Постанова № 17074047, 13.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4606/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стандарт Агро"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2011 року Приватне підприємство "Стандарт Агро"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2011 №0000941503/0/118/12.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки по питанню взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" від 06.04.2011 №332/15-322/33014000, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" у грудні 2010 року та січні 2011 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 53083,00 грн, в тому числі в грудні 2010 року - 42050,00 грн та січні 2011 року - 11033,00 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, квитанціями до прибуткового касового ордера, товарно-транспортними накладними, актом виконаних робіт), господарські операції з цим субєктом господарювання відповідали вимогам закону. Вказував, що на момент здійснення господарських операцій між ПП "Стандарт Агро" та його контрагентом ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" останній був існуючим субєктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Крім того, зазначав, що жодним законодавчим актом України не передбачено право чи обов'язок будь-яких приватних чи інших підприємств контролювати своїх контрагентів щодо дотримання ними вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ він вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів та послуг від продавця ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", контрагентами якого в свою чергу являються ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання. Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач, крім того, повязує з відсутністю у позивача актів виконаних робіт, доручень на отримання товару, товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення придбаного товару та отриманих послуг у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Стандарт Агро" (ідентифікаційний код 33014000) 25.05.2004 зареєстроване як юридична особа Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області та перебуває на податковому обліку у Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 02.07.2004. Крім того, позивач є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №23621362 від 05.10.2004).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 01.04.2011 по 06.04.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Стандарт Агро" по питанню взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.12.2010 по 28.02.2011.

За результатами перевірки податковим органом 06.04.2011 складено акт №332/15-322/33014000, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 185, 187, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 53083,00 грн, в тому числі за грудень 2010 року на суму 42050,00 грн, за січень 2011 року на суму 11033,00 грн.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941503/0/118/12, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 63596,50 грн, в тому числі 53083,00 грн - за основним платежем та 10513,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 21.04.2011 №0000941503/0/118/12, суд виходить з наступного.

На час формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року діяли норми Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Формування ж позивачем податкового кредиту за січень 2011 року врегульоване нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 21.01.2011 між позивачем (покупець) та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1/2101, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар - сою урожаю 2010 року.

В межах виконання умов укладеного договору позивачем придбано у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" 17,420 тн сої на загальну суму 66200,00 грн, на підтвердження чого ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" виписано податкову накладну від 21.01.2011 №502 на загальну суму 66200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 11033,33 грн, видаткову накладну від 21.01.2011 №ВН-0000010, рахунок-фактуру від 21.01.2011 №РФ-0000010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкову накладну від 21.01.2011 №502, виписану ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з придбання сої, суд не має підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу у податкового органу відсутні.

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено суму податку на додану вартість в розмірі 11033,00 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (січень 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у готівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 31.01.2011, згідно якої позивачем оплачено ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" грошові кошти в сумі 66200,00 грн, що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар (сою).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбана позивачем соя в кількості 17,420 тн була отримана уповноваженою особою ПП "Стандарт Агро" ОСОБА_3 на підставі довіреності №1 від 21.01.2011, підпис якого мається у видатковій накладні від 21.01.2011 №ВН-0000010

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбана у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" соя була реалізована позивачем в день її придбання ТОВ "Сембі-Сервіс", а тому 21.01.2011 була доставлена на адресу, вказану ТОВ "Сембі-Сервіс" (елеватор в с. Піщане Кременчуцького району), де отримана уповноваженою особою ТОВ "Сембі-Сервіс" ОСОБА_4 на підставі довіреності №1-2 від 21.01.2011, копія якої мається в матеріалах справи.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Реальність транспортування сої, придбаної у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною від 21.01.2011 №8, згідно якої відбувалось її перевезення на адресу вантажоодержувача - ТОВ "Сембі-Сервіс". Вказаним спростовується висновок відповідача в акті перевірки про відсутність товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала реальність транспортування сої.

Крім того, факт реалізації позивачем сої, придбаної у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" в кількості 17,420 тн, в адресу ТОВ "Сембі-Сервіс" також підтверджується виписаною ПП "Стандарт Агро" податковою накладною від 21.01.2011 №12101 на загальну суму 71400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 11900 грн, накладною від 21.01.2011 №12101 та рахунком від 21.01.2011 №12101, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та додатку №5 до вказаної декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" ПП "Стандарт Агро" відображено в розділі І "Податкові зобов'язання" обсяг поставки сої ТОВ "Сембі-Сервіс" без ПДВ на суму 59500 грн та суму ПДВ - 11900 грн, а в реєстрі виданих податкових накладних в розділі І відповідно податкову накладну від 21.01.2011 №12101 на загальну суму постачання 71400,00 грн, в т.ч. ПДВ - 11900 грн.

В розділі ІІ "Податковий кредит" додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року ПП "Стандарт Агро" відображено операцію з придбання у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" сої на суму 55166,67 грн та ПДВ - 11033,33 грн, а в реєстрі отриманих податкових накладних в розділі ІІ відповідно податкову накладну від 21.01.2011 №502 на загальну суму 66200,00 грн, в т.ч. ПДВ - 11033,33 грн.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 42050,00 грн в грудні 2010 року за наслідками отриманих ним експедиторських послуг на загальну суму 252300,00 грн, наданих ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", судом встановлено наступні фактичні обставини.

05.05.2010 між ПП "Стандарт Агро" (покупець) та ПП "Колос-09" (продавець) укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №12, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар соняшнику в обсязі 200 тн (двісті тн) урожаю 2010 року. Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору ціна за товар встановлюється 545,00 грн за 1 (одну) тн в т.ч. ПДВ 20% - 90,83 грн на складі продавця. Всі витрати по транспортуванню соняшника з-під комбайну, транспортування продукції до елеватору, доведення продукції до кондицій, необхідних до стійкого зберігання продукції, послуги елеватора, покупець несе за власний рахунок.

На виконання умов даного договору ПП "Колос-09" в зв'язку з проведенням ПП "Стандарт Агро" попередньої оплати було виписано податкову накладну від 05.05.2010 № 10505 на загальну суму 108000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 18000,00 грн (на 198,165 тн соняшника), виставлено рахунок №2-00505 від 05.05.2010 на аналогічну суму. Поставка соняшника відбувалась згідно накладних від 15.09.2010 №1-1509, від 16.09.2010 №1-1609, від 21.09.2010 №11111 та №12109.

Із наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача встановлено, що придбаний соняшник знаходився на зберіганні на території елеватора, що розташований за адресою: с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи договором складського зберігання соняшника №9 від 13.09.2010, укладеного між Філією "Павлиський елеватор" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" (зерновий склад) та ПП "Стандарт Агро" (поклажодавець), актом здачі-приймання наданих послуг за вересень 2010 року, актом звірки взаємних розрахунків, банківською випискою про оплату послуг зберігання, які наявні у матеріалах справи.

З метою транспортування придбаного у ПП "Колос-09" соняшника з елеватора, де він зберігався, 20.10.2010 між ПП "Стандарт Агро" (замовник) та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (виконавець) укладено договір на експедиторські послуги №58, згідно якого виконавець зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж - сільськогосподарські культури, до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за експедирування вантажу встановлену плату. Завантаження вантажу здійснюється виконавцем у пункті, вказаному замовником у строки не пізніше наступного дня після подання заявки на перевезення вантажу. Аналіз змісту даного договору дає підстави для висновку, що фактично виконавець взяв на себе обов'язки по наданню замовнику транспортних послуг.

На виконання умов договору на експедиторські послуги №58 від 20.10.2010, ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було виписано податкову накладну від 30.12.2010 №99 на загальну суму 252300,00 грн, в т.ч. ПДВ - 42050,00 грн, рахунок-фактуру від 30.12.2010 №РФ-00000062. Також уповноваженими представниками сторін було складено та підписано акт виконаних робіт від 30.12.2010, згідно якого виконавець виконав експедиторські послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції замовника вагою 107,230 тн, 14,700 тн та 17,771 тн - 01.11.2010, 11.11.2010 та 02.12.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкову накладну від 30.12.2010 №99, виписану ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з експедирування соняшнику, суд не має підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу у податкового органу відсутні.

Згідно вказаної податкової накладної позивачем включено суму податку на додану вартість в розмірі 42050,00 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Судом встановлено, що оплата експедиторських послуг здійснювалась позивачем у готівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, згідно яких позивачем сплачено ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" грошові кошти в сумі 252300,00 грн, що дає підстави стверджувати, що позивач розрахувався за надані йому послуги.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що придбаний соняшник у ПП "Колос 09" в кількості 139,701 тн позивачем було реалізовано ТОВ "Сембі-Сервіс" в межах виконання договору поставки №345 від 01.11.2010, що підтверджується податковими накладними від 01.11.2010 №20111, від 11.11.2010 № 11111, від 02.12.2010, накладними та рахунками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що транспортування соняшнику, що реалізовувався позивачем в адрес ТОВ "Сембі-Сервіс" здійснювалось ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" в межах виконання умов договору №58 від 20.10.2010 на експедиторські послуги - 01.11.2010, 11.11.2010 та 02.12.2010 з території Павлиського елеватора (пункт навантаження зазначений в товарно-транспортних накладних с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область) безпосередньо до ТОВ "Сембі-Сервіс" (пункт розвантаження м. Новомосковськ, Дніпропетровська область), що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними від 01.11.2010 №15, від 11.11.2010 №21, від 02.12.2010 №33, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний соняшник був отриманий уповноваженою особою ТОВ "Сембі-Сервіс" ОСОБА_4 на підставі довіреностей №16 від 01.11.2010 та №25 від 02.12.2010.

Суд звертає увагу, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем надано суду довідку по операціях із партією соняшнику від 25.06.2011 №36, згідно якої від здійснених операцій по придбанню соняшника (із врахуванням вартості придбаного соняшнику (139,701 тн на суму 76137,04 грн, в т.ч. ПДВ - 12689,51 грн), оплати транспортних послуг ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" в сумі 252300,00 грн, оплати послуг елеватора по зберіганню товару), який було реалізовано ТОВ "Сембі-Сервіс" на суму 355880 грн, позивачем отриманий прибуток у розмірі 20112,76 грн. Вказана довідка підписана керівником та головним бухгалтером ПП "Стандарт Агро" та скріплена печаткою даного підприємства.

Щодо контрагента позивача - ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", то факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

В ході розгляду справи представник відповідача зазначав про те, що в результаті проведених Кременчуцькою ОДПІ перевірок діяльності ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" встановлені факти порушення останнім податкового законодавства, які відображені а акті документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №20/15-321/37261004 від 10.03.2011 та в акті документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №18/15-321/37261004 від 02.03.2011.

При цьому, як встановлено судом, Кременчуцькою ОДПІ за наслідками проведених перевірок та на підставі висновків даних актів перевірок не винесено жодного податкового повідомлення-рішення, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Таким чином, податковим органом не надано суду належних доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10," за наслідками господарських операцій з яким позивачем сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства.

Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", основними постачальниками якого з листопада 2010 року по лютий 2011 року в свою чергу являються ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, то ним не доведено, що придбаний позивачем у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товар (сою) було фіктивно придбано у ПП "Нафта-Капітал" чи ТОВ "Компанія "Відродження" в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо фіктивності господарських відносин з придбання товару, надання послуг між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум в розмірі 42050,00 грн та 11033,00 грн, підтверджених податковими накладними, отриманими від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 21.01.2011 №502 та від 30.12.2010 №99 та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року суму ПДВ у загальному розмірі 53083,00 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійснені ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" чи ПП "Стандарт Агро", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 21.04.2011 №0000941503/0/118/12.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Стандарт Агро" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.04.2011 №0000941503/0/118/12.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Стандарт Агро" (ідентифікаційний код 33014000) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава