Рішення № 16981037, 29.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

29 червня 2011 року справа № 5020-887/2011 За позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, будинок 11), в інтересах держави

в особіФонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 34612,11 грн., з яких 448,50 грн. сума пені, 1170,40 30 % річних від простроченої суми, 32955,84 грн. сума штрафу.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор (Прокурор Ленінського району міста Севастополя) - не з'явився;

Позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) - ОСОБА_2 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № б/н від 05.01.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 17.10.1995, виданий Новогродівським МВ УМВС України в Донецькій області.

Сутьспору:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 43123,95 грн., розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна №80-08 від 25.06.2009 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 07.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 21.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.06.2011 була оголошена перерва до 29.06.2011.

У судове засідання 29.06.2011 прокурор не зявився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини незявлення не сповістив.

Відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що на момент розгляду спору предмет спору відсутній, оплата заборгованості за договором оренди здійснена в повному обсязі. Також відповідач зазначив, що вважає нарахування пені та штрафу в розмірі, що перевішує суму орендної плати економічно необґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалами суду від 29.06.2011 провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна №80-08 від 25.06.2009, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та усунення перешкод Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в користуванні вбудованими нерухомими приміщеннями в житловому будинку (приміщення №1-7) загальною площею 55,10 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, 4, шляхом повернення приміщення за актом прийому-передачі, а також в частині стягнення суми основної заборгованості за договором у розмірі 8511,84 грн. було припинено.

У судовому засіданні 29.06.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені, 30% річних та штрафу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, вказаних в відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

25.06.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 80-08 оренди нерухомого майна (надалі Договір, арк.с. 12-14)

Відповідно до п. 1.1. цього договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення в житловому будинку (приміщення з №1 по №7), загальною площею 55,10 кв.м, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців, буд. 4, що знаходиться на балансі РЕП-17 (надалі - обєкт оренди), ринкова вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою станом на 31.12.2007 96240 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, обєкт оренди використовується для розміщення офісу і складу.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна (орендна плата договірна) та складає з 22.09.2008 800 грн, починаючи з 01.06.2009 розмір орендної плати складає 915,44 грн. з урахуванням індексу інфляції на червень 2009 року і сплачується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату. В орендну плату не включені витрати на комунальні і експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата складає 915,44 грн. з урахуванням індексу інфляції на червень 2009 року і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.

Надмірно внесена сума орендної плати підлягає заліку в рахунок наступних платежів (п. 3.7 Договору).

За змістом пункту 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 22.08.2013.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Згідно з пунктом 8.5 Договору, у разі порушення терміну внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати продовжується більш ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Актом прийому передачі орендованого майна від 25.06.2009, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна площею 55,10 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Севастополь, вул. Очаковців 4 (арк.с. 15).

Між сторонами також були укладені додаткові угоди від 04.08.2009 та 31.12.2009 (арк.с. 18-19), за змістом яких були внесені зміни до пункту 3.9 Договору оренди, а саме: розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009 та складає з 04.08.2009 по 31.12.2009 647,20 грн., та з 31.12.2009 по 01.08.2010 розмір орендної плати складає 664,17 грн. та визначається на підставі рішень Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009, №8526 від 15.12.2009.

Несплата орендної плати за період з січня 2010 року по квітень 2011 року і стала підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 8511,84 грн., пені у розмірі 448,50 грн. та 30% річних у розмірі 1207,77 грн., штрафу в сумі 32955,84 грн, а також розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

У звязку із сплатою суми основного боргу у розмірі 8511,84 грн., провадження у справі в частині суми основного боргу у вказаному розмірі було припинено на підставі п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а також провадження у справі в частині розірвання спірного договору оренди та усунення перешкод в користуванні нерухомим майно було припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача сум пені у розмірі 448,50 грн., 30% річних у розмірі 1207,77 грн., а також штрафу в сумі 32955,84 грн., а всього 34612,11 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобовязання (в тому числі господарське зобовязання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних за період з січня 2010 року по квітень 2011 року у розмірі 1207,77 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати продовжується більш ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив розрахунок 30% річних (арк.с. 10), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 1207,77 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобовязання у розмірі 448,50 грн.

Згідно з пунктом 8.5 Договору, у разі порушення терміну внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 448,50 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Судом відхилено твердження відповідача про те, що платіжним дорученням від 16.06.2011 ним також було погашено суму пені, оскільки у даних про призначення платежу у платіжних дорученнях відповідачем зазначено “орендна плата за договором №80-08 від 22.09.2008».

Суд також звертає увагу, що за змістом пункту 3.7 Договору надмірно внесена сума орендної плати підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 32955,84 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, а саме, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати продовжується більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки штраф у сумі, рівної триразовому розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 8.7 Договору, штраф за прострочку внесення орендної плати більш 60 днів дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 915,44 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 32955,84 грн. (915,44*3*12) /арк. с. 8 зворотна сторінка/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений Фондом комунального майна до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі.

Суд також приймає до уваги факт оплати відповідачем заборгованості в повному обсязі.

У звязку з цим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, встановивши в сумі 3000,00 грн.

Отже, позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради також підлягають частковому задоволенню у сумі 4656,27 грн., з яких: 30% річних 1207,77 грн., пеня 448,50 грн., штраф 3000,00 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача державне мито в сумі 431,24 грн. стосовно майнових вимог позивача та 85 грн. стосовно немайнових вимог, а всього 516,24 грн, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму в розмірі 4656,27 грн. (яка складається з суми 30% річних 1207,77 грн., пені 448,50 грн., штрафу 3000,00 грн.), з яких 97% 4516,58 грн. на п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400 ), а 3% 139,69 грн. на п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) державне мито в сумі 516,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 01.07.2011.