Рішення № 16979720, 12.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.11 р. Справа № 7/65

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання М.І.Прилуцьких

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі філії Донецька філія Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк.

До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка.

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 5571827,59 грн., пені 367044, 14 грн., інфляційних 245160, 41 грн., 3% річних 70869, 43 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 довір.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 10.05.2011р. оголошувалась перерва до 23.05.2011р., в засіданні 23.05.2011р. перерва до 06.06.2011р., в засіданні 11.07.2011р. перерва до 12.07.2011р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі філії Донецька філія Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 5571827,59 грн., пені 151820,62 грн., інфляційних 55718, 28 грн., 3% річних 29292, 45 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-141(10)Б від 14.10.2010р. з додатками; акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також з інших субєктів господарювання від 31.10.2010р., від 30.11.2010р., від 31.12.2010р., акт звіряння взаємних розрахунків станом на 19.02.2011р.

Позивач через канцелярію суду надав заяву №700/03 від 09.06.2011р. „про збільшення суми позову”, якою просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1968046, 66 грн., пеню 264054, 87 грн., інфляційні 167014, 18 грн., 3% річних 50947, 06 грн. З огляду на той факт що заявлена у позові сума у загальному розмірі складає 5808658, 94 грн., а загальна сума позовних вимог у вищевказані заяві складає 2450062, 77 грн., суд дійшов висновку, що заява №700/03 від 09.06.2011р. є фактично заявою про зменшення суми позову, а не про збільшення. Разом з цим, така заява підписана особою, яка не має права на вчинення відповідних дій. До того ж, у заяві від 24.06.2011р. № 747/03 позивач зазначив, що вищевказану заяву №700/03 від 09.06.2011р. було помилково здано до канцелярії суду, у звязку з чим просить цю заяву не розглядати.

Позивач також надав заяву №746/03 від 24.06.2011р. про збільшення суми позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України, та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5571827, 59 грн., пеню 367044, 14 грн., інфляційні 245160, 41 грн., 3% річних 70869, 43 грн. Зазначена заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті по суті з урахуванням даної заяви позивача.

У письмових поясненнях від 08.07.2011р. № 847/03 позивач зазначив, що в результаті частково погашення відповідачем суми боргу, станом на 08.07.2011р. сума основного боргу складає 1932582, 76 грн.

Відповідач визнав борг в сумі 1932582, 76 грн., проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини, оскільки підприємство фінансується з державного бюджету України, а також з огляду на те, що споживачами відповідача є також бюджетні установи, які в свою чергу не розраховуються із відповідачем своєчасно. Зазначив також про здійснення позивачем невірного розрахунку сум 3% річних, інфляційних та пені. Зауважив, що до суми основного боргу входить вартість фактично спожитого природного газу, за несвоєчасну оплату якої може бути нарахована пеня, а також вартість транспортування природного газу, відповідальність за несплату якої у вигляді пені Договором не передбачена. Просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення суми боргу в сумі 107253,65 грн., які сплачені до подачі позову до суду, а також відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних та зменшити розмір пені на 99%.

Склад суду неодноразово змінювався. Розпорядженням заступника в.о. голови господарського суду Донецької області від 10.05.20111р. справа №7/65 передана на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №10-141(10)Б від 14.10.2010р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2010р., а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п.10.1 Договору).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник(позивач) зобовязується поставити покупцеві (відповідачу) природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору.

Якість газу, умови здійснення оплати, поставки товару визначені сторонами у розділах 2, 4 та 5 Договору.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 7 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 17 та до 27 числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 Договору).

Ціна за 1000 м3 природного газу 2187, 20 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того ПДВ 20% та збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% (п.3.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором у жовтні грудні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ у загальній кількості 5570,714 тис. м3, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами приймання-передачі за вказаний період, підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобовязання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У звязку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий у спірний період природний газ в сумі 5571827, 59 грн.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач 22.02.2011р., тобто до предявлення позивачем позову до суду, частково оплатив вартість природного газу, отриманого у спірний період, у розмірі 107253, 65 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученням №62 від 22.02.2011р. та наданою позивачем карткою рахунку №361 за період лютий-квітень 2011р. Таким чином вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем також частково погашено заявлений до стягнення борг в сумі 3531991, 18 грн., що підтверджено обома сторонами та матеріалами справи, у тому числі, наданою позивачем карткою рахунку №361 за період лютий-квітень 2011р. та відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки борг в сумі 3531991, 18 грн. сплачено відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Борг в залишковій частині в сумі 1932 582, 76 грн., доведений позивачем, визнаний відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобовязання, позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.11.2010р. по 24.06.2011р. 3% річних в сумі 70869, 43 грн. та за лютий 2011р. травень 2011р. інфляційні в сумі 245160, 41грн.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

Оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань, з огляду на той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на той факт, що позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних за період з 20.01.2011р. по 24.06.2011р. без урахування здійснених відповідачем протягом лютого-квітня 2011р. проплат.

Судом перераховані 3% річних та інфляційні у відповідності з вимогами діючого законодавства, умовами Договору та враховуючи здійснені відповідачем проплати, які відповідно складають:

3% річних 53 3470 69 грн.

інфляційні 205637, 91 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних в сумі 53 347, 69 грн., інфляційні в сумі 205637,91 грн.

Вимоги щодо стягнення інфляційних та 3% річних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3.1 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 367044, 14 грн. за період з 09.12.2010р. по 24.06.2011р.

Відповідач вимоги щодо стягнення з нього суми пені заперечив з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також посилаючись на відсутність вини у виникненні боргу. Зауважив, що до суми основного боргу входить вартість фактично спожитого природного газу, за несвоєчасну оплату якої може бути нарахована пеня, а також вартість транспортування природного газу, відповідальність за несплату якої у вигляді пені Договором не передбачена. Дані запереченні судом до уваги не приймаються з огляду на приписи п.4.1 Договору, в якому не відокремлюються такі поняття як поставка чи транспортування природного газу та здійснення за ці види послуг розрахунки. В п.4.1 Договору йдеться про всі розрахунки по Договору у сукупності. Крім того, з огляду на п.п. 1.2, 3.1 позивач передає відповідачу природний газ з урахуванням вартості його транспортування. До вартості наданого газу покупцю входить вартість транспортування згідно тарифів на транспортування газу та його обємів, і іншого відповідачем не доведено.

Дослідивши всі матеріали справи, в тому числі зміст Договору, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення грошового зобовязання є правомірними та обґрунтованими.

Разом з цим, позивачем здійснено нарахування пені за період з 20.01.2011р. по 24.06.2011р. без урахування здійснених відповідачем протягом лютого-квітня 2011р. проплат.

Судом перераховано пеню у відповідності з вимогами діючого законодавства, умовами Договору та враховуючи здійснені відповідачем проплати, яка становить 275629, 68 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 91 414,46 грн. задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 99%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, невідповідність діючих тарифів собівартості теплової енергії, на те, що значну кредиторську заборгованість, той факт, що підприємство надає комунальні послуги та є збитковим, надав суду рішення Виконавчого комітету Горлівської міської ради №1213 від 07.10.2009р., розрахунки про різницю в нарахуваннях внаслідок застосування економічно обґрунтованого тарифу на теплову енергію по бюджетним установам та іншим споживачам за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р., довідку про різницю вартості природного газу в тарифі на теплову енергію предявлену бюджетним установам та іншим споживачам та вартістю природного газу за Договором №10-141(10)Б від 14.10.2010р., висновок №1623 від 08.09.2010р. щодо розрахунку планових економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, звіт про фінансові результати за 2010р., двосторонній акт звірки з позивачем станом на 19.02.2011р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що його підприємство також перебуває у скрутному фінансовому становищі.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є надання послуг з теплопостачання споживачам фізичним та юридичним особам та несвоєчасні розрахунки цих споживачів, згідно звіту про фінансові результати за 2010 рік є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 220503, 74 грн.

Вимоги про стягнення пені в сумі 55125, 94 грн. задоволенню не підлягають у звязку із зменшенням розміру стягуваної пені судом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 15, 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 232, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компаній „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі філії Донецька філія Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у сумі 5571827,59 грн., пені 367044, 14 грн., інфляційних 245160, 41 грн., 3% річних 70869, 43 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Ак.Павлова, 13) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України у м.Донецьк, МФО 335106, ЗКПО 25987823) заборгованість у сумі 1932582, 76 грн., 3% річних у сумі 53347, 69 грн., інфляційні у сумі 205637, 91 грн., пеню у сумі 220503, 74 грн., державне мито у сумі 24457, 51грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226, 35 грн.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 3531991, 18 грн. суми основного боргу.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.07.2011р.

Суддя Сгара Е.В.