів, зокрема атів приймання-передачі робіт, звітів про виконану роботу, що безпосередньо пов'язані із здійсненням господарської діяльності підприємства.

Розглядаючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № (5512) 0000112320/0 від 26 вересня 2008 року, № (6618) 00001 12320/1 від 01 грудня 2008 року, № (500) 00001 12320/2 від 12.02.2009 року та № 00001 12320/3 від 27 квітня 2009 року, що винесені з тих же підстав і на ту ж суму за результатами розгляду первинної та повторної скарг ВАТ «Плазма Тек»колегія суддів виходить з наступного.

Суму податкового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями № (5512) 000011 2320/0 від 26 вересня 2008 року та, відповідно, № (6618) 00001 12320/1 від 01 грудня 2008 року, № (500) 00001 12320/2 від 12.02.2009 року та № 0000112320/3 від 27 квітня 2009 року складається з сум віднесення до складу податкового кредиту 289230,00 грн. від інформаційних послуг, отриманих від TOB «Технологічний синтез», які не призначаються для використання у господарській діяльності.

Пунктом 3.1.5. Акту перевірки встановлено віднесення до складу податкового кредиту 289230,00 грн. від інформаційних послуг, отриманих від TOB «Технологічний синтез», які не призначаються для використання у господарській діяльності, у звязку з чим податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено п.п. 7.4.4. п. 7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

До складу валових витрат ВАТ «Плазма Тек»відшкодування комісіонера, віднесенні суми на виконання договорів комісії та попередньо узгодженні з комітентом що відповідає нормам п. 1.32, пункту 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки без несення відповідних витрат взагалі було б неможливе виконання комісіонером своїх зобов'язань по договору комісії, та призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, у звязку з чим застосування п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним.

Позивачем відносилися до складу валових витрат у період, що перевірявся, не отриманні інформаційні послуги, а відшкодування комісіонера, здійснені ним на виконання договорів комісії та попередньо узгодженні з комітентом, а тому суми ПДВ, зазначені в податкових накладних на отримання комісійних товарів та послуг, узгоджуються з п.п. 7.4.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пл. 7.4.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту перевірки в цій частині не відповідають обставинам справи, у звязку з чим спірні податкові повідомлення-рішення № (5512) 0000112320/0, відповідно, № (6618) 0000112320/1 від 01.12.2008 року, № (500) 0000112320/2 від 12.02.2009 року та № 0000112320/3 від 27.04.2009 року є протиправними та підлягають скасуванню

Згідно п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону Україна від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У звязку з тим, що спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є протиправними та підлягають скасуванню відповідно, нарахування штрафних санкцій згідно п. 17.1.3. п. 1 7.1. ст. 1 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним, а тому спірні податкові повідомлення-рішення № (501) 0000022320/2 та № (5512) 0000112320/0 в частині нарахування штрафних санкцій протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно також підлягають визнанню протиправними та скасуванню податкові повідомлення-рішення від 27.04.2009 року № 0000102320/3, що винесене з тих же підстав і на ту ж суму № (501) 0000022320/2 та № (6618) 0000112320/1 від 01.12.2008 року, № (500) 0000112320/2 від 12.02.2009 року та № 0000112320/3 від 27.04.2009 року, що винесені з тих же підстав що № (5512) 0000112320/0 в частині нарахування штрафних санкцій.

Колегія суддів приходить до висновку, що визначені податкові зобовязання відповідачем за спірними податковими повідомленнями рішеннями не відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції в порушення вказаних норм права не було досліджено всі фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для винесення обєктивного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року та постановлення нової рішення у справі прозадоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Плазма Тек»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року - задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Плазма Тек»до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № (501) 0000022320/2 від 12.02.2009 року про сплату 546 531,00 грн. з них 430 311,00 грн. податку на прибуток підприємств та 116 220,00 штрафних санкцій та № 0000102320/3 від 27.04.2009 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № (5512) 0000112320/0 від про сплату 433 845 грн. з них 289 230,00 грн. податку на додану вартість та 144 615,00 грн. штрафних санкцій та № (6618) 0000112320/1 від 01.12.2008 року, № (500) 0000112320/2 від та № 0000112320/3 від 27.04.2009 року.

Постанова апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

О.М. Дурицька