Постанова № 17070364, 07.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА07.07.11 Справа № 5008/344/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Закарпатське племпідприємство»від 09.06.2011р. № 77/2011

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2011р.

у справі № 5008/344/2011

за позовом ВАТ «Закарпатське племпідприємство», м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача:ОСОБА_2, м. Мукачево Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясени», м. Ужгород

провитребування акцій у кількості 362252 шт. загальною вартістю 90563,00 грн.

за участю представників:

від позивача- Цицей Р.М. - представник;

від відповідача- не зявився;

від третьої особи - не зявився.

Повна постанова складена 15.07.2011р.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.22, 28 ГПК України, розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо цього спору, явка представників сторін у судове засідання обовязковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи суду не поступало, а також строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначені ст.102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2011р. провадження у справі припинено.

Ухвала місцевого Господарського суду мотивована тим зокрема, що позовні вимоги стосуються цивільно-правових відносин та носять характер віндикаційного позову про витребування цінних паперів у фізичної особи, та зважаючи на процесуальний статус позивача, як фізичної особи, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Зокрема скаржник зазначив, що відповідно до п. 6 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України у цьому випадку має місце виключна підсудність, тобто справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента. За таких обставин, позивач вважає, що ухвала від 11.05.2011р. у справі № 5008/344/2011 винесена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.

ОСОБА_2, відповідач у справі, подала апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2011р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «Закарпатське племпідприємство»без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача (скаржника) підтримала свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами та відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Визначення поняття «фізична особа»наводиться у ст. 24 Цивільного кодексу України - людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Як вбачається з норм ГПК України, право на звернення до господарського суду фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, можливе у процедурі банкрутства, а також у спорах, що виникають із корпоративних відносин. Інших випадків, коли фізична особа може виступати стороною у справі, норми ГПК України не передбачають.

У відповідності з приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України юрисдикція господарських судів поширюється на справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Пунктом 7 постанови Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»передбачено, що у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.

Згідно з п.п. 1.11. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» у визначенні підвідомчості справ зі спорів, пов'язаних з обігом акцій, господарським судам необхідно розрізняти правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Хоча змістом акцій є посвідчені ними корпоративні права, однак відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, цінні папери (в тому числі акції) є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями. Відносини, пов'язані з обігом акцій, до корпоративних не належать.

З урахуванням наведеного, спори про визнання права власності на акції, укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

У цьому випадку позовні вимоги стосуються цивільно-правових відносин та носять характер віндикаційного позову про витребування цінних паперів у фізичної особи.

З огляду на наведене та зважаючи на процесуальний статус позивача, як фізичної особи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Також, суд апеляційної інстанції відзначає, посилання скаржника на ст.16 ГПК України щодо виключної підсудності справ у спорах щодо обліку прав на цінні папери є безпідставним, оскільки у цьому випадку предмет спору не повязаний з обліком прав на цінні папери, а предметом спору є витребування цінних паперів (право володіння, користування та розпорядження ними як речами).

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з ухвалою місцевого господарського суду, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 80, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

Залишити без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2011р. у справі № 5008/344/2011, а апеляційну скаргу ВАТ «Закарпатське племпідприємство»- без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.