Рішення № 17067888, 07.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р. Справа № 8/056-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», ідентифікаційний код: 03359018, місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2,

до відповідача: дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін №112», ідентифікаційний код: 22202218, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 2,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: начальник юридично-кадрового відділу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 01.04.2010 року за №38/765;

від відповідача: юрисконсульт юридичного відділу ПАТ «Мостобуд»ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 28.01.2011 року за №71, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін №112»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 20.01.2009 року за №20/01/8 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 518,66 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 66 коп.), 3-х процентів річних у сумі 178,41 грн. (сто сімдесят вісім гривень 41 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 4802,4 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 518,66 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 66 коп.), 3-х процентів річних у сумі 178,41 грн. (сто сімдесят вісім гривень 41 коп.).

Відповідно до ухвали від 30.03.2011 року порушено провадження у справі №8/056-11 та призначено її розгляд на 26.04.2011 року.

26.04.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 30.03.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 30.03.2011 року не виконав та про причини невиконання суд не повідомив. У звязку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2011 року розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.

17.05.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 26.04.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 26.04.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. Відповідач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду 17.05.2011 року задоволено. Ухвалою суду від 17.05.2011 року розгляд справи відкладено на 07.06.2011 року.

07.06.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 17.05.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 17.05.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 07.06.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача і Відповідача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

20.01.2009 року між комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»та дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін №112»з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України був укладений Договір на прибирання території від 20.01.2009 року за №20/01/8 (далі за текстом: Договір).

За наслідками дослідження вказаного договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п.1.1. Договору, Підрядник (Позивач) зобовязується за завданням Замовника (Відповідача) протягом дії Договору виконувати роботи по ручному прибиранню тротуару на мосту через гавань р. Дніпро 1389,5 м. кв., а Замовник (Відповідач) зобовязується прийняти та оплатити такі роботи на умовах даного Договору.

Згідно п.2.1. Договору, вартість робіт по даному Договору визначається згідно тарифів підприємства «Київавтошляхміст»і складає 4994,90 грн. (чотири тисячі девятсот девяносто чотири гривні 90 коп.), в тому числі податок на додану вартість 20% за один місяць.

Договір у п.2.2. передбачає, що розрахунки між Замовником (Відповідачем) і Підрядником (Позивачем) проводяться кожний місяць по акту виконаних робіт, на протязі (десяти) днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання Договору Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України виконав у грудні 2009 року роботи по ручному прибиранню тротуару на мосту через гавань річки Дніпро, площею 1389,5 м. кв., які Відповідач прийняв без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, строків та вартості виконаних робіт, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року за №1077 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року за №1077 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, Позивач у грудні 2009 року за Договором виконав підрядні роботи протягом строку та в обсязі, вартість яких становить 4802,4 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.).

Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України не сплатив вартість виконаних Позивачем робіт, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.).

31.03.2011 року Позивач та Відповідач провели звіряння взаємних розрахунків, про що склали Акт, копія якого знаходиться в матеріалах справи, яким погодили та зафіксували, що сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором становить 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.).

Позивач 31.08.2010 року в порядку досудового врегулювання спору з дотримання положень ст. 222 Господарського кодексу України направив Відповідачу претензію від 31.08.2010 року за №38/1367 з вимогою погасити заборгованість за Договором.

Відповідач на зазначену претензію Позивача не відреагував, відповіді не надав та заборгованість не погасив.

17.11.2010 року Позивач повторно в порядку досудового врегулювання спору з дотримання положень ст. 222 Господарського кодексу України направив Відповідачу претензію від 17.11.2010 року за №38/1677 з вимогою погасити заборгованість за Договором.

Відповідач на вказану повторну претензію Позивача не відреагував, відповіді не надав та заборгованість не погасив.

Станом на 07.06.2011 року Відповідач основний борг за Договором у сумі 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.) не погасив та відсутність цього боргу по суду не довів. У звязку з цим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.) визнаються судом обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 518,66 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 66 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 178,41 грн. (сто сімдесят вісім гривень 41 коп.).

Згідно із вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із вимогами ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті виконаних Позивачем робіт по ручному прибиранню тротуару на мосту через гавань річки Дніпро, площею 1389,5 м. кв., станом на 07.06.2011 року у сумі 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних. Позивач під час розгляду справи підтвердив суду свої вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних нарахувань становить 518,66 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 66 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 178,41 грн. (сто сімдесят вісім гривень 41 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним, в звязку з тим, що Позивачем суду доведено та Відповідачем не спростовано суму основної заборгованості 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.) за Договором.

Враховуючи наявність у Відповідача заборгованості за Договором, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, внаслідок чого ці вимоги Позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань у сумі 518,66 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 66 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 178,41 грн. (сто сімдесят вісім гривень 41 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів своєї позиції по справі, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Також, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів суду здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в звязку з чим дані господарські витрати покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»до дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін №112»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін №112», ідентифікаційний код: 22202218, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 2, на користь комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», ідентифікаційний код: 03359018, місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, заборгованість за Договором від 20.01.2009 року за №20/01/8 у вигляді основного боргу у сумі 4802,40 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 518,66 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 66 коп.), 3-х процентів річних у сумі 178,41 грн. (сто сімдесят вісім гривень 41 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 07.06.2011 року