Рішення № 17069167, 08.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2011 р.Справа № 27/17-2064-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Копійка";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Політон"

про стягнення 26 484,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Копійка" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Політон", згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 26484,26 грн., з яких 23700,00 грн. основна заборгованість, 450,30 грн. інфляційні, 177,26 грн. 3% річних, 2156,70 грн. неустойка та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на укладений 16 грудня 2010р. між позивачем та ТОВ "ВІТ" договір відступлення права вимоги №Ц 01/1612-10, в звязку з чим ТОВ "Торговий дім "Копійка" набуло права вимоги до ТОВ "Політон" належні ТОВ "ВІТ", згідно договору поставки № 01/04-10 від 01.04.2010р.

У судовому засіданні 08.07.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, видана станом на 05.07.2011 року.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

При цьому, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “организация выбыла”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 квітня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Політон" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 01/04-10 (надалі договір), згідно якого постачальник зобовязався постачати та передавати у власність покупця поліграфічну продукцію (надалі товар), а покупець зобовязався приймати та оплачувати зазначений вище товар в порядку та на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно до умов п.п. 2.1.1 договору постачальник зобовязаний, своєчасно та своїми силами постачати товар на умовах DDP (склад/магазин Покупця), відповідно Міжнародним правилам по трактуванню термінів „INCOTERMS” (в редакції 2000 року), у відповідності до замовлень покупця.

Відповідно до п. 3.5 договору, право власності на товар та ризик випадкової втрати переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. При цьому, моментом фактичної передачі товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

Положеннями п. 4.4 договору встановлено, що розрахунки за товар, що постачається за даним договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника 100% від вартості конкретної партії товару, зазначеної в підписаній сторонами специфікації, протягом 21 календарних днів з моменту фактичної передачі постачальником покупцю товару у відповідності до п. 3.5 договору.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ „Політон” 26.04.2010р., 11.05.2010р. та 09.06.2010р. виставило до сплати ТОВ „ВІТ” рахунки-фактури: №СФ-00000030 на суму 21750,00 грн., №СФ-0000032 на суму 13600,00 грн. та №СФ-0000037 на суму 1950,00 грн.

Зазначені рахунки були оплачені ТОВ „ВІТ” у повному обсязі на загальну суму 37300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та зазначеного в них призначення платежу (а.с.22-23).

Між тим, як встановлено матеріалами справи, 07.06.2010р. ТОВ „Політон”, у відповідності до умов укладеного договору, передало у власність ТОВ „ВІТ” поліграфічну продукцію на загальну суму 13600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №39 від 07.06.2010р., яка підписана уповноваженими представниками та скріплена відповідними печатками обох сторін.

Таким чином, ТОВ „Політон” здійснило поставку товару на загальну суму 13600,00 грн., тоді як ТОВ „ВІТ” фактично оплачено вартість поліграфічної продукції на загальну суму 37300,00 грн., отже, як зазначає позивач, відповідач не здійснив поставку продукції на загальну суму 23700,00 грн.

01.11.2010р. ТОВ „ВІТ” звернулось до відповідача з претензією вих. №01/0111 ю від 01.11.2010р., згідно якої вимагало в семидневний строк від дні її отримання виконати допоставку товару або повернути грошові кошти у розмірі 17750,00 грн. та здійснити поставку фотополімерних печатних форм. Між тим, як стверджує позивач, зазначена претензія була залишена ТОВ „Політон” без відповіді та задоволення.

16.12.2010 року між ТОВ "ВІТ" (надалі первісний кредитор) та ТОВ "Торговий дім "Копійка" (надалі новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №Ц 01/1612-10, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає та передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно з договором поставки № 01/04-10 від 01.04.2010р., (надалі основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Політон" (надалі іменується „боржник”).

Умовами п. 3 договору встановлено, що первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, зокрема, але не виключно: договір поставки №581-ОD від 01.06.2006р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні за цим договором інші документи.

Відповідно до п. 1.2 договору, за цим договором новий кредитор набуває право власності замість первісного кредитора вимагати від боржника реального та належного виконання обовязків за основним договором, в тому числі погашення заборгованості та стягнення штрафних санкцій за порушення умов основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Згідно до умов п. 4.1, даний договір набуває чинності з моменту його підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

19.01.2011 року ТОВ "Торговий дім "Копійка" направило на адресу ТОВ "Політон" лист вих. №01/2212-10ю від 22.12.2010р., згідно якого повідомило про заміну первісного кредитора новим.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Політон" претензію вих. №01/2401ю від 24.01.2011р. (а.с. 15) з вимогою погасити у добровільному порядку існуючу заборгованість перед ТОВ "Торговий дім "Копійка" в семиденний строк від дня отримання даної претензії, а також попереджено відповідача, що в разі не виконання вимог претензії ТОВ "Торговий дім "Копійка" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, крім того, попереджено відповідача про нарахування штрафних санкцій. Як стверджує позивач зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, між тим доказів її отримана ТОВ "Політон" позивачем до суду не надано.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у позивача права вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги №Ц 01/1612-10 від 16.12.2010 року, неналежним виконанням зобовязань відповідача щодо обсягів поставленого товару у передбачений договором термін та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 01/04-10 від 01.04.2010р., неустойки, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. При цьому ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, ст. 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки № 01/04-10 від 01.04.2010р., а саме недопоставив ТОВ „ВІТ” товар на загальну суму 23700,00 грн., вартість якого фактично була сплачена.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому ч. 3 ст. 512 цього кодексу встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, установленим принципом слід вважати незмінність змісту і обсягу вимоги, що передається, згідно умов основного договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що перехід права вимоги до ТОВ "Торговий дім "Копійка" від ТОВ "ВІТ", належної останньому за договором поставки № 01/04-10 від 01.04.2010р. здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та не заборонений договором поставки, в звязку з чим позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Копійка" в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 23700,00 грн. є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 6.4 договору передбачено, що за порушення термінів поставки товару, зазначених в підписаних сторонами специфікаціях, постачальник зобовязаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,1% від вартості не поставленої у строк партії товару за кожний календарний день прострочки.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань, зокрема, передбаченої п. 6.4 договору поставки № 01/04-10 від 01.04.2010р., яка не суперечить висновкам законодавства (за приписами Постанови Верховного суду України від 22.11.2010р. у справі №14/80-09-2056).

Таким чином, оскільки, умовами договору поставки №01/04-10 від 01.04.2010р., за погодженням сторін, передбачений такий вид санкції за неналежне виконання зобовязання щодо порушення строків поставки товару, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми неустойки у розмірі 2156,70 грн. за період з 17.12.2010р. по 17.03.2011р. (за 91 день), вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми інфляційних в розмірі 450,30 грн. та суми 3% річних у розмірі 177,26 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Копійка" та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 23700,00 грн., інфляційних у розмірі 450,30 грн., 3% річних у розмірі 177,26 грн. та неустойки у розмірі 2156,70 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 264,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політон" (65101, м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, буд. 2, ід. код 34931373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Копійка" (65028, вул. Болгарська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37060369) 23700/двадцять три тисячі сімсот/грн. основної заборгованості, 450/чотириста пятдесят/грн. 30 коп. інфляційних, 177/сто сімдесят сім/грн. 26 коп. 3% річних, 2156/дві тисячі сто пятдесят шість/грн. 70 коп. неустойки, 264/двісті шістдесят чотири/грн. 85 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 13.07.2011р.