Рішення № 17068367, 05.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р. Справа № 12/069-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ісайки Агро»

про стягнення заборгованості у розмірі 13869,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 31.12.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №143 від 16.12.2010 року);

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»(далі позивач) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ісайки Агро»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13869,36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №0606/08/Т0406/08 (№Т09-1193) від 06.05.2008 року (далі договір), згідно з якими відповідач зобовязувався поставити відповідачу продовольчі товари (далі товар), а позивач зобовязувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

28 травня 2009 року позивач частково повернув відповідачу поставлений ним товар на загальну суму 14082,97 грн. через неналежну якість товару. Проте відповідач не повернув позивачу кошти за товар, що був повернутий.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 13869,36 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2011 року, справу призначено до розгляду 26.04.2011 року.

26 квітня 2011 року представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 24.05.2011 року.

20 травня 2011 року представник відповідача на адресу суду направила відзив на позовну заяву, факт приймання від позивача повернутого товару заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити.

24 травня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21.06.2011 року.

20 червня 2011 року представник позивача направила на адресу суду заперечення на відзив на позовну заяву, пояснила, що позивач зменшив суму боргу на 1636,23 грн. через те, що позивач не оплатив частину поставленого відповідачем товару, який згодом був повернутий позивачем відповідачу.

21 червня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вважала його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05.07.2011 року.

01 липня 2011 року представник позивача направила на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи.

05 липня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, надала письмові пояснення щодо обставин справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

06 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Ритейлінгова компанія «Євротек»(далі позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ісайки Агро»(далі відповідач) був укладений договір №0606/08/Т0406/08 (№Т09-1193) (далі договір), згідно з умовами якого відповідач зобовязувався поставити позивачу продовольчі товари (далі товар), а відповідач зобовязувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

П. 2.3 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати вимогам, що зазвичай предявляються до даного виду товару, стандартам, встановленим в Україні, для даного виду товару і підтверджуються відповідним сертифікатом.

Відповідно до п. 2.5 договору, якість товару, що поставляється за даним договором, повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, інших нормативних актів, що встановлюють вимоги до їх якості, та підтверджуватись документами, необхідними для такого підтвердження, у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.6 договору, якщо якість товару виявиться такою, що не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, зразкам (еталонам) або умовам даного договору, а також за умови відсутності документів, що підтверджують якість товару, позивач має право відмовитись від прийняття та оплати товару, а у випадку коли він вже оплачений, вимагати повернення сплачених коштів у встановленому порядку або заміни товару, або вимагати безоплатного усунення відповідачем недоліків товару, його упаковки, протягом 10 календарних днів з моменту предявлення позивачем претензій щодо якості поставленого товару або виявлення відсутності документів, що підтверджують якість товару, за рахунок відповідача.

28 травня 2009 року позивач повернув відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 14082,97 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) №М002К-7548 та №М002К-7549, проте кошти за повернутий йому товар позивачем не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 13869,36 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача послалась на підписаний сторонами 30.06.2010 року акт звірки взаємних розрахунків (далі акт), з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем складає 13869,36 грн.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що особа, яка підписала акт, їй не відома. Разом з тим, документів, що підтверджують втрату печатки відповідачем або інші обставини, що могли б свідчити про підписання акту з боку відповідача не уповноваженою на те особою, суду не надала. Крім цього, звернула увагу суду на те, що представник позивача не надала суду товарно-транспортні накладні або інші документи, що могли б підтвердити переміщення товару, що повертався позивачем.

01 липня 2011 року представник позивача направила на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи відносно порядку реєстрації договору на підприємстві позивача. Пояснила, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки від 06.05.2008 року №Т0606/08, якому системою Navision, що використовується позивачем, було присвоєно внутрішній номер Т09-1193. Інших договорів між позивачем та відповідачем укладено не було. Оскільки накладні формувались позивачем з використанням системи Navision, тому в них зазначений внутрішній номер договору.

20 червня 2011 року представник позивача направила на адресу суду заперечення на відзив на позовну заяву, пояснила, що позивач зменшив суму боргу на 1636,23 грн. через те, що позивач не оплатив частину поставленого відповідачем товару, який згодом був повернутий позивачем відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України закріплено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача документів, що підтверджують обставини, на які вона послалась в обґрунтування відзиву на позовну заяву, суду не надала.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 13869,36 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 5 ст. 268, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ісайки Агро»про стягнення заборгованості у розмірі 13869,36 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ісайки Агро»(Київська обл., м. Богуслав, вул. Миколаївська, 127, код 33062603) на користь закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»(м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корпус 2, код 34771370) борг у сумі 13869,36 грн. (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят девять грн. 36 коп.); 138,70 грн. (сто тридцять вісім грн. 70 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 11.07.2011 року.