Постанова № 1703911, 24.03.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа 22-а- 624/08                                                     Головуючий 1 інстанції – Спірідонов М.О.

Категорія -      33                                                               Доповідач – Сіренко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

            24 березня 2008 року Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

в складі : Головуючого – судді                     Сіренко О.І.

                Суддів                                             Подобайло З.Г.

                                                                         Мельнікової Л.В.

               За участю секретаря                       Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, товариства з обмеженою відповідальністю «ВенТехСервіс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2007 року по справі за   адміністративним  позовом  Товаристваз  обмеженою   відповідальністю   «ВентТехСервіс»   до   Державної  податкової  інспекції  уФрунзенському   районі   м. Харкова  про   визнання   нечинним   податкового   повідомлення -рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 ,  -

ВСТАНОВИЛА :

          Товариствоз  обмеженою   відповідальністю   «ВентТехСервіс»   звернулося в суд з позовом до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомленя-рішення від 16.06.2007 року №0000231600/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  на суму 4 434 259 грн.,  посилаючись на неправомірність дій  ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо обмежень для вексельних розрахунків, встановлених п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі Закон про ПДВ) для відшкодування.

           Представник відповідача ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова позов не визнав, посилаючись на правомірність прийнятого повідомлення – рішення.

           5 вересня 2007 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервіс» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 задоволений частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення  - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 в частині порушення вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ на загальну суму 1400000,00 грн..

В іншій частині податкове повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 залишено без змін.

В апеляційній скарзі ТОВ «ВенТехСервіс» просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 В апеляційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова підлягає задоволенню, апеляційна скарга ТОВ «ВенТехСервіс» задоволенню не підлягає з наступних підстав :

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування на рахунок платника у банку за березень та квітень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1653/16-016/31060630 від 16.06.2007р. На підставі акту перевірки начальником ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007р. № 0000231600/0, згідно з яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування на 4 434 259,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "ВентТехСервіс" у лютому 2007 року придбав у ТОВ фірми "Пранк" продукти харчування на загальну суму 20 005 554,11 грн., у т. ч. ПДВ - 3334259,02 грн. Розрахунки з постачальником ТОВ "ВентТехСервіс'' здійснило у формі вексельного розрахунку на суму 20 005 554,11 грн., у т.ч. ПДВ - 3 334 259,02 грн.

Позивач у податковій декларації за лютий 2007р. відобразив податкові зобов'язання у розмірі 2 300 000,00 грн. та податковий кредит у розмірі 5 334 259,00 грн. У зв'язку з чим у підприємства за лютий 2007 рік виникло від'ємне значення у розмірі 3 034 259 грн. Таким чином, підприємство у податковій декларації за березень відобразило від'ємне значення та надало розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 034 259,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

 Згідно  пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Отже, за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, який платником не оплачений.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для реалізації права на отримання бюджетного відшкодування є сплата податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок " вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Тобто, як вбачається із норм закону, вексель це засіб оформлення існуючого і потового боргу.

Так, розрахунки між ТОВ "ВентТехСервіс" та ТОВ фірмою "Пранк" були здійснені не у грошовій формі, а у вексельній, яка на відміну від грошової, не передбачає оплату товару, а отже, і сплату ПДВ в його ціні. Таким чином, відсутня обов'язкова умова для реалізації платником права на бюджетне відшкодування: сплата ПДВ в ціні товару.

Дана позиція також повністю узгоджується з вимогами абз.З п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в якому зазначено, що векселі не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання.

Отже, з урахуванням вимог абз..З п.4.8 ст.4 та пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону підприємство не має права на отримання бюджетне відшкодування по податковій декларації за березень 2007 року у розмірі 3034259,00 грн., оскільки дана сума ПДВ позивачем не була сплачена.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції що позивач не має права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 3034256.00 грн., відображеного у графі 3 Додатку 3 по Декларації з ПДВ за березень – квітень 2007 року є правомірним.

Задовольняючи позов ТОВ «ВенТехСерсіс» щодо визнання  нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 в частині порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ на загальну суму 1400000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не надало доказів, які підтверджують звичайні ціни  на нарахування комісійної винагороди.

            Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

 Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «ВентТехСервіс» передало по договору комісії від 01.01.07р. № 198/03/07 підприємству ПФ «Орнатус» товар на суму 16 200 004,64 грн. (націнка на товар склала 1.3%), який придбаний у березні 2007р.. Підприємство ПФ «Орнатус» надало звіт про виконання умов договору комісії на повну суму, але перерахувало грошові кошти на суму 12 000 000.00 грн. За що ТОВ «ВентТехСервіс» сплатило винагороду (комісійну плату) у сумі 8 400 000,00 грн., у т.ч ПДВ у сумі 1 400 000 грн.. що складає 51 % від суми реалізації товару та 70 % від перерахованих коштів за товар.

Підприємством вказана сума ПДВ була включена до податкового кредиту у декларації за березень 2007 року.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом звітного періоду.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, у п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств « зазначено, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

У договорі комісії №198/03/07 від 01.01.07р. не визначено розмір комісійної винагороди за надання послуг.

Згідно ст. 1013 Цивільного кодексу України, якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

        Згідно з п.п.1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" при проведенні перевірки платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

           Позивач даний обов'язок не виконав: обґрунтувань рівня договірних цін надано не було, на норми п.п. 1.20.1 не послався.

           У зв'язку з тим, що ТОВ "ВентТехСервіс" не довело, що розмір комісійної плати відповідає рівню звичайних цін, сума податкового кредиту за березень 2007 року з ПДВ у розмірі 1 400 000,00 грн. є такою, що визначена з порушенням п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

           Отже, позивач невірно визначивши податковий кредит не має права на отримання бюджетного відшкодування по податковій декларації за квітень 2007 року у розмірі 1 400 000,00 грн.

             Крім того,  оплата комісійної винагороди по договору комісії здійснювалась у формі вексельного розрахунку, що вбачається з акту прийому-передачі векселів від 30.03.07р.

Так, відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Отже, за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, який платником не оплачений.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для реалізації права на отримання бюджетного відшкодування є сплата податку на додану вартість до Державного бюджету України.

      Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок " вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Тобто, як вбачається із норм закону, вексель це засіб оформлення існуючого грошового боргу.

Розрахунки між ТОВ "ВентТехСервіс" та ПФ „Орнатус" були здійснені не у грошовій формі, а у вексельній, яка на відміну від грошової, не передбачає оплату послуг, а отже, і сплату ПДВ в його ціні. Таким чином, відсутня обов'язкова умова для реалізації платником права на бюджетне відшкодування: сплата ПДВ в ціні послуг.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції щодовизнання нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 в частині порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ на загальну суму 1400000,00 грн. є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 202  КАС України та ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в позові в цій частині вимог.

Керуючись ст..ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

                                    П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВенТехСервіс» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2007 року скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення – рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 16.06.2007 року № 0000231600/0 в частині порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ на загальну суму 1400000,00 грн.. і в цій частині в позові ТОВ «ВенТехСервіс» - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2007 року – залишити  без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку  безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 березня 2008 року.

Головуючий              підпис                Сіренко О.І.

Судді                          підпис               Подобайло З.Г.

                                    підпис              Мельнікова Л.В.

ВІРНО: СУДДЯ: