Постанова № 17074099, 16.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1208/2011

16 червня 2011 року 09год. 47хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув ,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбетон"

про стягнення заборгованості у сумі 24847,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м.Рівне звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбетон" про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 24847,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому просив про розгляд справи у його відсутність (а.с.31).

          Відповідач в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. На адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.16) надсилався повідомлення-виклик до суду. Однак, конверт повернувся з відміткою поштового відділення про відсутність особи за даною адресою. Відповідно до ч.4 ст.33 КАС України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце судового розгляду належним чином.

Разом з тим, судом не визнавалася обов’язковою участь сторін в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          Судом встановлено, що 14.11.2006 року відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.15), з 16.11.2006 року перебуває на обліку, як платник податків ДПІ у м. Рівне (а.с.13) та з 18.06.2007 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.14).

За даними обліку позивача, станом на дату звернення до суду, за відповідачем рахувалася заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 24847,00 грн., яка виникла наступним чином.

З 21 по 28 травня 2010 року ДПІ у м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Укрпромсервіс" за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт №758/23-121/34704084 від 02.06.2010 року, яким зафіксовано порушення пп.7.2.3. п.7.2., пп..7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин (а.с.5-8). На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001752342/3 від 03.12.2010 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 25099,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 16733,00 грн., за штрафними санкціями - 8366,50 грн. (а.с.9).

          Відповідно до п.4.2.1. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

          Відповідно до вимог пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та п.4.3 ст.4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження, або звертається у встановлені строки з позовом до суду.

          За даними КП ДАС, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбетон" зверталося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001752342/3 від 03.12.2010 року, однак ухвалою від 12.01.2011 року у справі №2а/1770/93/2011 року позовна заява залишена без розгляду. Відтак, визначені податковим повідомленням-рішенням №0001752342/3 від 03.12.2010 року, зобов'язання в сумі 25099,50 грн. вважаються узгодженими.

          За даними облікової картки платника частина вказаної суми була погашена за рахунок переплати в розмірі 254,69 грн., яка обліковувалась на особовому рахунку платника податків. Решта 25099,50 грн. - 254,69 грн. = 24844,81 грн. визначена як недоїмка (а.с.21-22).

          В силу вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, позивачем для відповідача були вручено податкову вимогу №21 від 10.01.2001 року на суму 24844,81 грн., яка відповідачем отримана 19.01.2011 року та у встановленому порядку не оскаржувалась (а.с.12).

          Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, а нова вимога не виставляється.

          19.01.2011 року відповідач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року №9006257842, в якій самостійно визначив до сплати ПДВ в розмірі 452,00 грн.(а.с.10-11).

          В силу вимог п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. А відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В свою чергу, строки подання декларації передбачені п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України та встановлені диференційовано в залежності від базового звітного (податкового) періоду, під яким розуміється перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу. В силу вимог п.203.1 ст.203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. А відповідно до п.203.2. вказаної статті, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

          Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

          19.01.2011 року відповідач сплатив 452,00 грн. ПДВ (а.с.36), однак вказана сума була зарахована податковим органом відповідно до п.87.9. ст.87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а саме на часткове погашення заборгованості, що виникла за податковим повідомленням-рішенням №0001752342/3 від 03.12.2010 року. Крім того, податковим органом відповідно до ст.129 Податкового кодексу України нараховано відповідачу пеню в сумі 2,19 грн.(а.с.45-46).

          Відтак, враховуючи ту обставину, що граничні терміни для сплати відповідачем ПДВ згідно з поданою ним податковою декларацією з податку на додану вартість, сплинули, відповідна сума є його податковим боргом.

          Оскільки за даними зворотного боку облікової картки платника податків - відповідача у справі сума податкового боргу з податку на додану вартість після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення іншої податкової вимоги не виникало.

          Відповідно до цього, заборгованість відповідача по податку на додану вартість станом на 18.03.2011 року - день звернення позивача в суд, становить 24844,81 грн. - 452,00 грн. + 2,19 грн. + 452,00 грн. = 24847,00 грн.                    

          Всупереч нормам чинного законодавства, заборгованість по податку на додану вартість відповідачем не сплачена. Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: довідкою про заборгованість відповідача (а.с.4), обліковою карткою платника податків (а.с.18-22).

          21.04.2011 року відповідачем подано заперечення проти позову, в якому він, зокрема, зазначив, що твердження позивача про те, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість в сумі 452,00 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою даного податку згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року №9006257842 від 19.01.2011 року є безпідставним, оскільки в день подання декларації - 19.01.2011 року відповідачем було повністю сплачено задекларований податок в сумі 452,00 грн.

          Разом з тим, як встановлено судом, вказана сума зарахована податковим органом в рахунок часткового погашення податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0001752342/3 від 03.12.2010 року.

          Враховуючи вищевикладене та положення п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, згідно якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості з податку на додану вартість згідно декларації за грудень 2010 року №9006257842 від 19.01.2011 року в сумі 452,00 грн. у зв’язку із сплатою задекларованого податку, є безпідставним та необґрунтованим, а відтак, до уваги судом не береться.

          Аналогічним чином, не підтверджено жодним належним і допустимим доказом твердження відповідача про те, що у березні 2011 року ним задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ на рівні 22000,00 грн., за рахунок якого можливе погашення недоїмки попередніх періодів.

          Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

          Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

          У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

          За наведених обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

          Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

          Керуючись статтями160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідбетон" до місцевого бюджету м.Рівне на р/р 31115029700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 24847 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                   Друзенко Н.В.