Постанова № 17073146, 11.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9583/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Боєнка О.В., Фарбія В.В.,

представника відповідача - Гой В.П., Левченко І.А.,

представника третьої особи не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дій по формуванню та направленню податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4, визнання недійсною податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дій по формуванню та направленню податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4, визнання недійсною податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4.

Свою позицію мотивує тим, що спірна вимога є безпідставною, оскільки містить відомості, які не відповідають фактичним обставинам, тому вважає дії податкового органу у щодо її формування та направлення, незаконними.

Вказує, що заборгованість за кредитами не є податковим боргом і не є заборгованістю за узгодженими грошовими зобовязаннями, тому вважає, що податковий боргу у нього відсутній.

Сума боргу зазначена у спірній вимозі на момент звернення до суду не набула статусу узгодженої, оскільки є таким, що набрало законної сили рішення Київського апеляційного адміністративного суду, яким визнано право грошової вимоги ПАТ «Донбасенерго» до Міністерства фінансів України по субкредитній угоді № 101-04/57 від 20.12.2000 року в розмірі 436252,92 гривень, а процедура зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог з Міністерством фінансів України ініційованою ПАТ «Донбасенерго» згідно заяви 01.06.2010 року № 19-239, що має на меті зменшення зобовязань позивача на суму 436252,92 гривень, не завершена.

Звертає увагу на ті обставини, що до моменту отримання податкової вимоги всупереч приписам п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкових повідомлень-рішень від відповідача або іншого контролюючого органу на його адресу не надходило.

Зазначає, що податковим законодавством у відношенні сплати заборгованості ПАТ «Донбасенерго» за кредитами, не визначено граничних строків сплати, тому вважає, що спірну вимогу направлено всупереч нормам п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, якими встановлена залежність направлення податкової вимоги не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання.

Вказує, що відомості зазначені у спірній вимозі по податкам і зборам не відповідають поданню Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області.

В обґрунтування позову посилається на п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39, 14.1.156 п.14.1 ст. 14, п.58.1 ст. 58, , п.59.1, п.59.2, 59.3 ст.59, п. 89.1 ст. 89.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Згідно наданих суду письмових заперечень зазначили, що спірна податкова вимога відповідає вимогам діючого законодавства, з урахуванням норм ст.17 Бюджетного кодексу України, п.п. 20.1.28 п.20.1 ст. 20 розділу І , п. 1. підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень, глави 9 розділу ІІ, п. 60.5 ст. 60 Податкового Кодексу України, Порядку.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, причини неявки до суду не повідомив.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника третьої особи.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, - Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (Далі за текстом, - ПАТ «Донбасенерго»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Донецької міської ради,- є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 26.08.1998 року, знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку,- є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

27.04.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийнято податкову вимогу № 4 (Далі за текстом, - спірна вимога), в якій визначено, що станом на 27 квітня 2011 року сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобовязаннями становить 162524686,42 гривень за платежами:

плата за користування кредитами (позиками), залученими державою у вигляді пені на суму 58415954,57 гривень;

плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), отриманих за рахунок коштів, залучених державою під державні гарантії у вигляді пені на суму 12952734,80 гривень;

повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою у вигляді основного платежу на суму 8922385,09 гривень;

пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 82233611,96 гривень.

Крім цього, у спірній вимозі зазначено, що з 01.04.2011 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави.

За для правильної оцінки спірних правовідносин та визначення правомірності винесення податковим органом спірної податкової вимоги, суд вважає за необхідне проаналізувати нормативне визначення пені (інших категорій і інструментів податкових правовідносин), а також правові наслідки нарахування пені в контексті правових норм Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.153. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (Далі за текстом,- ПКУ), податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ,- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ,- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст.14 ПКУ,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПКУ,- у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПКУ,- податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Поняття податкового зобовязання визначено у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України під яким розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). При цьому, ст. 6 ПК України визначено поняття податку та збору, ст. 8 ПК України встановлені види податків і зборів, а в ст.ст. 9,10 ПК України наведено перелік відповідних податків і зборів та заборонено встановлювати загальнодержавні і місцеві податки та збори, не передбачені цим Кодексом.

Пеня, відповідно до приписів пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 визначена як сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Отже, суд зазначає, що пеня, як відповідна категорія фінансової відповідальності не охоплюється поняттям ані податкового зобовязання, ані грошового зобовязання. При цьому, законодавець чітко визначив умови надсилання податковим органом податкової вимоги наявність факту несплати узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законом строки.

Як встановлено судом, під час судового розгляду справи, предметом спірної податкової вимоги відповідачем, зокрема визначена сума заборгованості за отримані бюджетні позички позивачем за договором про надання субкредиту від 26 листопада 1996 року та субкредитною угодою від 20 грудня 2000 року.

Таким чином, бюджетні позички отримувалися позивачем на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення. Виникнення в субєкта господарювання обовязку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички не є грошовим зобовязанням у розумінні ПКУ, на відміну від виникнення в субєкту господарювання безумовного обовязку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону.

При цьому відповідачем суду не надано жодного доказу, який би свідчив про здійснення Головним управлінням Державного казначейства України у Донецькій області узгодження суми боргу позивача, яка визначена у спірній вимозі.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобовязанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобовязання свідчить про відсутність визначених ПКУ підстав для прийняття податкової вимоги.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 ПКУ,- органи державної податкової служби мають право зокрема стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПКУ встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Проте, згідно п. 87.3.4 п. 87.3 ст. 83 глави 9 розділу II ПКУ,- не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, отримані від замовників морських, річкових суден та інших плавучих засобів, які зараховуються на окремі рахунки цих підприємств, відкриті відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні".

До того ж норми зазначені у главі 9 розділу II стосуються стягнення податкового боргу платника податків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007 року у справі № 40/44, яка набрала законної сили, визнано право грошової вимоги ВАТ «Донбасенерго» до Міністерства фінансів України по субкредитній угоді № 101-04/57 від 20.12.2000 року в розмірі 436252,92 гривень.

Як вбачається із п. 1 загальних положень статуту, згідно якого позивач здійснює свою діяльність, ПАТ «Донбасенерго» є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ «Донбасенерго».

ВАТ «Донбасенерго», з метою зменшення зобовязань позивача на суму 436252,92 гривень, звенулось до Міністерства Фінансів України із відповідною заявою № 19-239 від 01.06.2010 року.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи відповіді від Міністерства Фінансів України щодо наслідків розгляду цієї заяви не надходило.

Таким чином, станом на момент формування спірної вимоги тривала процедура узгодження.

Враховуючи обставини, що пеня у розумінні ПКУ не є грошовим зобовязанням а, суми боргу зазначені у спірній вимозі не є узгодженими суд приходить до висновку про безпідставність спірної вимоги.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що у спірній вимозі зазначено про те, що 01.04.2011 року на активи позивача розповсюджується право податкової застави.

Згідно п. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 81 ПКУ,- право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, податковим кодексом визначено вичерпний перелік щодо виникнення права податкової застави, а оскільки у вимозі зазначено включно дату 27.04.2011 року, станом на яку визначено суму податкового боргу, то дата виникнення права податкової застави 01.04.2011 року є такою, що не відповідає вимогам п. п. 89.1 ст. 81 ПКУ, тобто такого права податкової застави відносно майна підприємства взагалі не виникало.

Згідно п. 59.2. ст. 59, ПКУ,- якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 60.7. ст. 60 ПКУ,- контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у пункті 59.2 статті 59 цього Кодексу, зобов'язаний подати такому органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1237 затверджено Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання, а також форми зазначеного подання (Далі- Порядок № 1237).

Згідно п.2, 3 Порядку № 1237,- у разі коли платник податків не сплачує в установлені строки узгоджену суму грошового зобов'язання, контролюючий орган складає подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків за встановленою формою.

Подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків повинно містити інформацію, необхідну для формування податкової вимоги, і може складатися щодо одного платника податків або декількох платників податків за умови їх обліку в одному органі державної податкової служби.

Подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків для направлення податкової вимоги надсилається органу державної податкової служби не пізніше ніж на п'ятий робочий день після закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що подання, надані Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області до відповідача не відповідають формі затвердженої Порядком № 1237, в частині зазначення останнього дня граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання та вимогам п.2,3 в частині неповноти наданої інформації, необхідної для формування податкової вимоги.

Наказом Державної податкової адміністрації Затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" № 1037 від 24.12.2010 (Далі,- Порядок № 1037).

Згідно п.п. 3. 1. «б» п. 3. Порядку № 1037,- податкові вимоги формуються на підставі розрахунку розміру податкового боргу, зазначеного у поданні інших контролюючих органів про здійснення заходів з погашення податкового боргу, яке надіслано таким контролюючим органом до відповідного органу державної податкової служби.

Як вбачається із спірної вимоги серед податків і зборів за якими її виставлено, значиться пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 82233611,96 гривень.

Але жодного рішення щодо нарахування пені та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства ані відповідачем ані контролюючим органом на підтвердження їх виникнення не надано.

До того ж при проведенні співставлення вбачається, що відомості зазначені у спірній вимозі по податкам і зборам сформованої відповідачем, не відповідають поданням Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області.

Згідно п.п. 4.1.4. п.4.1 ст.4 ПКУ,- податкове законодавство України ґрунтується на зокрема на принципі презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність спірної податкової вимоги, а враховуючи зазначені обставини визнає протиправними дії відповідача щодо формування та надсилання спірної податкової вимоги.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що Донецьким окружним адміністративним судом вже розглядались подібні спірні правовідносини між тими самими сторонами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року у справі № 2а/0570/831/2011 за даним спором були задоволені у повному обсязі позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго”до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання незаконними дій по винесенню першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19 та визнання недійсною першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19 задовольнити повністю. Визнано незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку по винесенню першої податкової вимоги від 14 вересня 2010 року № 1/19. Визнано недійсною першу податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 14 вересня 2010 року № 1/19.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач у повному обсязі не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, третя особа Головне управліня Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дій по формуванню та направленню податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4, визнання недійсною податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4,- підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дій по формуванню та направленню податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4, визнання недійсною податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4, - задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку по формуванню та направленню податкової вимоги від 27.04.2011 року № 4.

Визнати недійсною податкову вимогу від 27.04.2011 року № 4 сформовану Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (ЄДРПОУ 23343582) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень (три гривні сорок копійок).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 11 липня 2011 року.

Повний текст постанови буде складений 15 липня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.