Рішення № 17068361, 04.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2011 р. Справа № 12/066-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»

простягнення заборгованості

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»

про стягнення заборгованості у розмірі 15950,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 представник

(довіреність №21 від 10.01.2011 року);

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2. представник

(довіреність від 14.01.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»(далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору перевезення вантажів №01/07/2010 від 01.07.2010 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався надавати відповідачу послуги з перевезення вантажів, а відповідач зобовязувався вчасно та у повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

Проте відповідач надані послуги оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 10466,96 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2011 року, справу призначено до розгляду 26.04.2011 року.

26 квітня 2011 року відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом, просив стягнути з позивача на його користь 15950,41 грн. боргу.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, відповідач за первісним позовом (далі відповідач) послався на порушення позивачем за первісним позовом (далі позивач) умов договору, згідно з якими позивач зобовязувався виконати перевезення вантажу, а відповідач зобовязувався вчасно та у повному обсязі оплатити надані позивачем послуги. У звязку з виявленням пошкодження вантажу та його неповної комплектації, відповідач просив стягнути з позивача на його користь збитки у розмірі 15950,41 грн.

Зустрічний позов був прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом, на підставі ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

26 квітня 2011 року у судовому засіданні представник позивача в судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 24.05.2011 року.

23 травня 2011 року на адресу суду представник позивача направив заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 10466,96 грн. та збитки, спричинені пошкодженням вантажу, у розмірі 1272,99 грн., яка була прийнята до розгляду судом, на підставі ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Також надав заперечення на зустрічний позов, просив у його задоволенні відмовити.

24 травня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14.06.2011 року.

14 червня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю зявитись у судове засідання. Разом з тим, документів, що підтверджують зазначені обставини, суду не надав, тому клопотання задоволенню не підлягало.

Представник відповідача у судовому засіданні надала письмові пояснення щодо обставин у справі, а також долучила до матеріалів справи копію платіжного доручення №219 від 27.05.2011 року на підтвердження оплати збитків, спричинених позивачу пошкодженням вантажу, в сумі 1272,99 грн.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.07.2010 року

04 липня 2010 року представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача проти первісного позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

01 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(далі відповідач) був укладений договір перевезення вантажів №01/07/2010 року (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався надавати відповідачу послуги з перевезення вантажів, а відповідач зобовязувався вчасно та у повному обсязі оплачувати надані позивачем послуги.

П. 2.1 договору передбачено, що конкретні умови кожного перевезення вантажу визначаються у заявках не менше ніж за 2 робочі дні до дати завантаження. Крім конкретних умов заявка обовязково повинна містити інформацію про адресу завантаження, найменування та кількість вантажу, дату завантаження, найменування та адресу митного терміналу, де повинно відбутись митне оформлення вантажу, адресу вивантаження, вантажоодержувача, а також вартості перевезення, форми і строків оплати.

16 грудня 2010 року позивач отримав від відповідача заявку №11876 на перевезення автомобілів:

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_1);

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_2);

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_3);

Volkswagen T5GP Multivan (номер кузова НОМЕР_4);

Volkswagen T5GP Multivan (номер кузова НОМЕР_5);

Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_6);

та заявку №11880 на перевезення автомобілів:

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_7);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_8);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_9);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_10);

Volkswagen Golf VI(номер кузова НОМЕР_11);

Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_12);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_13);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_14) (далі заявки).

Позивач свої зобовязання за договором виконав, що підтверджується накладними СMR А№867635 від 21.12.2010 року і А№867687 від 17.12.2010 року, та надав відповідачу послуг на загальну суму 30466,96 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ОА-0003498 від 23.12.2010 року та №ОА-0003479 від 20.12.2010 року.

Відповідач, надані йому позивачем послуги, оплатив частково, а саме в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 18.02.2011 року.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 10466,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 6 цієї статті, відносини, повязані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України закріплено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Із заявок, на які послався позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, вбачається здійснення перевезення за маршрутом Тужер (Венгія) Копилів (Україна).

Згідно з ч. 1 ст. 377 Господарського кодексу України, зовнішньоекономічною діяльністю субєктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності субєктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України закріплено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

До будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір перевезення) за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції КДПВ (далі Конвенція).

П. 4.1 договору передбачено, що за надання послуг відповідач сплачує позивачу кошти у розмірі, що погоджується сторонами і зазначається у кожній конкретній заявці.

Згідно з п. 4.2 договору, оплата відповідачем здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в п. 10 цього договору, протягом 14 календарних днів з дати отримання відповідачем належним чином оформлених документів для оплати послуг.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення встановлюється накладною.

Отже, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом узятих ними на себе зобовязань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.

Належне виконання зобовязань позивачем умов договору на підставі оформленої заявки №11876 від 16.12.2010 року підтверджується накладною CMR №867635 від 21.12.2010 року та підписаним сторонами актом здачі-прийомки робіт (надання послуг) № ОА-0003498 від 23.12.2010 року.

Належне виконання зобовязань позивачем умов договору на підставі оформленої заявки №11880 від 16.12.2010 року підтверджується накладною CMR №867687 від 17.12.2010 року та підписаним сторонами актом здачі-прийомки робіт (надання послуг) № ОА-0003479 від 20.12.2010 року.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача документів, що підтверджували б оплату ним боргу перед позивачем, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь боргу в сумі 10466,96 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

23 травня 2011 року на адресу суду представник позивача направив заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 10466,96 грн. та збитки, спричинені пошкодженням вантажу, у розмірі 1272,99 грн.

В обґрунтування заяви послався на укладений 17 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем договір надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні №А-09/17-2010 (далі договір №А-09/17-2010), згідно з умовами якого відповідач зобовязувався надавати позивачу послуги з перевезення вантажу, а позивач зобовязувався вчасно та у повному обсязі оплачувати надані відповідачем послуги.

На виконання умов договору №А-09/17-2010 відповідач здійснив перевезення вантажу, а саме автомобілів, за маршрутом Польща Україна. Вантажоодержувачем у даному міжнародному автомобільному перевезенні виступало товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна. ЛТД»(далі вантажоодержувач).

П. 3.1.7 договору №А-09/17-2010 передбачено, що відповідач зобовязаний забезпечити збереження вантажу при безпосередньому його перевезенні.

Під час перевезення було пошкоджено вантаж, що підтверджується накладною CMR №054784 від 21.09.2010 року та протоколом про пошкодження від 27.09.2010 року, долученими до матеріалів справи.

У звязку з цим, вантажоодержувач направив позивачу претензію №149 з вимогою про відшкодування збитків, спричинених пошкодженням вантажу під час здійснення перевезення.

Позивач оплатив вантажоодержувачу вказані збитки, що підтверджується платіжним дорученням №751 від 24.02.2011 року, після чого позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати йому зазначені витрати.

14 червня 2011 року представник відповідача в судовому засіданні долучила до матеріалів справи копію платіжного доручення №219 від 27.05.2011 року, з якого вбачається, що відповідач оплатив позивачу збитки, спричинені пошкодженням вантажу, у розмірі 1272,99 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

26 квітня 2011 року відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість у розмірі 15950,41 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, відповідач за первісним позовом (далі відповідач) послався на порушення позивачем за первісним позовом (далі позивач) умов договору перевезення вантажів №01/07/2010 від 01.07.2010 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався виконати перевезення вантажу, а відповідач зобовязувався вчасно та у повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем.

16 грудня 2010 року позивач отримав від відповідача заявку №11876 на перевезення автомобілів:

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_1);

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_2);

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_3);

Volkswagen T5GP Multivan (номер кузова НОМЕР_4);

Volkswagen T5GP Multivan (номер кузова НОМЕР_5);

Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_6);

та заявку №11880 на перевезення автомобілів:

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_7);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_8);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_9);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_10);

Volkswagen Golf VI(номер кузова НОМЕР_11);

Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_12);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_13);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_14) (далі заявки).

У звязку з виявленням пошкодження вантажу та його неповної комплектації, відповідач направив позивачу претензії №2 від 09.12.2010 року, №7 від 20.12.2010 року, №10, №11, №12 від 28.12.2010 року, №14, №15 від 07.02.2010 року, №18, №20 від 21.02.2011 року, №21, №22, №23 від 22.03.2011 року з вимогою відшкодувати збитки, спричинені пошкодженням вантажу, у розмірі 15950,41 грн., яка позивачем була відхилена.

Вважаючи, що його права порушені, відповідач звернувся до суду, просив стягнути з позивача збитки, спричинені пошкодженням вантажу, у розмірі 15950,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції, транспортер (далі перевізник) несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, яке відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його видачею, а також за прострочення доставки.

П. 3.3.12 договору передбачено, що позивач зобовязаний забезпечити збереження та неушкодженість вантажу з моменту його приймання до перевезення та до моменту його передачі вантажоодержувачу, забезпечити контроль належного оформлення супровідних документів.

У зустрічній позовній заяві відповідач послався на виявлення ним пошкоджень вантажу, прийнятого позивачем до перевезення, що підтверджується наступним:

претензією №2 від 09.12.2010 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_15), що підтверджується актом приймання-передачі №10203/5 від 29.07.2010 року та додатком до товарно-транспортної накладної №10242_2 від 29.07.2010 року;

претензією №7 від 20.12.2010 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_16), що підтверджується актом приймання-передачі №11097/3 від 15.10.2010 року;

претензією №10 від 28.12.2010 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_17), що підтверджується накладною СMR №020965 від 28.08.2009 року;

претензією №11 від 28.12.2010 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_18), що підтверджується додатком до товарно-транспортної накладної №11055/5 від 18.10.2010 року;

претензією №12 від 28.12.2010 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_19), що підтверджується додатком до товарно-транспортної накладної №11197/5 від 28.10.2010 року;

претензією №14 від 07.02.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_20), що підтверджується актом приймання-передачі №11506/1 від 25.11.2010 року;

претензією №15 від 07.02.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_21), що підтверджується актом приймання-передачі №11247/5 від 01.11.2010 року;

претензією №18 від 21.02.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_22), що підтверджується накладною СMR №868120 від 01.12.2010 року;

претензією №20 від 21.02.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_23), що підтверджується додатком до товарно-транспортної накладної №11641/3 від 04.12.2010 року;

претензією №21 від 22.03.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_24), що підтверджується актом приймання-передачі №11196/1 від 28.10.2010 року;

претензією №22 від 22.03.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_25), що підтверджується актом приймання-передачі №11499/3 від 22.11.2010 року;

претензією №23 від 22.03.2011 року, предявленою відповідачем у звязку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_26), що підтверджується актом приймання-передачі №11506/2 від 25.11.2010 року.

Претензії відповідача №2, №12, №18, №20 позивач залишив без відповіді, претензії відповідача №7, №10, №11, №14, №15, №21, №22 та №23 були ним відхилені.

Звертаючись із первісним позовом, позивач послався на порушення відповідачем умов договору, оскільки останній не оплатив надані позивачем послуги з перевезення вантажів згідно із заявками №11876 та №11880, які містили опис умов і особливостей конкретного перевезення.

Відповідачем факт здійснення перевезення позивачем саме на підставі вищевказаних заявок, оспорений не був та під сумнів не ставився.

Крім цього, факт перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з яких вбачається, що згідно з умовами заявок №11876 та №11880 від 16.12.2010 року, передбачалось перевезення автомобілів:

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_1);

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_2);

Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_3);

Volkswagen T5GP Multivan (номер кузова НОМЕР_4);

Volkswagen T5GP Multivan (номер кузова НОМЕР_5);

Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_6);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_7);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_8);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_9);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_10);

Volkswagen Golf VI(номер кузова НОМЕР_11);

Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_12);

Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_13);

Volkswagen Golf VI (номер кузова НОМЕР_14).

У накладних CMR, додатках до них та актах приймання-передачі, на які посилається відповідач в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог, містяться відмітки про пошкодження автомобілів: Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_15), Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_16), Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_17), Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_18), Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_19), Volkswagen Golf Plus (номер кузова НОМЕР_20), Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_21), Volkswagen Passat (номер кузова НОМЕР_22), Volkswagen T5 (номер кузова НОМЕР_23), Volkswagen Golf (номер кузова НОМЕР_24), Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_25), Volkswagen Tiguan (номер кузова НОМЕР_26).

Перевезення вищевказаних автомобілей, було передбачено заявками №10203 від 26.07.2010 року, №11097 від 15.10.2010 року, №1667 від 21.08.2009 року, №11055 від 13.10.2010 року, №11197 від 22.10.2010 року, №11506 від 18.11.2010 року, №11247 від 28.10.2010 року, №11614 від 24.11.2010 року, №11641 від 26.11.2010 року, №11196 від 22.10.2010 року, №11499 від 18.11.2010 року, №11506 від 18.11.2010 року, наданими відповідачем для здійснення перевезення вантажу позивачем. Таким чином, пошкоджені автомобілі були перевезенні на виконання інших заявок, ніж ті, на підставі яких, позивач просив відповідача здійснити оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов повинен бути взаємно повязаний з первісним.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд дійшов висновку про те, що зустрічний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. ч. 1, 3, 6 ст. 306, ч 1 ст. 307, ч. ч. 1, 3 ст. 377 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 908, ч. 1 ст. 909, ст. 599 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення збитків, спричинених пошкодженням вантажу, у розмірі 1272,99 грн. припинити.

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»про стягнення заборгованості в сумі 10466,96 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»(Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 34710276) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»(Закарпатська обл., с.м.т. Кольчино, вул. Набережна, 17, код 30015655) борг у сумі 10 466,96 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 96 коп.); 117,40 грн. (сто сімнадцять грн. 40 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс»про стягнення збитків у сумі 15950,41 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 11.07.2011 року.