Постанова № 16981742, 04.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011                                                                                           № 23/161

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011року

по справі № 23/161 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Флора-Парк»

до          товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»

про          стягнення 93228,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2011року у справі №23/162 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «БП-1 КМБ-1» на користь ТОВ «Флора-Парк» 64216,36грн. основного боргу, 4694,23 грн. інфляційних втрат, 16916,60 грн. 3% річних, 858,27 витрат по сплаті державного мита, 217,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011року у справі №23/161 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким змінити розмір основного боргу, а позовні вимоги щодо сплати штрафних санкцій відхилити.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року було поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «БП-1 КМБ-1» на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011року у справі №23/161 та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким змінити розмір основного боргу, а у задоволенні позовних вимог щодо сплати штрафних санкцій відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача надав свої пояснення й частково заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у своїх поясненнях та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року змінити і зменшити суму основного боргу до 60000,00 грн., оскільки не було враховано акт №121 від 30.05.2008 року на суму 4216,36 грн., про що також було зазначено у письмовому клопотанні представника позивача від 04.07.2011 року, який судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008 року між ТОВ «Флора-Парк» та ТОВ «БП-1 КМБ-1» було укладено договір субпідряду № 6, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання виконати комплекс робіт з благоустрою ж/б 133-134 по вул. Героїв Сталінграду, ж/м Оболонь, мікрорайон 3-а, а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. (надалі – договір, а.с.12-13).

Договірна вартість робіт за договором субпідряду № 6 від 18.03.2008 року становить 140545, 20 грн. (пункт 1.2 договору).

В силу пункту 4.2 договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф. КБ-2в, які обраховуються згідно з ДБН Д1.1-1-2000, виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Згідно з пунктами 4.4.-4.5 договору оплата здійснюється шляхом перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача авансового платежу у розмірі 50 % від попередньої вартості робіт протягом п’яти днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок проводиться Відповідачем на протязі трьох банківських днів з моменту передачі об’єкту в експлуатацію.

Позивачем було виконано комплекс робіт з благоустрою ж/б 133-134 по вул. Героїв Сталінграду, ж/м Оболонь, мікрорайон 3-а на загальну суму 140545,20 грн., що відповідно підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт за травень 2008 року.

Згідно із твердженнями позивача відповідач порушив взяті на себе за договором субпідряду зобов’язання та оплатив роботи не в повному обсязі, а лише на суму 76 328, 84 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду № 6 від 18.03.2008 року щодо своєчасної оплати за виконані роботи, у зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 64216,36грн. вартості виконаних робіт та 3% річних в сумі 16916,60 грн. і суму інфляційних втрат в розмірі 4694,23 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки факт виконання робіт з благоустрою підтверджено відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт суду не надано позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 64 216,36 грн. підлягає задоволенню. При цьому, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 694,23 грн. та 3% в розмірі 16 916,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі за період з листопада 2008 року по лютий 2011 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «БП-1 КМБ-1» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Дані правовідносини сторін підпадають під ознаки договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За правилами ст. 853 цього Кодексу замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

За умовами п. 4.3 договору на підставі підписаних актів про надані послуги генпідряду позивач щомісячно перераховує кошти на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 3% від вартості виконаних робіт.

Судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що 30.05.2008 року між позивачем та відповідачем було підписано акт №121 здачі-прийомки виконаних робіт за надані відповідачем послуги генпідряду на суму 4216,36 грн. Сторонами було зараховано взаємні вимоги згідно вказаного акта на суму 4216,36 грн. Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем становить 60000,00 грн. (64216,36 грн. – 4216,36 грн. = 60000,00 грн.)

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом вказаний вище акт №121 від 30.05.2008 року здачі-прийомки виконаних робіт не враховано.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову повністю, оскільки в частині позовних вимог про стягнення 4216,36 грн. відсутній предмет спору.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Нормами статті 598 ЦК України регламентовано, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочки відповідачем виконання грошового зобов’язання, здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають суми 15805,88 грн. інфляційних втрат та 4416,99 грн. 3 % річних.

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення пені у розмірі 7 401,79 грн., оскільки позивач подав заяву про відмову від позову в цій частині.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4)змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року слід змінити, оскільки висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та рішення суду прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року по справі №23/161 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року по справі №23/161 змінити, виклавши зміст резолютивної частини в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» (04212, м. Київ, вул.Маршала Тимошенко, 21, корп. 8, офіс 2, ідентифікаційний код 32346942) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Флора-Парк» (04112, м. Київ, вул. Танкова, 8, ідентифікаційний код 03334026) 60000,00 основного боргу, 15805,88 грн. інфляційних втрат, 4416,99 грн. 3 % річних, 801,89 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 203,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення пені у розмірі 7 401,79 грн. припинити.

В іншій частині провадження припинити згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.»

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Флора-Парк» (04112, м. Київ, вул.Танкова, 8, ідентифікаційний код 03334026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» (04212, м. Київ, вул.Маршала Тимошенко, 21, корп. 8, офіс 2, ідентифікаційний код 32346942) 400,94 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №23/161 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді