Рішення № 16980938, 23.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 червня 2011 року справа № 5020-777/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Оптова компанія «Дарниця»

(01023, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, кв. 22,

ідентифікаційний код 24381128)

до Публічного акціонерного товариства «Фармація»

(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А,

ідентифікаційний код 16515077)

про стягнення 63265,41 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ «Оптова компанія «Дарниця») ОСОБА_1, представник, довіреність № 09 від 03.06.2011;

Відповідач (ПАТ «Фармація») ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №5 від 10.01.2011.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармація»про стягнення 63265,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки №3957/48п від 05.08.2010 в частині належної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 20.05.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 08.06.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 08.06.2011 на 23.06.2011.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача, у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнав в повному обсязі у сумі 63265,41 грн. та у звязку з важким фінансовим станом підприємства просив розстрочити виконання рішення суду на строк з липня по вересень 2011 року рівними частками.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

05.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»(постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Фармація»(покупець) укладений договір поставки №3957/48п (далі Договір) (арк.с. 13), згідно з умовами якого постачальник зобовязався передати у власність Покупцеві лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар), а Покупець зобовязався прийняти вказаний товар та своєчасно сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов Договору.

Передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (витратних накладних), які є невідємною частиною договору (п. 1.1 1.2).

Згідно з п. 2.1 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами видами, марками, типами, розмірами встановлюється за згодою сторін на підставі заявки покупця і визначається в специфікаціях (витратних накладних) на кожну партію товару.

За змістом пунктів 4.1-4.3 постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у специфікаціях (витратних накладних) на кожну окрему партію товару. Ціни на товар зазначені у специфікаціях (витратних накладних) з урахуванням ПДВ, є фіксованими і не можуть бути зміненими в односторонньому порядку. Загальна сума договору складається із сум, вказаних у специфікаціях (витратних накладних), виданих на підставі даного договору.

Порядок розрахунків за поставлений товар передбачений у розділі 5 Договору, а саме, покупець зобовязаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію у формі попередньої оплати вартості партії товару або шляхом відстрочки платежу на розсуд постачальника. Під терміном «відстрочка платежу» стороні розуміють оплату покупцем вартості отриманої партії товару таким чином, щоб остаточний розрахунок за отриманий товар покупець провів не пізніше дня закінчення строку відстрочки. Першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару покупцем, зазначеної у специфікації (витратній накладній).

У випадку надання постачальником покупцю права на відстрочку платежу, строк відстрочки платежу вважається погодженим сторонами при наявності підпису уповноваженої особи на специфікації (витратній накладній).

Відповідно до пункту 5.5 Договору, покупець сплачує кошті за партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий рахунок постачальника з обовязковим зазначенням у документах, необхідних для перерахування коштів, конкретної дати поставки відповідної партії товару, номер і дату договору та специфікацій (витратної накладної), за якими здійснюється оплата.

За погодженням сторін в рамках даного договору можливі інші форми і порядок розрахунків (п. 5.6).

У випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару (п. 8.2).

Відповідно до пункту 12.2 Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2010.

У виконання зобовязань за договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 64344,89 грн. за витратними накладними, строк відстрочки платежу за якими складав 35 днів.

Однак, відповідачем поставлений товар був оплачений неналежним чином та не в повному обсязі, а саме у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 61024,75 грн. за наступними витратними накладними: №Ni-009182 від 07.12.2010 (додаток №7) на суму 13768,34 грн.; №Ni-009183 від 07.12.2010 (додаток №8) на суму 443,21 грн; №Ni-100291 від 14.01.2011 (додаток №9) на суму 523,80 грн; №Ni-100295 від 14.01.2011 (додаток №10) на суму 5099,36 грн; №Ni-100296 від 14.01.11 (додаток №11) на суму 3872,68 грн; №Ni-100633 від 31.01.2011 (додаток №12) на суму 4425,28 грн; №Ni-100634 від 31.01.2011 (додаток №13) на суму 11360,60 грн; №Ni-100757 від 07.02.2011 (додаток №14) на суму 182,49 грн; №Ni-100868 від 09.02.2011 (додаток №15) на суму 7820,98 грн; №Ni-100869 від 09.02.2011 (додаток №16) на суму 2924,56 грн; №Ni-101052 від 17.02.2011 (додаток №17) на суму 8079,48 грн; №Ni-101054 від 22.02.2011 (додаток №18) на суму 5844,11 грн. (арк.с. 14-30)

Несплата суми заборгованості за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача означеної суми, а також пені, 3 відсотків річних та суми інфляційних витрат.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників чторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до витратних накладних строк відстрочки платежу складав 35 днів.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 61024,75 грн. на підставі накладних: №Ni-009182 від 07.12.2010 (додаток №7) на суму 13768,34 грн.; №Ni-009183 від 07.12.2010 (додаток №8) на суму 443,21 грн; №Ni-100291 від 14.01.2011 (додаток №9) на суму 523,80 грн; №Ni-100295 від 14.01.2011 (додаток №10) на суму 5099,36 грн; №Ni-100296 від 14.01.11 (додаток №11) на суму 3872,68 грн; №Ni-100633 від 31.01.2011 (додаток №12) на суму 4425,28 грн; №Ni-100634 від 31.01.2011 (додаток №13) на суму 11360,60 грн; №Ni-100757 від 07.02.2011 (додаток №14) на суму 182,49 грн; №Ni-100868 від 09.02.2011 (додаток №15) на суму 7820,98 грн; №Ni-100869 від 09.02.2011 (додаток №16) на суму 2924,56 грн; №Ni-101052 від 17.02.2011 (додаток №17) на суму 8079,48 грн; №Ni-101054 від 22.02.2011 (додаток №18) на суму 5844,11 грн. (арк.с. 14-30) - станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 61024,75 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 229,36 грн. та 793,32 грн. суму інфляційних витрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання, щодо своєчасної та повної оплати товару.

Отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, зроблений позивачем (арк.с. 10-11), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 229,36 грн. та суми інфляційних витрат у розмірі 793,32 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 1217,98 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% вартості неоплаченого вчасно товару (п. 8.2 Договору).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем (арк.с. 12), в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а заявлена сума пені у розмірі 1217,98 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 61024,75 грн., 3% річних 229,36 грн., інфляційних витрат 793,32 грн., пені 1217,98 грн., а всього 63265,41 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в повному обсязі у сумі 63265,41 грн. та, у звязку з важким фінансовим станом підприємства просив розстрочити виконання рішення суду на строк з липня по вересень 2011 року рівними частками.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2011 проти розстрочення виконання рішення заперечував.

Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному випадку, заявник обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання рішення суду важким фінансовим становищем підприємства, однак в підтвердження цього ним не представлено належних та допустимих доказів у розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що відповідачем не доведено фактів, які б свідчили про винятковість обставин, за яких відповідач не має можливості виконувати рішення суду. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду ПАТ «Фармація»

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 632,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація»(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А, ідентифікаційний код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»(01023, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, кв. 22, ідентифікаційний код 24381128) суму основного боргу у розмірі 61024,75 грн., 3% річних 229,36 грн., інфляційних витрат 793,32 грн., пені 1217,98 грн., а всього 63265,41 грн. (шістдесят три тисячі двісті шістдесят пять грн. 41 коп.).

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармація»(99007, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 52-А, ідентифікаційний код 16515077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія «Дарниця»(01023, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 8, кв. 22, ідентифікаційний код 24381128) витрати по сплаті державного мита в сумі 632,67 грн. (шістсот тридцять дві грн. 67 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.06.2011