Постанова № 17070965, 04.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2011 р. справа № 2а/0570/6486/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соколової О.А.

при секретаріФедорової А.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Шерстньова Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ліквідатора (арбітражного керуючого) ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 про визнання бездіяльність протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобовязання вчинити певні дії. Позов вмотивовано тим, що 28.02.11 Господарським судом Донецької області у справі 27/31б прийнято постанову про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 28.08.11 та ліквідатором призначено ОСОБА_3. Позивач 18.03.11 звернувся до відповідача з проханням передати виконавчий лист, який знаходиться у нього на виконанні та закінчити виконавче провадження. Позивач 18.04.11 отримав лист № 4-16-176 від 07.04.11 від відповідача з відмовою, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.7 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Позивач зазначив, що відповідно аналізу чинного законодавства України, та за змістом ст. 25, 26, 29-31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або знання його банкрутом» право розпоряджатися майном банкрута належить ліквідатору. Вважає, що бездіяльністю Відділу ДВС порушено його право, як арбітражного керуючого-ліквідатора управляти нерухомим майном боржника та реалізовувати його майно, яке увійшло до ліквідаційної маси, у звязку з забороною про його відчуження. Просить зобовязати відповідача передати виконавчий лист, боржником якого є ОСОБА_5, арбітражному керуючому ОСОБА_3, а також вчинити необхідні дії щодо завершення виконавчого провадження відносно боржника - ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 05.05.11 залучено третю особу, на стороні відповідача, яка не заявляю самостійних вимог, ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 12.05.11 замінено первісного відповідача на належного - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказав, що дії відповідача відповідають діючому законодавству.

Третя особа в судове засідання не зявилась, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606 (надалі Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (часть 1 статті 6 Закону № 606).

Позивач ОСОБА_3 призначена відповідно Ухвали господарського суду Донецької області від 15 лютого 2011 року ліквідатором фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (а.с.11).

Відповідач Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Донецької області, який діє на підставі Положення про відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 384/5 від 12.06.2007 року.

Судом встановлено, що на примусовому виконання у відповідача перебуває виконавчий лист № 2-1128/2007 від 25.10.07, виданий Ворошиловським районим судом м.Донецька, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми боргу 1059642 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 28 лютого 2011 року по справі № 27/31Б фізична особа підприємець ОСОБА_5 визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника строком на 6 місяців до 28 серпня 2011 року (а.с.9-10).

Відповідно заяви третьої особи, ОСОБА_4, ліквідатор ФО-П ОСОБА_5 ОСОБА_3 визнала його кредитором третьої черги на суму 1059642 грн. (а.с.50 - 52).

Ліквідатор ФО-П ОСОБА_5 18.03.11 звернулась до відповідача з вимогою закінчити виконавче провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_5 та передати їй виконавчий лист для подальшого його виконання (а.с.12).

Відповідач листом № 4-16-176 від 07.04.11 відмовив ліквідатору закрити виконавче провадження та передати їй його на виконання посилаючись, зокрема, на ст.8 Закону № 606 відповідно якої боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Правовий статус боржника, як фізичної особи підприємця Законм № 606 не визначено (а.с. 13).

У звязку з тим, що відповідач не виконав дій щодо закриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_5 та не передав виконавчий лист арбітражному керуючому ліквідатору банкрута, позивач звернувся з позовом до суду.

Проблемою данного спору є правомірність дій відділу державної виконавчої служби щодо невиконання дій по закінченню виконавчого провадження.

Відповідно ст. 52 Цивільного кодексу України від 16.01.03 фізична особа підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністью, усім своїм майном, крім майна на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, повязані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленом законом (стаття 53 Цивільного кодексу України).

Відповідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 від 14.0592 (далі Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із частиною 4 статті 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Особливості розгляду справ про банкрутство громадянина - підприємця передбачено статтями 47-49 Закону № 2343.

Згідно із частиною 7 статті 48 цього Закону постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно п. 7 ч.1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) при ліквідації боржника - юридичної особи.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст. 49 Закону № 606).

Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд прийшов до висновку у відповідності вищевикладених норм законодавства виконавчий лист № 2-1128 від 25.10.07 виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1059642 грн. повинен бути переданий до ліквідатора ФО-П ОСОБА_5 арбітражному керуючому ОСОБА_3 для подальшого його виконання, а виконавче провадження відкрите за зазначеним виконавчим листом підлягає закінченню.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ліквідатора (арбітражного керуючого) ОСОБА_3 щодо визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо закінчення виконавчого провадження №6111341 та передачі виконавчого листа № 2-1128 від 25.10.07 виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1059642 грн., ліквідатору ФО-П ОСОБА_5 арбітражному керуючому ОСОБА_3 протиправними та зобовязати Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 6111341 за виконавчим листом №2-1128 від 25.10.07, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1059642 грн., та передати виконавчий лист №2-1128 від 25.10.07 виданий Ворошиловським районним судом м. Донецька арбітражному керуючому ОСОБА_3, а також вчинити інші дії, необхідні для закінчення виконавчого провадження підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ліквідатора (арбітражного керуючого) ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа ОСОБА_4 про визнання бездіяльність протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо закінчення виконавчого провадження №6111341 та передачі виконавчого листа № 2-1128 від 25.10.07 виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1059642 грн., ліквідатору ФО-П ОСОБА_5 арбітражному керуючому ОСОБА_3 протиправними.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 6111341 за виконавчим листом №2-1128 від 25.10.07, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1059642 грн., та передати виконавчий лист №2-1128 від 25.10.07 виданий Ворошиловським районним судом м. Донецька арбітражному керуючому ОСОБА_3, а також вчинити інші дії, необхідні для закінчення виконавчого провадження.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 4 липня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 8 липня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Соколова О. А.