Постанова № 17074041, 12.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5030/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Іващенко Ю.І., Бельченка С.Л. (директор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносфера"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003232301/1215 від 06.04.2011 та №0003222301/1216 від 06.04.2011.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що вважає неправомірними висновки перевіряючих про завищення валових витрат, повязаних з придбанням у Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудстрой" (далі - ТОВ "Монтажбудстрой") нафтопродуктів, оскільки включення витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат здійснене на підставі відповідних первинних документів - видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, придбані нафтопродукти використані у господарській діяльності позивача, а тому вважає, що має також право на включення податку на додану вартість, сплаченого при придбанні нафтопродуктів у ТОВ "Монтажбудстрой", до складу податкового кредиту. Вказує, що на момент укладення та виконання договору поставки ТОВ "Монтажбудстрой" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідач у письмових запереченнях посилався на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "Техносфера" встановлено порушення вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 43152,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 34522,00 грн. Дані порушення перевіряючі повязують із відсутністю актів прийому-передачі товарів, дорожніх листів, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що підтверджували б фактичне перевезення придбаних нафтопродуктів у ТОВ "Монтажбудстрой". Крім того, відповідач зазначав, що згідно бази "Контрагенти" у ТОВ "Монтажбудстрой" чисельність працівників становить 1 чоловік за сумісництвом, свідоцтво платника анульовано 25.05.2010, основні засоби відсутні, а декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року недійсна. З огляду на викладене, враховуючи відсутність у ТОВ "Монтажбудстрой" необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, відповідач прийшов до висновку, що у останнього відсутня фінансово-господарська діяльність, а договір поставки між ТОВ "Техносфера" та ТОВ "Монтажбудстрой" був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2011 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судове засідання, призначене на 12.07.2011, відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що маються докази в матеріалах справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Техносфера" (ідентифікаційний код 30343178) 11.03.1999 зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 002885. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 30.03.1999, а з 04.07.2006 є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля паливом; діяльність автомобільного вантажного транспорту; виробництво продуктів нафтоперероблення; роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами; оптова торгівля хімічними продуктами.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 14.03.2011 по 18.03.2011 проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Техносфера" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ "Монтажбудстрой" за період з 01.01.2010 по 30.06.2010.

За результатами перевірки податковим органом 23.03.2011 складено акт №1503/23-209/30343178, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 43152,00 грн; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 34522,00 грн.

На підставі акту перевірки від 23.03.2011 №1503/23-209/30343178, Кременчуцькою ОДПІ 06.04.2011 винесено податкові повідомлення-рішення №0003222301/1216, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 53940,00 грн, в тому числі: 43152,00 грн - основний платіж, 10788,00 грн - штрафна (фінансова) санкція та №0003232301/1215, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 43152,50 грн в тому числі: 34522,00 грн - основний платіж, 8630,50 грн - штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.04.2011 №0003232301/1215 та №0003222301/1216 - без змін.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2011 №0003232301/1215 та №0003222301/1216.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Із акту перевірки від 23.03.2011 №1503/23-209/30343178 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на суму 172608,00 грн, пов'язані з придбанням нафтопродуктів у ТОВ "Монтажбудстрой" в березні 2010 року.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, як слідує із акту перевірки від 23.03.2011 №1503/23-209/30343178, до складу податкового кредиту в березні 2010 року позивачем включено суму податку на додану вартість в розмірі 34521,59 грн, у зв'язку з придбанням нафтопродуктів за укладеним договором поставки з ТОВ "Монтажбудстрой".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР та Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 01.03.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Монтажбудстрой" (постачальник) укладено договір поставки №ТСМ-010310, згідно якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти і продукти хімічного виробництва в кількості і по цінах, вказаних в рахунках на попередню оплату для кожної партії товару.

На виконання умов договору поставки №ТСМ-010310 від 01.03.2010, ТОВ "Монтажбудстрой" були виписані видаткові накладні від 08.03.2010 №3080001 та від 19.03.2010 №3190005, податкові накладні від 08.03.2010 №3080001 на загальну суму 64585,25 грн, в т.ч. ПДВ - 10764,21 грн, від 19.03.2010 №3190007 на загальну суму 142544,25 грн, в т.ч. ПДВ - 23757,38 грн, згідно яких позивачем придбано бензин А-76, А-92, А-95 в загальній кількості 30405 літрів на загальну суму 207129,50 грн (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкові накладні від 08.03.2010 №3080001 та від 19.03.2010 №3190007, виписані ТОВ "Монтажбудстрой" для документального оформлення виконання умов договору поставки та виконаних операцій з поставки нафтопродуктів, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки.

Згідно вказаних податкових та видаткових накладних позивачем включено суми податку на додану вартість в загальному розмірі 34521,59 грн до складу податкового кредиту за відповідний період (березень 2010 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати по придбанню бензину в сумі 172608,00 грн віднесено до складу валових витрат товариства.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний бензин здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Монтажбудстрой", згідно платіжних доручень: №78 від 15.03.2010, №546 від 09.04.2010, №524 від 30.03.2010, №514 від 23.03.2010, №507 від 17.03.2010, №506 від 16.03.2010 та №50 від 30.03.2010. В акті перевірки вказаний факт не заперечувався та зазначено, що станом на 30.06.2010 кредиторська заборгованість по ТОВ "Монтажбудстрой" у позивача відсутня.

Як вбачається із пункту 5.1 договору поставки №ТСМ-010310 від 01.03.2010, постачальник здійснює поставку товару на умовах самовивозу. Реквізити вантажовідправника і вантажоодержувача, строки оплати партії товару і інші умови узгоджуються сторонами додатково, після отримання постачальником заявки від покупця, складеної в довільній формі і переданій будь-яким зручним для сторін способом.

В ході розгляду справи встановлено, що 20.07.2009 між ТОВ "Техносфера" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник) укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №3, відповідно до якого перевізник зобов'язується приймати, а замовник давати для перевезення вантажі в обсязі - згідно заявки і згідно заявки тонно-кіломентів. Для здійснення необхідних відповідно до пункту 1.1 цього договору перевезень перевізник виділяє замовнику транспортні засоби, зокрема, вантажний сідловий тягач - MAN-430, держ. №ВІ 73-20 АК та напівпричіп-паливоцистерна - HENDRICKS держ. №ВІ 11-87 ХР.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у перевізника наявні всі необхідні документи для здійснення транспортування вантажів, в тому числі небезпечних, а саме, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; ліцензія Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України на здійснення внутрішніх перевезень вантажів; свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів; трудовий договір між ФОП ОСОБА_3 та водієм ОСОБА_4 (який здійснював перевезення нафтопродуктів для ТОВ "Техносфера"); свідоцтво про підготовку ОСОБА_4 як водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; свідоцтва про реєстрацію вантажного сідлового тягача MAN-430, держ. №ВІ 73-20 АК та напівпричіпа цистерни HENDRICKS держ. №ВІ 11-87 ХР, свідоцтво про повірку автоцистерни каліброваної.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності транспортування товару позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 08.03.2010 №ТН-0000172, від 19.03.2010 №ТН-0000201, подорожні листи вантажного автомобіля, рахунки та акти виконаних робіт від 08.03.2010 та від 19.03.2010, що підписані між позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_3

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем бензин отримувався уповноваженою особою ТОВ "Техносфера" ОСОБА_5 на підставі довіреностей №13 від 08.03.2010 та №20 від 19.03.2010.

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Монтажбудстрой" бензин із м.Запоріжжя 08.03.2010 та 19.03.2010 був доставлений перевізником в м. Кременчук і зберігався в паливоцистерні HENDRICKS держ. №ВІ 11-87 ХР на охоронній автостоянці одну та дві доби відповідно (з 08.03.2010 по 09.03.2010 та з 19.03.2010 по 21.03.2010), що знаходиться за адресою: Кременчуцький район, с. Червона Знам'янка, вул. О.Вовк, 18, де перевізником було орендовано місця для стоянки автомобілів згідно з договором в наданні послуг автостоянки на постійній основі №9 від 02.07.2009, який наявний в матеріалах справи.

В подальшому, як встановлено судом, придбаний позивачем бензин було транспортовано на орендовану ним автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Калініна, 28. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди автозаправної станції №32 від 18.11.2009, укладеним між ТОВ "МІРА+" (орендодавець) та ТОВ "Техносфера" (орендар), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування автозаправну станцію за вказаною адресою.

На підтвердження реальності транспортування бензину на автозаправну станцію позивачем долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 09.03.2010 №01ББН, від 21.03.2010 №01ББН, подорожні листи, рахунки та акти виконаних робіт від 09.03.2010 та від 21.03.2010, що підписані між позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_3

Як вбачається із наданих представником позивача документів, придбаний позивачем бензин у подальшому використаний ним у власній господарській діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля паливом; діяльність автомобільного вантажного транспорту; виробництво продуктів нафтоперероблення; роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами; оптова торгівля хімічними продуктами.

Судом встановлено, що придбані позивачем нафтопродукти були прийняті змінними операторами на автозаправній станції, яка заходиться за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Калініна, 28, що підтверджується змінними звітами АЗС, та в подальшому реалізовані споживачам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних звітних чеків.

Таким чином, встановленими в ході судового розгляду фактичними обставинами справи спростовується висновок відповідача про не підтвердження реальності поставки бензину 08.03.2010 та 19.03.2010 відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ "Монтажбудстрой" договору поставки від 01.03.2010, первинними документами, оскільки такі документи були надані позивачем та досліджені судом. Доводи податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та дорожніх листів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Разом з тим, судом встановлено, що акти прийому-передачі між позивачем та ТОВ "Монтажбудстрой" дійсно не складались, оскільки, як пояснив представник позивача претензій щодо кількості та якості придбаного бензину у позивача до його контрагента не було. Нескладення сторонами договору таких актів прийому-передачі само по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій.

При цьому, суд зазначає, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Монтажбудстрой" на момент здійснення господарських операцій з позивачем судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що у ТОВ "Монтажбудстрой" відсутні необхідні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються критично, оскільки чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо укладення договору між позивачем та ТОВ "Монтажбудстрой" з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства та його укладення без мети настання реальних правових наслідків, а відтак і твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат витрат з придбання нафтопродуктів у розмірі 172608,00 грн та включення до складу податкового кредиту за березень 2010 року суми ПДВ у розмірі 34522,00 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору поставки №ТСМ-010310 від 01.03.2010 взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що в провадженні СВ ПМ ДПА у Запорізькій області перебуває кримінальна справа №051101 порушена за фактом фіктивного підприємництва при створенні ТОВ "Монтажбудстрой" за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, як на підставу фіктивності договору поставки №ТСМ-010310 від 01.03.2010, то судом зазначається наступне.

Як встановлено із матеріалів справи, 18.01.2011 слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, майором податкової міліції Холод Н.Ю. винесено постанову, відповідно до якої порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_7 та невстановлених осіб за фактом вчинення фіктивного підприємництва, тобто створення юридичної особи ТОВ "Монтажбудстрой" з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Однак 20.05.2011 постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя вказану постанову слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області Холод Н.Ю. від 18.01.2011 скасовано.

Будь-яких інших доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору поставки №ТСМ-010310 від 01.03.2010 взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків відповідачем не надано. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Монтажбудстрой" чи ТОВ "Техносфера" судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2011 №0003232301/1215 та №0003222301/1216.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 06.04.2011 №0003232301/1215 та від 06.04.2011 №0003222301/1216 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносфера" (ідентифікаційний код 30343178) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава