Постанова № 17019912, 14.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" липня 2011 р. Справа № 5008/33/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Глос О.І.

суддів:Костенко Т.Ф., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від 10.05.2011 р.

у справі№5008/33/2011

господарського судуЗакарпатської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

доТОВ "Торгово-промисловий центр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

проКонцерн "Військторгсервіс" в особі Мукачівської філії концерну "Військторгсервіс"

стягнення 110 704 грн. неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.02.2011 року у справі №5008/33/2011 (суддя Ващиліна Н. М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року (судді Краєвська М.В., Галушко Н.А., Кузь В.Л.) у позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року у справі №5008/33/2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області в повному обсязі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема неповне встановлення обставин справи, оскільки господарськими судами надано перевагу наданому відповідачем сумнівному доказу –акту приймання –передачі (повернення) нежитлового приміщення балансоутримувачу від 16.04.2010р., тоді як про факт неповернення державного майна свідчить рішення господарського суду Закарпатської області від 15.10.2010 року у справі №3/13 та виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Закарпатської області №3/13 від 04.11.2010 року.

Позивач, відповідач та третя особа не скористались своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України Першикова Є.В. від 12.07.2011р. №03.08-05/368 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого—судді Глос О.І., Костенко Т.Ф., Мачульский Г.М.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

17.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово –промисловий центр" укладено додаткові угоди №4 та №5 про внесення змін до договору оренди №51 від 29.12.1999 року.

Відповідно до п. 1.1 угоди №4 ТОВ "Торгово-промисловий центр" прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 465,8 кв. м. двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. Добрянського, 8, що знаходиться на балансі Концерну "Військторгсервіс".

Згідно з п. 10.1 договору оренди №51 від 29.12.1999 року термін його дії становив 10 років з 01.01.2000 року по 01.01.2010 року включно.

У зв'язку з неповерненням об'єкта оренди до державної власності після закінчення терміну дії договору оренди, позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "Торгово-промисловий центр" про стягнення з останнього неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за період з 21.04.2010 р. по 15.12.2010р. в сумі 110 704 грн. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: по-перше, позивач не надав суду доказів продовження користування відповідачем спірним приміщенням в період з 21.04.2010 року по 15.12.2010 року; по-друге, відповідачем надано докази повернення орендованого приміщення балансоутримувачу - акт приймання - передачі орендованого приміщення від 16.04.2010 року, який засвідчив факт передачі спірного майна балансоутримувачу; по-третє, згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2011 року спірне приміщення передано балансоутримувачу на підставі акту прийому –передачі від 16.04.2010 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом позову у даній справі є стягнення неустойки за неповернення орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору оренди за період з 21.04.2010 року по 15.12.2010 р.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем не надано доказів продовження користування відповідачем орендованим приміщенням у спірний період - з 21.04.2010 року по 15.12.2010 року.

Господарськими судами також встановлено і матеріалами справи підтверджено факт повернення відповідачем орендованого приміщення балансоутримувачу 16.04.2010р., що підтверджено актом приймання-передачі (повернення) орендованого приміщення балансоутримувачу від 16.04.2010р., підписаним і скріпленим печатками відповідача (ТОВ " Торгово-промисловий центр") та балансоутримувача (Мукачівської філії концерну "Військторгсервіс").

Доводи касаційної скарги про подання відповідачем в підтвердження доводів про повернення майна балансоутримувачу сумнівного акту приймання –передачі орендованого майна від 16.04.2010 р. не можуть бути взяті до уваги, оскільки: по-перше, не підтверджені відповідними доказами; по-друге, наявна в матеріалах справи копія постанови заступника начальника міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Венжега М.Р. про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2011р. свідчить про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 04.11.2010 року №3/13 саме у зв'язку з поверненням приміщення балансоутримувачу на підставі акту приймання –передачі від 16.04.2010 р.; по-третє, доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки касаційною інстанцією наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. у справі №5008/33/2011 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 р. у справі №5008/33/2011 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 р. у справі №5008/33/2011—без змін.

Головуючий О. Глос

Судді Т. Костенко

Г. Мачульський