Рішення № 17068360, 05.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р. Справа № 12/081-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії «Газ України»

національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач»

Ірпінської міської ради

про стягнення заборгованості у розмірі 2879684,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №171/10 від 23.12.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №139 від 15.06.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі позивач) до комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач»Ірпінської міської ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2879684,24 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1587ТЕ-17 від 23.09.2009 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався поставити відповідачу природний газ (далі товар), а відповідач зобовязувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 2320788,72 грн., 179668,32 грн. пені, три проценти річних у розмірі 99133,76 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 280093,44 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2011 року, справу призначено до розгляду 31.05.2011 року.

31 травня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що наявність боргу перед позивачем визнає, проти стягнення штрафних санкцій заперечує. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05.07.2011 року.

05 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, просив суд в частині стягнення штрафних санкцій відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

23 вересня 2009 року між дочірньою компанією «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі позивач) та комунально-побутовим підприємством «Теплоенергопостач»Ірпінської міської ради (далі відповідач) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1587ТЕ-17 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався поставити відповідачу природний газ (далі товар), а відповідач зобовязувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4624118,72 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2009 року, 30.11.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.2010 року, а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме в сумі 2 303330,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача проти наявності у нього заборгованості перед позивачем не заперечував.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2320788,72 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 179668,32 грн. пені, три проценти річних у розмірі 99133,76 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 280093,44 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами у розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання відповідачем п. 6.1 цього договору він зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 29.10.2010 року до 29.04.2011 року, суму боргу у розмірі 2320788,72 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 179946,96 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 179668,32 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 11.11.2009 року до 29.04.2011 року складає 534 дні, тому три проценти річних від суми 2320788,72 грн. становлять 99691,12 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 99133,76 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 11.11.2009 року до 29.04.2011 року у 2009 році: у листопаді 101,1% (УК №228 від 08.12.2009р.), грудні 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.);у 2010 році: у січні 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні 100,5% (УК №101 від 10.06.2009р.), червні 99,6% (УК№123 від 08.07.2010р.), липні 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні 102,9%(УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді 100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні 100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні 101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому 100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні 101,4% (УК №83 від 11.05.2011р.), квітні 101,3% (УК №83 від11.05.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 2320788,72 грн., складає 294341,39 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 280093,44 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач»Ірпінської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 2879684,24 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач»Ірпінської міської ради (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької Комуни, 11, код 32973584) на користь дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) основний борг у сумі 2320788,72 грн. (два мільйони триста двадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 72 коп.); 179668,32 грн. (сто сімдесят девять тисяч шістсот шістдесят вісім грн. 32 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 99133,76 грн. (девяносто девять тисяч сто тридцять три грн. 76 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 280093,44 грн. (двісті вісімдесят тисяч девяносто три грн. 44 коп.); 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 08.07.2011 року.