Рішення № 16981504, 06.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. Справа № 5023/3489/11

вх. № 3489/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 3 від 30.03.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, дов. № 9/1-15/1085 від 08.05.2009 року

розглянувши справу за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки

до Дергачівської виправної колонії № 109, с. Дворічний Кут

про розірвання договору поставки № 335 від 05.05.2004 року та стягнення 7316,89 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд розірвати договір поставки продукції № 335 від 05.05.04 р. та стягнути з Дергачівської виправної колонії № 109 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договір поставки продукції № 335, укладеною між сторонами 05.05.04 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 7316,89 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені договором щодо повної поставки товару та не повернув грошові кошти передплати. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У судовому засіданні, призначеному на 04.07.2011 року було оголошено перерву до 06.07.2011 року. Після перерви судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданій до канцелярії суду заяві, просить суд допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, а саме визнати належним відповідачем у цій справі Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, код ЄДРПОУ 08680945. Обґрунтовуючи свою заяву позивач посилається на те, що договір, на підставі якого між сторонами здійснювалась поставка, був підписаний між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та Дергачівською виправною колонією № 109. Проте, у договорі поставки продукції № 335 від 05.05.04 р., постачальником зазначений код ЄДРПОУ Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109. Також, позивач посилається на платіжні доручення за якими здійснювався перерахунок грошових коштів, з аналізу яких вбачається, що грошові кошти перераховувались на розрахункові рахунки Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, вислухавши представника позивача та відповідача суд вважає за необхідне замінити первісного відповідача, Дергачівську виправну колонію № 109, належним відповідачем по справі з відповідними процесуальними правами та обов'язками - Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, код ЄДРПОУ 08680945.

05.07.2011р. від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомляє про наявність виписок по банківському рахунку на суму передплати у розмірі 29166,67 грн. та про здійснення поставки продукції на суми 22683,11 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6483,56 грн.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Крім того, позивач у судовому засідання та у наданій до суду заяві відмовляється від позовних вимог щодо розірвання договору № 335 поставки продукції.

Розглянувши надану позивачем заяву про відмову від позову щодо розірвання договору № 335 поставки продукції, та враховуючи, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову, суд згідно з ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає відмову позивача від позову в цій частині, у зв'язку з чим провадження у справі в частині розірвання договору № 335 поставки продукції необхідно припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги з урахуванням уточнень, викладених у заяві про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області, суму здійсненої за договором № 335 поставки продуктів від 05.05.2004 року передплати у розмірі 6483,56 грн.

Також, позивачем до суду надано додаткове письмове обґрунтування до позовної заяви, яке прийняте судом та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні визнаэ суму зменшених позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 травня 2004 року між ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) та Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (відповідач) було укладено договір № 335 поставки продукції, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався передати у власність позивачу у визначені у договорі строки продукцію у відповідності до специфікації, а позивач зобов`язався прийняти дану продукцію та оплатити її на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до розділу 3 договору оплата продукції здійснюється позивачем на розрахунковий рахунок відповідача та загальна ціна позову складає тридцять тисяч.

31 грудня 2004 року між ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" та Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області укладена додаткова угода № 1 до договору № 335 від 05.05.2004 року, якою строк дії договору встановлено до повного виконання свої обов'язків сторонами.

Позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договором № 335, було здійснено передплату та перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 29166,67 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 3682 від 07.05.2004р., №3807 від 13.05.2004 р., № 3985 від 18.05.2004 р., № 4004 від 18.05.2004 р. із зазначенням платежу: оплата за продукти харчування згідно рахунку № 82 від 27.04.2004 року, які були залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, проте відповідачем обов'язок по передачі продукції у власність позивача виконана не у повному обсязі, та позивачу передано продукцію на загальну 22683,11 грн., що підтверджується копіями витратних накладних, залучених до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу спірного договору вбачається, що сторонами не визначено у письмовій формі строк (термін) виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На адресу Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 позивачем було направлено претензію № 01-16/1434 від 20.09.2010 року з вимогою про сплату суми передплати за недопоставлений товар за договором № 335 від 05.05.2004 року протягом п'ятиденного строку на розрахунковий рахунок позивача.

14 квітня 2011 року на адресу відповідача повторно було направлено лист-вимогу № 01-15/690 про виконання відповідачем своїх обов'язків за договором № 335 поставки продукції від 05 травня 2004 року у семиденний строк.

Вищезазначені вимоги залишені відповідачем без виконання.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання передбаченого договором № 335 поставки продукції від 05 травня 2004 року.

Суд не приймає до уваги посилання на сплив строку позовної давності, передбаченого ст. 256, 257 ЦК України, оскільки сторонами у спірному договорі в письмовій формі не було встановлено строку виконання сторонами своїх зобов'язань та до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. А відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи, що позивачем перераховано відповідачу передплату в рахунок поставки продукції у розмірі 29166,67 грн., а відповідачем здійснено пославку лише на суму 22683,11 грн., на час розгляду справа заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 335 поставки продукції від 05.05.2004 року складає 6483,56 грн.

Вищезазначена заборгованість, крім іншого, підтверджується актом взаємних розрахунків за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін. Копія вищезазначеного акту залучена до матеріалів справи.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів виконання домовленості або повернення коштів позивачу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 6483,56 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Замінити неналежного відповідача належним відповідачем.

Залучити до участі у справі в якості належного відповідача з відповідними процесуальними правами та обов'язками Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (62370, Харківська область, Дергачівський район, сел. Двурічний кут; код ЄДРПОУ 08680945).

Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. 12716) та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (юридична адреса: 62351, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, ідент. код 08680945) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (юридична адреса: 62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки; р/р 26005010050879 у АТ "Банк Золоті Ворота" м. Харків, МФО 351931; ідент. код 05471230) суму попередньої оплати у розмірі 6483,56 грн., 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Прийняти заяву позивача про відмову від позову в частині розірвання договору № 335 поставки продукції від 05.05.2004 року.

Провадження у справі в частині розірвання договору № 335 поставки продукції від 05.05.2004 року припинити.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 11.07.2011 року.