Постанова № 17074442, 30.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2011 року           15:32           № 2а-3311/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкових повідомлень - рішень

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 76, від 15.10.10, ;

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 1782/9/10-110, від 29.09.10,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2010 №0002864120/0, від 18.10.2010 №0002864120/1 та від 23.12.2010 №0002864120/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання своїх податкових зобов‘язань своєчасно здійснено платежі з погашення заборгованості з податку на додану вартість: за грудень 2009 року –29січня 2010 року у сумі 3999389,00грн.; за січень 2010 року –26лютого 2010 року у сумі 3805693,00грн.; за лютий 2010року –30березня 2010року у сумі 2702020,00грн., у зв"язку з чим, на думку позивача, відповідач дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ стосовно несвоєчасно сплаченого податку на додану вартість на суму 10507098,00грн. за період з грудня 2009 року по лютий 2010 р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що позивач не виконав зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по лютий 2010 р., чим порушив вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ, в силу чого, вважала прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м.Києві по роботі з великими платниками податків було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ«Укртранснафта»з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №370/41-20/31570412 від 26.07.2010 та встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ в частині несвоєчасно сплаченого податку на додану вартість по деклараціях за грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року на суму 10507098,00грн., з них 8523655,70грн. з терміном прострочення від 31 до 90 днів, а 1983442,30грн. з терміном прострочення більше 90 днів.

Судом встановлено, що позивачем 20.01.2010 р. подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року та додатки до неї. В рядку27 (Сума ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного періоду) позивач визначив суму ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет, у розмірі 3999386,00грн.

19.02.2010 р. позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року та додатки до неї. В рядку 27 (Сума ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного періоду) позивач визначив суму ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет, у розмірі 3805692,00грн.

19.03.2010 р. позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року та додатки до неї. В рядку 27 (Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного періоду) позивач визначив суму ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет, у розмірі 2702020,00грн.

Задекларовані суми податку на додану вартість позивачем були сплачені за грудень 2009 року –29січня 2010 року у сумі 3999389,00грн. (платіжне доручення №767 від 29.01.2010); за січень 2010 року –26лютого 2010 року у сумі 3805693,00грн. (платіжне доручення №1000 від 26.02.2010); за лютий 2010року –30березня 2010року у сумі 2702020,00грн. (платіжне доручення №38 від 30.03.2010), та, відповідно, були зараховані до Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 140101 «ПДВ» на рахунок УДК у Печерському районі м.Києва.

          У вказаних платіжних дорученнях позивача зазначено призначення платежу: в платіжному дорученні № 767 від 29.01.2010 року –податок на додану вартість за грудень 2009 року; в платіжному дорученні № 1000 від 26.02.2010 року –податок на додану вартість за січень 2010 року; в платіжному дорученні № 38 від 30.03.2010 року –податок на додану вартість за лютий 2010 року.

          Таким чином, свої зобов’язання щодо сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року та січень, лютий 2010року позивач виконав своєчасно та належним чином.

Судом встановлено, що відповідач, самостійно змінив призначення вказаних здійснених позивачем платежів та здійснив розподіл сплачених сум в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість за інші періоди.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного на момент існування спірних правовідносин), органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень; посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб на території України, що здійснюються за участю банків в Україні, регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004. № 22, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976.

Відповідно до пп. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно з п. 3.8 гл. 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж: та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з абз. 4 п.3.3 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 - абз. 4 п. 3.3 гл. 3 - операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також: повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не визначено зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

При цьому, суд також приймає до уваги правову позицію, викладену в листах Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 № 358/13/13-09, 10.06.10 № 845/11/13-10.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 11.08.2010 року № 0002874120/0.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.10.2010 року № 0002874120/1.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23.12.2010 року № 0002874120/2.

          5. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (ідентифікаційний код юридичної особи 31570412) за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

          З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, у судовому засіданні 30.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Постанова у повному обсязі складена та підписана 08 липня 2011 року.

Суддя                                                                                 Ю.Т. Шрамко