Рішення № 16981047, 01.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 липня 2011 року справа № 5020-402/2011 за позовом Приватного підприємства «Соріус» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658)

до:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт» (99001, м. Севастополь, Лазаревський спуск, 1, ідентифікаційний код 33093988);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий символ» (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766);

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»(99043, м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Каліча, будинок 2,ідентифікаційний код 32782349)

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

Міністерства оборони України (01001, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6),

Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6).

за участю військового прокурора ВМС України (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41)

про стягнення 13665004,88 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий символ»

до відповідачів: приватного підприємства «Соріус», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»

про визнання договорів поруки від 27.07.2007, укладених між ПП «Соріус», ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий Символ»- недійсними.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивач за первісним позовом (ПП "Соріус"): ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 20.12.2010;

відповідач за первісним позовом (ТОВ "Спецсудноремонт") не зявився;

відповідач за первісним позовом (ТОВ "Золотий символ"): ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 10.01.2011;

відповідач за первісним позовом (ТОВ “Трудовій колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст”): не зявився;

третя особа (Міністерство оборони України) не зявився;

третя особа (РВ Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі): не зявився;

військовий прокурор ВМС України: не зявився;

Сутьспору:

Приватне підприємство «Соріус»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий символ», Державного підприємства Міністерства оборони України «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст»про стягнення вського 13665004,88 грн., з яких 7667413,75 грн. вартість придбаного майна - солідарно з ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий символ», як продавця та поручителя по договорам купівлі-продажу майна; 3203688,96 грн. неустойки з ТОВ «Золотий символ», як поручителя за ТОВ «Спецсудноремонт»; 2793902,17 грн. невідокремлюваних поліпшень майна - з Державного підприємства Міністерства оборони України «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст», як особи, яка володіє майном на праві повного господарського відання.

Ухвалою від 21.03.2011 позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство «Соріус»на підставі договорів купівлі-продажу майна від 18.01.2007 та від 19.01.2007, укладених з ТОВ «Спецсудноремонт», придбало майно - несамохідний технічний плавдок ДП-51 (проект 1758, зав. №678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав № 589), однак в подальшому, на підставі рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010, зазначене майно було витребувано у приватного підприємства “Соріус” на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Позивач, посилаючись також на договори поруки від 26.07.2007, за яким ТОВ «Золотий символ»поручилось за ТОВ «Спецсудноремонт» перед Приватним підприємством «Соріус»за виконання продавцем (ТОВ «Спецсудноремонт») зобов`язань, що витікають з договорів купівлі-продажу від 18.01.2007, від 19.01.2007 та зі статті 661 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути солідарно з ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий символ»вартість майна, яке необхідно повернути на підставі судового рішення на корсить держави в особі Міністерства оборони України.

Також позивач просить суд стягнути з ТОВ «Золотий символ», як поручителя ТОВ «Спецсудноремонт», неустойку, передбачену пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007, в розмірі 45,8 % від загальної суми договору купівлі-продажу від 19.01.2007.

04.04.2011 військовий прокурор ВМС України повідомив суд про вступ у розгляд справи з метою представництва та захисту інтересів держави в судовому процесі, зазначивши, що рішення суду по даній справі стосується інтересів держави і може спричинити шкоду майновим інтересам держави (том 4 а.с.116).

Ухвалою суду від 18.04.2011 було замінено відповідача - Державне підприємство Міністерства оборони України «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст»його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст».

18.04.2011 ТОВ «Золотий Символ»звернулось із зустрічним позовом у справі № 5020-402/2011 до Приватного підприємства «Соріус»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»про визнання договорів поруки б/н від 26.07.2007, укладених між ПП «Соріус», ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий символ»- недійсними (том 6 а.с.97-99).

Вимоги зустрічного позову мотивовані невідповідністю договорів поруки від 26.07.2007 вимогам статті 661 Цивільного кодексу України. Позивач за зустрічним позовом вважає, що договори поруки зменшують обсяг відповідальності продавця - ТОВ «Спецсудноремонт», що свідчить про нікчемність правочинів.

Також позивач за зустрічним позовом посилається на перевищення директором ТОВ «Золотий Символ»власних повноважень під час укладення договорів поруки, що суперечить вимогам статтей 207 та 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 21.04.2011 зустрічну позовну заяву ТОВ «Золотий Символ»було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-402/2011.

Міністерство оборони України надало пояснення по суті позовних вимог первісного позову, в яких проти задоволення первісного позову заперечує. Також третя особа заявила клопотання про залучення до участі в справі в якості належної третьої особи на стороні відповідача Фонду державного майна України в особі його регіонального відділення (том 7 а.с.10).

Ухвалою суду від 31.05.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі.

У судовому засіданні 29.06.2011 Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі проти задоволення первісного позову з частині стягнення з ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»невідокремлюваних поліпшень заперечувало. На думку третьої особи, позивач не довів суду факту здійснення невідокремлюваних поліпшень майна, а також не довів суду того, що він являється добросовісним набувачем, що взагалі позбавляє його права заявляти вимоги про відшкодування невідокремлюваних поліпшень (том 7 а.с.76).

Представник ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»у судовому засіданні 29.06.2011 також заперечував проти стягнення з вказаного товариства невідокремлюваних поліпшень, оскільки жодних зобов`язань перед позивачем не порушувало, у зв`язку з чим, правові підстави для стягнення збитків відсутні.

У судове засідання 29.06.2011 третя особа - Міністерство оборони України, та відповідач - ТОВ «Спецсудноремонт», явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістили. Будь-яких мотивованих клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

Оскільки явка зазначених учасників обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньою мірою характеризують стан спірних правовідносин, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників третьої особи - Міністерства оборони України, та відповідача - ТОВ «Спецсудноремонт».

У судовому засіданні оголошувалась перера з 29.06.2011 до 01.07.2011.

У судове засідання 01.07.2011 представники відповідачів первісним позовом - ТОВ "Спецсудноремонт", ТОВ “Трудовій колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст”, третіх осіб та військовий прокурор ВМС України не з`явились.

Позивач за первісним позовом 01.07.2011 заявив клопотання про переведення третіх осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі та ТОВ “Трудовій колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст” у статус відповідачів, а також про витребування правовстановлюючих документів на майно - плавмайстерню МПР-152 та технічний плавдок ПД-51.

Заявлене клопотання мотивовано тим, що під час подачі позову позивач вважав саме ТОВ “Трудовій колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст” власником майна та саме до нього пред`явив позовні вимоги про відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень повернутого за рішенням суду майна, однак в процесі розгляду справи з`ясував, що орендодавцем майна - плавмайстерні МПР-152 та технічного плавдоку ПД-51, у складі цілісного майнового комплексу, є Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі.

Однак, суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання, оскільки питання про власника зазначеного майна є встановленим рішенням та додатковим рішенням господарского суду м.Севастополя у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, таким власником являється Міністерство оборони України. Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі являється органом, уповноваженим розпоряджатись спірним майном та є орендодавцем цілісного майнового комплексу, до складу якого входять плавмайстерня МПР-152 та технічний плавдок ПД-51.

Позовні вимоги в частині відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень заявлені саме до ТОВ “Трудовій колектив Балаклавського судноремонтного заводу “Металіст” з конкретних правових підстав як до особи, яка володіє спірним майном. Правом визначати підстави позову наділений саме позивач. Тому, суд вважає за необхідне розглянути позовні вимоги у зазначеній частині виходячи із заявлених позивачем підстав позову.

При цьому, жодних вимог до Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі позивачем не заявляється, а матеріали справи не свідчать про необхідність надання зазначеним особам статусу відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2007 між ТОВ „Спецсудноремонт” (продавець) та ПП «Соріус» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив плавмайстерню МПР-152 (проект 889, зав.№589) за ціною 427484,00 грн, що еквівалентно 84650 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору (том 1 а.с.13-14).

19.01.2007 між ТОВ „Спецсудноремонт” (продавець) та ПП «Соріус» (покупець) також було укладено договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.1 якого ТОВ „Спецсудноремонт” продало, а ПП „Соріус” купило несамохідний технічний плавдок ПД-51 (проект 1758, зав.№678) за ціною 4446691,00 грн, що еквівалентно 880533 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору (том 1 а.с.15-16).

26.07.2007 між ТОВ «Золотий Символ»- Поручитель, Приватним підприємством «Соріус»- Кредитор та ТОВ «Спецсудноремонт»- Боржник, було укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого Поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»у повному обсязі його зобов`язань, що слідують з договору купівлі-продажу б/н від 18 січня 2007 про придбання плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав.№ 589) (далі - Майно), укладеного між Кредитором та Боржником, передбаченим пунктом 12.4 (далі іменується як «Основний договір») та статті 661 ЦК України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки від 26.07.2007, під основним договором розуміється договір купівлі-продажу б/н від 18 січня 2007, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується як «Покупець») та Боржником (в основному договорі іменується як «Продавець») (том 1 а.с.17-18).

Згідно з пунктом 4.1 договору поруки від 26.07.2007, вартість поруки складає ціну Основного договору 427484,00 грн. у відповідності з пунктом 2 Основного Договору.

26.07.2007 між ТОВ «Золотий Символ»- Поручитель, Приватним підприємством «Соріус»- Кредитор та ТОВ «Спецсудноремонт»- Боржник, також було укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.1 якого Поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»у повному обсязі його зобов`язань, що слідують з договору купівлі-продажу б/н від 19 січня 2007 про придбання несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав.№ 678, побудови 1978 року) (далі - Майно), укладеного між Кредитором та Боржником, передбаченим пунктом 12.4 (далі іменується як «Основний договір») та статті 661 ЦК України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки від 26.07.2007, під основним договором розуміється договір купівлі-продажу б/н від 19 січня 2007, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується як «Покупець») та Боржником (в основному договорі іменується як «Продавець») (том 1 а.с.19-20).

Згідно з пунктом 4.1 договору поруки від 26.07.2007, вартість поруки складає ціну Основного договору 4446691,00 грн. у відповідності з пунктом 2 Основного Договору та неустойку в розмірі 45,8 % від загальної вартості Основного договору у відповідності з пунктом 12.3 Основного договору.

Судом встановлено, що в провадженні господарського суду м.Севастополя перебувала справа № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 за позовом першого заступника військового прокурора ВійськовоМорських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України “Балаклавський судноремонтний завод “Металіст” до відповідачів: ТОВ “Спецсудноремонт”, ПП “Соріус” про визнання права власності та витребування майна.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у зазначені справі було задоволено позов першого заступника військового прокурора ВійськовоМорських Сил України та витребувано у приватного підприємства “Соріус” на користь держави в особі Міністерства оборони України несамохідний технічний плавдок ДП-51 (проект 1758, зав. № 678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав № 589).

Додатковим рішенням господарського суду м.Севастополя від 24.01.2011 у зазначені вище справі було визнано за державою в особі Міністерства оборони України право власності на плавучий автономний док ПД-51 (проект 1578, зав. №678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав. №589).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 та рішення господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 залишені без змін.

Позивач, посилаючись на наведені вище договори поруки від 26.07.2007 та договори купівлі-продажу від 18.01.2007, від 19.01.2007, статтю 661 Цивільного кодексу України просить суд стягнути солідарно з ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий символ»вартість майна, вилученого у приватного підприємства «Соріус»на підставі рішення господарського суду № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, а також просить суд стягнути з ТОВ «Золотий символ», як поручителя ТОВ «Спецсудноремонт», неустойку, передбачену пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007, в розмірі 45,8 % від загальної суми договору купівлі-продажу від 19.01.2007.

Також посилаючись на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна під час володіння ним, позивач просить суд стягнути вартість таких поліпшень з ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», як особи, яка володіє майном на праві повного господарського відання.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ «Золотий Символ», заперечуючи проти покладення на нього солідарної відповідальності, просить суд визнати недійсними договори поруки б/н від 26.07.2007, укладені між ПП «Соріус», ТОВ «Спецсудноремонт», ТОВ «Золотий символ»з підстав їх невідповідності вимогам частини 2 статі 661, 207 та 215 Цивільного кодексу України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, прокурора, дослідивши обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову виходячи з наступного.

Як зазначалось, рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2011, у приватного підприємства “Соріус” на користь держави в особі Міністерства оборони України було вилучено несамохідний технічний плавдок ДП-51 (проект 1758, зав. № 678) та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 (проект 889, зав № 589).

Зазначене вище майно було придбано приватним підприємством “Соріус” на підставі договорів купівлі-продажу від 18.01.2007, 19.01.2007, укладених з продавцем - ТОВ „Спецсудноремонт”. Факт набуття Приватним підприємством «Соріус»права власності на несамохідний технічний плавдок ДП-51 та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 є встановоленим рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 та сторонами у даній справі не оспорюється.

Рішенням господарського суду м.Севатсополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 встановлено, що згідно з повідомленням Капітана Севастопольського морського торговельного порту № КП-2/467 від 25.10.2010 станом на 25.10.2010 плавучий док ПД-51 та плав майстерня ПМР-152 були зареєстровані у Севастопольському морському торговому порту за ПП „Соріус”.

Несамохідний технічний плавдок ДП-51 та ремонтну плавмайстерню ПМР-152 було витребувано у приватного підприємства “Соріус” рішенням господарського суду м.Севастополя від 04.11.2010 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 як у добросовісного набувача на підставі статтей 330, 338 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 661 Цивільного кодексу України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що приватне підприємство “Соріус” являлось добросовісним набувачем майна - несамохідного технічного плавдоку ДП-51 та ремонтної плавмайстерні ПМР-152; майно було вилучено у позивача з підстав, що виникли до продажу товару (неправомірне його набуття продавцем - ТОВ «Спецсудноремонт»), а вартість вилученого на підставі рішення суду майна являється реальними збитками. Наведені обставини, на думку суду, надають приватному підприємству “Соріус” правові підстави вимагати від продавця вилученого майна відшкодування збитків.

Приватним підприємством “Соріус” позов про відшкодування збитків у вигляді вартості вилученого майна заявлено солідарно до ТОВ «Золотий Символ»- Поручителя, та ТОВ «Спецсудноремонт».

Як зазначалось, 26.07.2007 між ТОВ «Золотий Символ»- Поручитель, Приватним підприємством «Соріус»- Кредитор та ТОВ «Спецсудноремонт»- Боржник, були укладені договори поруки, відповідно до пунктів 1.1 яких Поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»у повному обсязі його зобов`язань, що слідують з договору купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 про придбання плавмайстерні МПР-152 та договору купівлі-продажу б/н від 19.01.2007 про придбання несамохідного технічного плавдоку ПД-51, укладених між Кредитором та Боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку, пунктами 1.1 договорів поруки від 26.07.2007 ТОВ «Золотий Символ»поручився перед Приватним підприємством «Соріус»(Кредитором) за виконання ТОВ «Спецсудноремонт»не лише зобов`язань, що слідують з договорів купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 та від 19.01.2007 про придбання майна, а й зобов`язань, які витікають зі статті 661 ЦК України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основному договору майна, включаючи вартість Майна по Основному договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Золотий Символ»та ТОВ «Спецсудноремонт»мають відповідати перед Приватним підприємством «Соріус»саме як солідарні боржники.

Що стосується посилань відповідача за первісним позовом - ТОВ «Золотий Символ», на припинення забезпеченого порукою зобов`язання, то суд не може погодитись з такими доводами виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 7.1 договорів поруки від 26.07.2007, порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов`язання, а також у випадку зміни зобовязання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом встановлено, що на підставі договорів поруки від 26.07.2007 ТОВ «Золотий Символ»поручився перед Приватним підприємством «Соріус»(Кредитором) за виконання ТОВ «Спецсудноремонт»двох зобов`язань:

- які витікають з договорів купівлі-продажу б/н від 18.01.2007 та від 19.01.2007 про придбання майна (Основних договорів);

- які витікають зі статті 661 ЦК України у випадку вилучення за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора, придбаного по Основним договар майна, включаючи вартість Майна по Основним договорам.

Суд погоджується з тим доводом, що порука у відношенні виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт»зобов`язань по Основному договору припинилась з моменту виконання зобов`язання (передачі майна покупцеві - позивачу).

Однак, у відношенні іншого зобов`язання - яке витікає зі статті 661 ЦК України, порука не припинялась. Зобов`язання Приватного підприємства «Соріус»повернути на підставі рішення суду на користь Міністерства оборони України придбане у ТОВ «Спецсудноремонт» майно виникло з моменту набрання рішенням у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 законної сили 07.12.2010, фактично не виконано.

Також суд не може погодитись з доводами ТОВ «Золотий Символ»про припинення забезпеченого порукою зобов`язання у зв`язку з закінченням строку, встановленого у договорах поруки.

Так, відповідно до пункту 6.2 договорів поруки, дія договорів припиняється з моменту повного виконання Кредитором та Боржником умов Основного договору або Поручителем зобов`язань Боржника перед кредитором по даному Договору.

В даному випадку, позивач не заявляє вимоги про солідарне відшкодування збитків, які витікають з Основних договорів (купівлі-продажу). Вимоги заявляються з інших підстав які витікають зі статті 661 ЦК України, обумовлені пунктами 1.1 договорів поруки та являються зобов`язаннями Боржника і Поручителя перед кредитором по договорах поруки.

Строк пред`явлення вимог, які витікають зі статті 661 ЦК України, договорами поруки від 26.07.2007 не встановлено.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зобов`язання Приватного підприємства «Соріус»повернути на підставі рішення суду на користь Міністерства оборони України придбане у ТОВ «Спецсудноремонт» майно виникло з моменту набрання рішенням у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 законної сили 07.12.2010, у зв`язку з чим, строк поруки припиняється 07.05.2011. Оскільки позов Приватним підприємством «Соріус»заявлено у березні 2011, то порука, станом на момент подачі позову, не припинилась.

Суд також не може погодитсь з доводами ТОВ «Золотий Символ»про необхідність застосування скороченої за домовленістю сторін позовної давності у два місяці.

Відповідно до пінкту 6.3 договорів поруки від 26.07.2007, дія поруки також припиняється, якщо Кредитор протягом двох місяців з дня настання строку виконання зобов`язань Боржником по вказаному Основному договору не пред`явив свої вимоги до Поручителя.

Суд звертав увагу ТОВ «Золотий Символ»на те, що позовні вимоги про солідарне відшкодування збитків заявлені не з підстав, що витікають з Основних договорів (купівлі-продажу), а з підстав, які витікають зі статті 661 ЦК України.

Строки пред`явлення вимог до поручителя з підстав статті 661 ЦК України пунктом 6.3 не обумовлено, у зв`язку з чим, даний пункт по відношенню до заявлених вимог застосуванню не підлягає.

Також суд не може погодитись з посиланнями ТОВ «Золотий Символ» на частину 2 статті 661 Цивільного кодексу України, згідно з якою, правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

В даному випадку, має місце забезпечення зобов`язання шляхом поруки, що прямо передбачено статтями 553-559 Цивільного кодексу України. Також має місце закріплення договорами поруки від 26.07.2007 випадків, на які порука розповсюджується.

Жодних умов, які б свідчили про звільнення продавця від відповідальності або обмежували б її, договори поруки від 26.07.2007 не містять.

При визначенні вартості майна, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, суд виходить з вартості майна, зазначеної в договорах купівлі-продажу від 18.01.2007 та від 19.01.2007 427484,00 грн. за плавмайстерню МПР-152, що еквівалентно 84650 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору, а також 4446691,00 грн. за несамохідний технічний плавдок ПД-51, що еквівалентно 880533 дол.США по курсу НБУ на дату укладення договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення солідарно з ТОВ «Спецсудноремонт» та ТОВ «Золотий символ»вартості майна, вилученого у приватного підприємства «Соріус»на підставі рішення господарського суду № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, є правомірними та підлягаючими задоволенню в сумі 7667413,75 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам приватного підприємства «Соріус»про стягнення з ТОВ «Золотий символ»неустойки в сумі 3203688,96 грн., суд вважає такі вимоги обгрунованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В даному випадку, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Золотий символ», як поручителя ТОВ «Спецсудноремонт», неустойку, передбачену пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007, в розмірі 45,8 % від загальної суми договору купівлі-продажу від 19.01.2007.

Зокрема, пунктом 3.1 договору поруки від 26.07.2007 встановлено, що у випадку розірвання Основного договору (договір купівлі-продажу від 19.01.2007) з вини Боржника або виникнення необхідності виконання ним зобов`язання Продавця про відшкодування Покупцеві-Кредитору збитків, що виникли, які Боржник не здійснив, при вилученні за рішенням суду на користь третіх осіб у Кредитора придбаного по Основному договору Майна, Кредитор (ПП «Соріус») має право вимагати безпосередньо від поручителя (ТОВ «Золотий символ») повернення сплаченої по основному договору суми оплати вартості Майна, а також неустойку в розмірі 45,8 % від загальної суми Основного договору протягом 30 банківських днів.

Відповідно до пункту 3.4 договору поруки від 26.07.2007, поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, передбачені пунктом 3.1 Договору, протягом 30 банківських днів з дня, коли настали вказані в пункті 3.1 Договору обставини.

Суд також звертає увагу на пункт 4.1 Договору поруки, яким встановлено, що сума поруки в даному договорі складає: ціну основного договору - 4446691,00 грн. у відповідності з пунктом 2 Основного договору; неустойку в розмірі 45,8 % від загальної суми Основного договору у відповідності з пунктом 12.3 Основного договору.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку, заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою являєтся штрафом, будь-які законодавчі обмеження до розміру заявленого до стягнення штрафу не встановлено, у зв`язку з чим, суд вважає вимоги про стягнення 3203688,96 грн. неустойки обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

При визначенні розміру неустойки суд враховує положення пунктів 2 договоірв купівлі-продажу від 18.01.2007, 19.01.2007 щодо визначення ціни договорів, а також положення статті 533 Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки в порядку, передбаченому статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам Приватного підприємства «Соріус»про стягнення з ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», як особи, яка володіє майном на праві повного господарського відання, вартості невідокремлюваних поліпшень майна під час володіння ним, суд вважає такі вимоги безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання відповідальності, а відтак встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачем не представлено суду жодних доказів протиправоності поведінки ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»або його правопопередника - Державного підприємства Міністерства оборони України «Балаклавський судноремонтний завод «Металіст».

Суд погоджується з доводами ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»про те, що зазначена особа та його правопопередник не являлись сторонами договорів купівлі-продажу, не мали та не мають перед позивачем будь-яких зобов`язань та, відповідно, не допускали жодних порушень, які б являлись підставою для стягнення збитків.

Відповідно до частини 1 статті 661 Цивільного кодексу України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Тому, в даному випадку правові підстави для покладення на ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст», як орендаря спірного майна, або Міністерство оборони України, як власника майна, обов`язку по відшкодуванню збитків відсутні. При цьому, позивач не позбавлений права звернутись з такими вимогами до продавця - ТОВ «Спецсудноремонт», та його поручителя - ТОВ «Золотий символ».

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову Приватного підприємства «Соріус»до ТОВ «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст».

Розглянувши вимоги зустрічного позову ТОВ «Золотий Символ»про визнання недійсними договорів поруки б/н від 26.07.2007, укладених між ПП «Соріус», ТОВ «Спецсудноремонт» та ТОВ «Золотий символ»з підстав їх невідповідності вимогам частини 2 статі 661, 207, та 215 Цивільного кодексу України, суд не знаходить підстав для задоволення таких вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі договору купівлі-продажу на предмет його відповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України суд виходить з наступного.

Пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір поруки, можливість укладення якого прямо передбачена параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

18.01.2007 та 19.01.2007 між ТОВ "Спецсудноремонт" та ПП "Соріус" були укладені договори купівлі-продажу ремонтної плавмайстерні ПМР-152 та плавучого автономного дока ПД-51. Поручителем за даними договорами купівлі-продажу виступило ТОВ «Золотий Символ».

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. зміст договору представляють умови, шгределенные на розсуд сторін і узгоджені ними, і умови, які являються -бязательными згідно з актами цивільного законодавства.

Доводи позивача по зустрічному позову про нікчемність договорів поруки суд вважає безпідставними, оскільки на момент укладення договорів сторони погодили намір створення юридичних наслідків, що могли виникнути у разі вилучення у покупця - ПП "Соріус" за рішенням суду на користь третіх осіб придбаного ним майна за Основними договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач не представив суду жодних доказів невідповідності нормам чинного законодавства наведеного вище договору в цілому або окремих його умов. Дослідивши вимоги чинного цивільного, господарського законодавства судом також не виявлено порушення вимог закону.

Доводи про невідповідність договорів поруки від 26.07.2007 вимогам статті 661 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними, оскільки договорами поруки від 26.07.2007 закріплені випадки, на які порука розповсюджується. Жодних умов, які б свідчили про звільнення продавця від відповідальності або обмежували б її, договори поруки від 26.07.2007 не містять.

Пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також позивач за зустрічним позовом посилається на перевищення директором ТОВ «Золотий Символ»власних повноважень під час укладення договору.

Судом встановлено, що договори поруки від 26.07.2007 підписані директором ТОВ «Золотий Символ»Васильєвим С.В.

Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Посилання позивача по зустрічному позову на пункт 8.10.6. Статуту ТОВ "Золотий Символ", де зазначено, що затвердження угод на суму більш ніж 100000,00 грн. є винятковою компетенцією зборів Учасників товариства суд вважає необгрунтованими, оскільки директор наділений правами на укладення і підписання договорів (пункт 8.12 Статуту), а учасники товариства наділені правами на їх затвердження.

Тому, твердження позивача по зустрічному позову про те, що на момент укладення договорів поруки учасники товариства не уповноважували виконавчого директора Васильева С.В. на підписання договору поручительства суд не може визнати обгрунтованими.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частину 4 статті 92 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

В даному випадку, збоку самого ТОВ “Золотий Символ” з моменту вчинення виконавчим директором товариства Васильєвим С.В. оспорюваних правочинів та станом на момент розгляду даної справи в суді не заявлялось жодних претензій про відшкодування збитків.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд також зазначає, що договори поруки засвідчено печаткою ТОВ “Золотий Символ”.

Частина 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції «Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 № 17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

При цьому, суду не представлено жодних доказів того, що станом на 26.07.2007 печатка ТОВ “Золотий Символ” була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.

Таким чином, наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними в силу пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України суд вважає недоведеними.

Пункт 3 статті 203 Цивільного кодексу України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Однак, доказів відсутності вільного волевиявлення у сторін договору суду не доведено.

Пункт 4 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В даному випадку оспорювані договори поруки вчинені у письмовій формі.

Пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доказів невідповідності оспорюваних договорів поруки зазначеним вимогам закону суду не представлено.

Пункт 6 статті 203 Цивільного кодексу України - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. До правовідносин у даній справі вказаний пункт не відноситься.

На підставі викладених обставин, суд вважає зустрічні позовні вимоги не доведеними фактичними обставинами справи, у зв`язку з чим, підстави для задоволення зустрічного позову про визнання договорів поруки від 26.07.2007 недійсним відсутні.

Керуючись статтями 49, 60, 82-85 Господарського процесульного кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Приватного підприємства «Соріус»задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт» (99001, м. Севастополь, Лазаревський спуск, 1, ідентифікаційний код 33093988) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий символ» (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь Приватного підприємства «Соріус» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) суму в розмірі 7667413,75 грн. (сім мільйонів шістсот шістдесят сім тисяч чотириста тринадцять гривень, 75 копійок), що еквівалентно 1720166,77 доларам США (один мільйон сімсот двадцять дисяч сто шістдесят шість доларів США, 77 центів), оплачені по договору купівлі-продажу від 18.01.2007 плавмайстерні МПР-152 (проект 889, зав.№589) та договору купівлі-продажу від 19.01.2007 несамохідного технічного плавдоку ПД-51 (проект 1758, зав.№678).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий символ» (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь Приватного підприємства «Соріус» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) неустойку в розмірі 3203688,86 грн. (три мільйони двісті три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень, 86 копійок), що еквівалентно 403284,11 (чотириста три тисячі двісті вісімдесят чотири долари США, 11 центів) доларам США.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсудноремонт» (99001, м. Севастополь, Лазаревський спуск, 1, ідентифікаційний код 33093988) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий символ» (99042, м. Севастополь, вул. Назукіна 1а, ідентифікаційний код 24032766) на користь Приватного підприємства «Соріус» (99011, м. Севастополь, Ленінський район, вул. Сенявіна, 3, ідентифікаційний код 22285658) 25500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні позову Приватного підприємства «Соріус»до товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу «Металіст»відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий символ» відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підписПогребняк О.С.

Рішення оформлено згідно

з вимогами ст. 84 ГПК України

та підписано 04.07.2011