Рішення № 16980940, 23.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 червня 2011 року справа № 5020-784/2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон»

(ідентифікаційний код 14314707,

99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99053, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 17608,14 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ВАТ “Мусон”) - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 11074/2 від 11.01.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1.) ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 28.10.2003, виданий Гагарінським РВ УМВС України у місті Севастополі.

Сутьспору:

Відкрите акціонерне товариство «Мусон»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14032,49 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконання з боку відповідача умов договору №827-А оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг від 25.05.2009 в частині внесення орендної плати, вартості послуг та оплати спожитих енергоресурсів у розмірі 13393,72 грн., також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 334,16 грн., суми інфляційних витрат 242,31 грн., а також 3% річних 62,30 грн.

Ухвалою від 23.05.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 08.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 08.06.2011 на 23.06.2011.

До початку судового засідання 23.06.2011 позивач надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. №6774/11 від 22.06.2011), за змістом якої просив стягнути з відповідача 17608,14 грн., з яких: 16495,74 грн. заборгованість за орендною платою та оплатою спожитих енергоресурсів, 648,58 грн. пеня, індекс інфляції 351,40 грн., 3% річних 112,42 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, збільшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні 23.06.2011 представник позивача виклав зміст позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду письмовий відзив на позовну заяву.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

25.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Мусон»(орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір №827-А оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування частину асфальтобетонного майданчика, що розташований в районі корп. №9 по вул. Вакуленчука 29, площею 1446,0 кв.м (надалі майданчик).

Майданчик знаходиться у власності ВАТ «Мусон», його вартість складає 7750,93 грн.

Предметом договору також є надання послуг по обслуговуванню електромереж Орендаря до мереж балансової належності (додаток №4) та відшкодування витрат ВАТ «Мусон»на активну та реактивну електроенергію, спожиті орендарем, відшкодування витрат по електроенергії, повязаних з передачею електроенергії орендарю, відшкодування витрат орендодавця по утриманню території та доріг загального користування (п. 1.4, п.п.1.4.1-1.4.4).

Порядок розрахунків за користування майданчиком передбачений розділом 2 Договору, здійснюється щомісячно за договірною ціною у сумі 3000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Орендна плата індексується орендодавцем з урахуванням індексу інфляції наростаючим підсумком з початку дії договору оренди, при цьому сума орендної плати за поточний місяць не може бути нижчі узгодженій ціні, яка визначена у пункті 2.1 Договору (2.2 Договору).

Орендна плата за користування майданчиком нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі майданчика в оренду (п. 2.4 Договору).

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Договору, орендна плата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 25 числа поточного місяця, при наявності заборгованості по внесенню орендної плати більш, ніж за 1 місяць, орендар здійснює оплату за користування майданчиком шляхом передплати, але не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється користування майном.

Оплату послуг по обслуговуванню енергомереж за утримання території та доріг загального користування орендар здійснює відповідно до договірної ціни (додаток №3) (п. 2.7).

Відшкодування втрат електричної енергії здійснюється орендарем пропорційно частці її споживання орендарем (додаток №5).

Розрахунок за увесь обєм послуг, передбачених п. 1.4 Договору, здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 2.11-2.14 Договору, рахунок на оплату послуг за Договором видається для бухгалтерського звіту та не може слугувати підставою для переносу строку платежу. Орендар до 20 числа кожного місяця отримує рахунок за оренду до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим за послуги по п.п. 1.4.1-1.4.1 у відділі економіки ВАТ «Мусон». Рахунок вважається отриманим орендарем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявив про неотримання рахунку за розрахунковий період.

У випадку часткової оплати рахунку орендар зазначає у платіжних документах види послуг, за які здійснена оплата.

Орендар здійснює в 3-денній строк оплату рахунків на відшкодування витрат орендодавця за проведення аварійного ремонту, необхідність якого спричинена діями орендаря на підставі двостороннього акту, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря (п. 2.14 Договору).

Відповідно до пункту 3.13 Договору орендар зобовязаний відшкодувати витрати за електроенергію, утримання території та доріг загального користування, пропускний режим автотранспорту та людей, вивезення твердих побутових відходів у порядку, передбаченому Договором.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку порушення строків оплати орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 8.1, договір діє з 25.05.2009 по 01.07.2010.

Угодою №1 від 31.05.2010 до Договору №827-А від 25.05.2009 дія Договору продовжена до 01.06.2011 (арк.с. 11).

Угодою №2 від 27.05.2011 до Договору оренди приміщень №827-А від 25.05.2009 сторонами було розірвано договір з 27.05.2011 та зазначено, що орендна плата оплачується орендодавцю до передачі майна за актом прийому-передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 27.05.2011 нерухоме майно було передано орендарем орендодавцю.

Позивач зазначає, що орендарем обовязки щодо своєчасного внесення орендної плати належним чином не виконувались, а саме: за період з грудня 2010 по січень 2011 відповідачем оплата була проведена частково, оплата з лютого по травень 2011 року здійснена не була, заборгованість відповідача перед ВАТ «Мусон»за Договором складає 16495,74 грн.

Наявність несплаченої заборгованості за орендною платою та іншими послугами стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті орендної плати, послуг та спожити енергоресурси у розмірі 16495,74 грн., пені 648,58 грн., інфляційних витрат 351,40 грн., 3% річних 112,42 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобовязання (в тому числі господарське зобовязання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Договору, орендна плата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 25 числа поточного місяця, при наявності заборгованості по внесенню орендної плати більш, ніж за 1 місяць, орендар здійснює оплату за користування майданчиком шляхом передплати, але не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється користування майном.

Крім того, орендар зобовязався оплачувати обєм послуг по обслуговуванню енергомереж, за утримання території та доріг загального користування відповідно до договірної ціни, яка передбачена у Додатку №3 до Договору (п. 2.7).

Згідно з умовами Договору, розрахунок за увесь обєм послуг, передбачених п. 1.4 Договору здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати, а також інших послуг у сумі 16495,74 грн.

Посилання відповідача у судовому засіданні на фактичне звільнення орендованого майна раніше, ніж вказано в Угоді №2 від 27.05.2011, суд не може визнати обґрунтованим, оскільки такі посилання не підтверджуються жодними доказами.

Наявність обставин, передбачених частинами 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України в якості підстави для зменшення орендної плати або для звільнення від її оплати, суду не доведено.

Доказів погашення заборгованості відповідачем станом на момент прийняття цього рішення не надано.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обовязок щодо перерахування орендної плати та послуг за спожиті енергоресурси відповідачем в повному обсязі не виконаний, докази погашення заборгованості за період з грудня 2010 по травень 2011 року в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Розрахунок орендної плати, представлений позивачем, перевірений судом та визнаний обґрунтованим.

Враховуючи викладене, заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі 16495,74 грн.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 112,42 грн. та інфляційних витрат 351,40 грн. згідно з представленими розрахунками, зробленими позивачем.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, зроблений позивачем, вважає їх вірними та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 112,42 грн. та інфляційних витрат у розмір 351,40 грн. підлягають задоволенню.

Сторони у пункті 7.2 Договору також домовились, що у випадку порушення строків оплати орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобовязання у розмірі 648,58 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 648,58 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 19495,74 грн., сума пені 648,58 грн., 3% річних 112,42 грн., інфляційні витрати 351,40 грн., а всього 17608,14 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 176,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(ідентифікаційний код 14314707, 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29) суму основного боргу у розмірі 16495,74 грн., пеню 648,58 грн., 3% річних 112,42 грн., інфляційні витрати 351,40 грн., а всього 17608,14 грн. (сімнадцять тисяч шістсот вісім грн. 14 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(ідентифікаційний код 14314707, 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29) витрати по сплаті державного мита в сумі 176,08 грн. (сто сімдесят шість грн. 08 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.06.2011