Постанова № 16981738, 05.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011 № 51/60

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011,

відповідача: ОСОБА_2 дов.№ 1701-01 від 17.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 31.05.2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011року

у справі № 51/60 (суддя Пригунова А.Б.),

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

про стягнення 783 809, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.02.2011 року акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі-позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (далі-відповідач) про стягнення боргу в сумі 674036, 53 грн., 85406, 07 грн. - інфляційних втрат та 24367, 12 грн. - 3% річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 240760 від 19.10.2005 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 7-9).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2011року у справі № 51/60 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 674036, 53 грн. боргу, 85406, 07 грн. інфляційних втрат, 24367, 12 грн. 3 % річних та судові витрати (а.с.182-187).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, ТОВ «Експлуатаційна компанія», через господарський суд міста Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 05.07.2011 року.

У судовому засіданні 05.07.2011 року апелянт (відповідач) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 05.07.2011 року заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні позивач подав клопотання про здійснення заміни позивача його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Київенерго», у звязку із зміною організаційно-правової форми.

Відповідно до вимог ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про здійснення заміни позивача його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Київенерго», оскільки правонаступництво доведено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 769840 серія А01 від 13.04.2011 року, витягом із Статуту ПАТ «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів АЕК «Київенерго», довідки АБ № 150424 ЄДРПОУ від 14.04.2011 року.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

19.10.2005 року між сторонами у справі було укладено договір №240760 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону та гарячого водопостачання протягом року, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, а відповідач додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

При виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії (п. 2.1 договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання за договором енергопостачання, згідно якого, в силу ст. 275 ГК України, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 3 звернення-доручення до даного договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводитиметься щодо опалення та по гарячому водопостачанню по приладах обліку (а.с. 19).

Додатком № 2 до договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (а.с.21).

Відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має отримувати в МВРТ № 3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 12 додатку № 2 до договору № 240760 від 19.10.2005 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем за період з 01.12.2008 р. по 01.12.2010 р. спожито теплової енергії на суму 674036, 53 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями облікових карток відповідача та табуляграмами.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив, у звязку з чим, заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії становить 674036, 53 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, щодо посилання апелянта на п. 4.1. договору, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.05.2006 р., можливість пролонгації зазначеного договору, сторонами даного договору не передбачена, не приймається з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з примірника договору № 240760 від 19.10.2005 р., п. 4.3., яким передбачено пролонгацію договору на кожний наступний рік у разі, коли однією із сторін не було письмово заявлено про його припинення за місяць до закінчення строку дії договору, викреслено (а.с.27).

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділових оборотів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про продовження терміну дії договору № 240760.

03.06.2010 року відповідач звертався до позивача з останнім листом № 306-1, в якому просив продовжити термін дії договору № 240760 (а.с.162).

Листом № 048-21-6906 від 10.06.2010 р. позивач надав згоду на продовження терміну дії договору № 240760 від 19.10.2005 р. до 10.06.2011 р.

Крім того, судом встановлено, що 01.12.2009 р. та 01.05.2010 р. між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 240760 від 19.10.2005 р. № 2 та № 1 відповідно, якими сторони встановили тарифи та порядок розрахунків між ними за теплову енергію, а також обсяги її постачання, а тому позивачем обґрунтовано подано позов до відповідача.

Твердження апелянта про те, що за постачання теплової енергії за договором № 240760 від 19.10.2005 р. у період з грудня 2008 р. до лютого 2009 р. позивач визначав плату на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які скасовані Указами Президента, як такі, що суперечать Конституції України, не приймаються колегією суддів, оскільки на момент виникнення заборгованості за теплову енергію вищезазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації (№№ 643, 520, 981,1192,1333 та 392) були чинними, а тому розрахунки позивача складені відповідно до вимог закону.

Посилання скаржника на неправомірне застосування позивачем тарифів, не зареєстрованих у Головному управлінні юстиції в м.Києві та визнані не чинними в судовому порядку, колегія відхиляє з огляду на те, що дані тарифи доводяться ПАТ «Київенерго» розпорядженнями КМДА, а їх застосування є не правом, а обовязком позивача. На переконання апеляційного господарського суду, у разі зміни, скасування чи то визнання тарифів не чинними, сторони не позбавлені можливості здійснити перерахунок проведених раніше платежів за тарифами, які мали бути застосовані у спірний період у відповідності до Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженої розпорядженням КМДА від 26.12.2002 року № 2306 з відповідними змінами.

Враховуючи наведене, колегія визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 674036, 53 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 85406, 07 грн. - інфляційних втрат та 24367, 12 грн. - 3% річних , нарахованих позивачем на суму боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів визнає правомірним нарахування, в порядку ст. 625 ЦК України, 85406, 07 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 24367, 12 грн. за період прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при винесені рішення не враховано клопотання про призначення судової будівельно технічної експертизи для визначення величини теплового навантаження по вбудованим приміщенням та не розглянуто даного клопотання в судовому засіданні колегією суду відхиляється з огляду на те, що описова частина рішення містить оцінку надану судом першої інстанції щодо заявленого клопотання. Колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним відмову у призначені заявленої експертизи, оскільки величина теплового навантаження передбачена договором, змін до договору на постачання теплової енергії в даній частині, в порядку визначеному чинним законодавством України, сторонами не вносилися. Предметом спору у даній справі є розрахунки між сторонами за існуючим договором і не містить вимог про внесення змін до умов договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 51/60 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У звязку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 25, 33, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну позивача акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ідент.код 00131305) на правонаступника - публічне акціонерне товариство «Київенерго» (ідент.код 00131305) у звязку із зміною організаційно-правової форми позивача.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» залишити без задоволення.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011року у справі № 51/60 залишити без змін.

4.Справу № 51/60 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді