Рішення № 16979439, 04.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.11 р. Справа № 4/170

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 21.06.2011р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Публічного акціонерного товариства „Донецькелектрооптторг” м. Донецьк

до відповідача - Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів”

м. Артемівськ

про стягнення 5926,06грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням зменшення суми позову за заявою від 22.06.2011р. відповідно до ст..22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача 5926,06грн., з яких: 4841,06грн. заборгованість за отриманий, але не сплачений в повному обсязі товар, 227,53грн. інфляційні, нараховані за період з 04.01.2011р. по 06.06.2011р., 60,87грн. 3%річних, нараховані за період з 04.01.2011р. по 06.06.2011р., 312,48грн. пеня за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 04.01.2011р. по 04.06.2011р. на підставі п. 4.3 договору, 484,11грн. штраф в розмірі 10% від несплаченого товару за прострочення платежу понад 20 днів на підставі п. 4.3 договору.

В підтвердження позову посилається на підписаний сторонами договір №34/01-401 від 27.05.2010р., видаткові накладні: №274430/06 від 24.12.2010р. на суму 362,34грн., №275120/12 від 29.12.2010р. на суму 144,00грн., №275121/01 від 29.12.2010р. на суму 160,00грн., №275124/03 від 29.12.2010р. на суму 193,25грн., №275125/05 від 29.12.2010р. на суму 451,56грн., №275129/08 від 29.12.2010р. на суму 3593,12грн. та довіреності №88 від 24.12.2010р., №96 від 28.12.2010р., по яких переданий товар відповідачу, претензію №34/35-71 від 14.01.2011р.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому процесі, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом -

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за товар поставлений позивачем на виконання підписаного сторонами договору №34/01-401 від 27.05.2010р., а також 3%річних, інфляційних, пені та штрафу, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

2

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №34/01-401 від 27.05.2010р. постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідач) продукцію, а покупець приймає її та сплачує (п. 1.1 договору). Загальна кількість продукції, її номенклатура, асортимент, сортамент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру визначається сторонами в специфікаціях або накладних на відпущення продукції, які додаються до договору та являються його невідємними частинами (п. 1.2 договору).

Поставка продукції здійснюється партіями по узгодженим сторонами специфікаціях або накладним (п. 2.1 договору). Згідно п. 3.4 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем з відстроченням платежу в 5 банківських днів з дати поставки продукції. Відповідно до п. 6.6 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р.

Враховуючи вищезазначене, договір вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем по видатковим накладним №274430/06 від 24.12.2010р. на суму 362,34грн., №275120/12 від 29.12.2010р. на суму 144,00грн., №275121/01 від 29.12.2010р. на суму 160,00грн., №275124/03 від 29.12.2010р. на суму 193,25грн., №275125/05 від 29.12.2010р. на суму 451,56грн., №275129/08 від 29.12.2010р. на суму 3593,12грн. переданий, а відповідачем на підставі довіреностей №88 від 24.12.2010р., №96 від 28.12.2010р. отриманий товар на загальну суму 4904,27грн. Позивач врахував за цей товар оплату відповідача в сумі 63,21грн. як надлишково сплачені, після чого залишився несплаченим товар в сумі 4841,06грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно п. 3.4 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється покупцем з відстроченням платежу в 5 банківських днів з дати поставки продукції.

Враховуючи, що по видатковій накладній №274430/06 товар поставлений 24.12.2010р., відповідач повинен його оплатити по 31.12.2010р. включно, а по видатковим накладним №275120/12, №275121/01, №275124/03, №275125/05, №275129/08 товар поставлений 29.12.2010р. оплата має бути здійснена по 06.01.2011р. включно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар залишився несплаченим, тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 4841,06грн.задовольняються.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 227,53грн. інфляційних, які нараховані за період з 04.01.2011р. по 06.06.2011р., 60,87грн. 3%річних, які нараховані за період з 04.01.2011р. по 04.06.2011р..

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

3

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування річних та інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування, але без врахування термінів оплати, встановлених в п. 3.4 договору, господарський суд задовольняє вимоги в розмірі 227,53грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з 04.01.2011р. по 06.06.2011р. і в сумі 60,87грн. 3%річних, які нараховані за період з 04.01.2011р. по 04.06.2011р..

Також позивач просить стягнути з відповідача 312,48грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 04.01.2011р. по 06.06.2011р. на підставі п. 4.3 договору та 484,11грн. штрафу в розмірі 10% від несплаченого товару за прострочення платежу понад 20 днів на підставі п. 4.3 договору.

Вирішуючи ці питання господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

4

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 3.4 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 4.3 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 312,48грн. пені в повному розмірі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто без урахуванням розміру облікової ставки НБУ, а також позивачем нарахування проведене без врахування термінів оплати, встановлених в п. 3.4 договору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 484,11грн. штрафу в розмірі 10% від несплаченого товару за прострочення платежу понад 20 днів на підставі п. 4.3 договору, господарський суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами в договорі самостійно узгоджений вид відповідальності та її розмір, позивачем доведений факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем грошового зобовязання з простроченням понад 20 днів та наданий обґрунтований розрахунок суми.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства „Донецькелектрооптторг” м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів” м. Артемівськ про стягнення 5926,06грн., з яких: 4841,06грн. заборгованість, 227,53грн. інфляційні, 60,87грн. 3%річних, 312,48грн. пеня, 484,11грн. штраф в повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів” м. Артемівськ-84536, вул. Первомайська, 1, ЄДРПОУ 25093764 на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькелектрооптторг” м. Донецьк-83057, пр. Веселий, 74, ЄДРПОУ 01881190 заборгованості в сумі 4841,06грн., 227,53грн. інфляційні витрати, 60,87грн. 3%річні, 312,48грн. пеня, 484,11грн. штраф, державне мито в сумі 102,00грн. і 236,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 04.07.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу