Постанова № 17019909, 14.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" липня 2011 р. Справа № 5005/2395/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Глос О.І.

суддів:Костенко Т.Ф., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Стройекспорт"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 24.05.2011 р.

у справі№5005/2395/2011

господарського судуДніпропетровської області

за позовомВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод"

доТОВ "Стройекспорт"

простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011 року у справі №5005/2395/201 (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року (судді Чимбар Л.О., Чоха Л.В., Антонік С.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Стройекспорт" на користь ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" 4 823 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 1 750 грн. 21 коп. –3 % річних, 93 грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита, 216 грн. 62 коп. витрат на ІТЗ, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Стройекспорт" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у справі №5005/2395/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку скаржника, з прийняттям судового рішення цивільні права та обов'язки позивача як кредитора за договором стосовно боржника припиняються.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України Першикова Є.В. від 12.07.2011р. №03.08-05/368 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого—судді Глос О.І., Костенко Т.Ф., Мачульский Г.М.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

18.06.2009 між ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" та ТОВ "Стойекспорт" було укладено договір оренди техніки строком до 18.09.2009 року, сума наданих послуг склала 70729,99 грн.

Оскільки ТОВ "Стройекспорт" оплату отриманих послуг не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" на суму 58823,71 грн., ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Стройекспорт" про стягнення заборгованості, інфляційних і річних, всього на суму 60 421,86 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 року у справі № 6/6-10 задоволено позов ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" до ТОВ "Стройекспорт" про стягнення 58 823,71 грн. - основного боргу, 1 182,36 грн. - індексу інфляції, 415,79 грн. - 3% річних, 604,22 грн. - держмита, 312,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення 24.11.10р. видано наказ про примусове виконання. Наказ пред'явлено до виконання до Державної виконавчої служби Амур –Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Оскільки відповідач погасив борг у загальному розмірі 61 338, 58 грн. лише 20.01.2011р, (що підтверджується банківською випискою, копія якої знаходиться в матеріалах справи) ВАТ "Запорізький асфальтобетонний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Стройекспорт" про стягнення з відповідача 5411,78 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року та 1750,21 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 24.12.2009 року по 20.12.2010 рік.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: по-перше, передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; по-друге, рішення суду про стягнення боргу відповідно до вимог чинного законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про можливість стягнення з відповідача річних та втрат від інфляції до моменту фактичного виконання рішення суду, тобто до моменту припинення грошового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги про те, що з прийняттям судового рішення від 02.11.2010 року у справі № 6/6-10 цивільні права та обов'язки позивача, як кредитора за вказаним договором припинилися не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до норм ст. ст. 598-609 Цивільного кодексу України наявність рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі №5005/2395/2011 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Стройекспорт" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі №5005/2395/2011 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі №5005/2395/2011 —без змін.

Головуючий О. Глос Судді: Т. Костенко

Г. Мачульський