Рішення № 16979242, 05.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.11 р. Справа № 2/219пд

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Риженко Т.М., Сгара Е.В.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Термінал Т-К”, м. Авдіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”, м. Одеса

про визнання недійсним договорів фінансового лізингу, а саме: №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р.

За участю

представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 за довір.

У судовому засіданні 21.06.2011р. було оголошено перерву до 15 год. 30 хв. 05.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Термінал Т-К”, м. Авдіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”, м. Одеса про визнання недійсним договорів фінансового лізингу, а саме: №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем були укладені договори фінансового лізингу, з яких вбачається, що сума чергового лізингового платежу визначається у грошовому еквіваленті іноземної валюті долару США, що суперечить діючому законодавству України, а саме ст. 189 ГК України. Тобто, сторонами не досягнуто згоди, щодо розміру лізингових платежів, що є істотною умовою договору фінансового лізингу, зміст договорів фінансового лізингу суперечить нормам цивільного кодексу України, господарського кодексу України, Закону України „Про фінансовий лізинг”. Крім того, сторонами не досягнуто згоди, щодо істотної умови господарського договору строк дії договору. У звязку з чим позивач вважає, що договори фінансового лізингу є недійсними та на їх підставі не можуть встановлюватись, змінятися або припинятися права та обовязки між сторонами.

11.11.2010р. позивач звернувся до суду з заявою, якою уточнив позовні вимоги, яким вказав додаткові підстави визнання договорів фінансового лізингу недійсними, а саме вказав на те, що як стало відомо позивачу, договори фінансового лізингу не підписувалися керівником підприємства або уповноваженою на це особою.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що при укладанні договорів фінансового лізингу жодним чином не були порушені вимоги ст. 189 ГК України і ст. 533 ЦК України, сторонами було досягнуто згоду щодо строку дії договорів фінансового лізингу. Щодо підстав позивача про підписання договорів фінансового лізингу не уповноваженим представником відповідач зазначив про те, що спірні договори укладались позивачем в особі директора ОСОБА_2, про що зазначено у преамбулах вказаних договорів. На всіх договорах стоять підписи директора позивача ОСОБА_2 та печатка позивача. На момент укладення оспорюваних договорів, ОСОБА_2 мав всі правові підстави для укладання договорів фінансового лізингу з відповідачем від імені позивача, тобто, мав необхідний обсяг прав та дієздатності. Крім того, відповідач зазначив, що твердження позивача стосовно наявності на оспорюваних договорах підпису іншої особи, ніж колишнього директора ОСОБА_2, є безпідставними і не мають під собою жодного документального обґрунтування.

29.11.2010р. у судове засідання зявився особисто ОСОБА_2, який пояснив суду , що ним не підписувались спірні договори фінансового лізингу, а саме за №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. та надав письмові пояснення з приводу цього.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2010р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Риженко Т.М., Сгара Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2011р. провадження у справі було поновлено.

Крім того, як видно з матеріалів справи позивачем змінено форму власності. Зокрема на підтвердження позивачем надано копію Свідоцтва про державну реєстрацію, копії Довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копію Статуту Приватного підприємства „Термінал Т-К”, сел. Ласточкине, відповідно до яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство „Термінал Т-К”, м. Авдіївка є правонаступником всіх прав та зобовязань Приватного підприємства „Термінал Т-К”, сел. Ласточкине.

У звязку з чим суд вважає за необхідне змінити назву позивача з Закритого акціонерного товариства „Термінал Т-К” на Приватне підприємство „Термінал Т-К”.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

17.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 1708-06/82Ф.

За цим договором Лізингодавець зобовязується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються напівпричепи-автовози, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 36 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодами № 1 від 17.08.2006р., № 2 від 01.06.2007р., № 3 від 03.01.2008р., № 4 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф сторони вносили зміни до умов договору.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/87Ф.

За цим договором Лізингодавець зобовязується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються напівпричепи спеціальні для перевезення легкових автомобілів, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 02.10.2006р., № 2 від 03.01.2008р., № 3 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф сторони вносили зміни до умов договору.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/88Ф.

За цим договором Лізингодавець зобовязується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються напівпричепи спеціальні для перевезення легкових автомобілів, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 01.06.2007р., № 2 від 03.01.2008р., № 3 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф сторони вносили зміни до умов договору.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/89Ф.

За цим договором Лізингодавець зобовязується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються вантажні автомобілі, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 01.11.2006р., № 2 від 01.06.2007р., № 3 від 03.01.2008р., № 4 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф сторони вносили зміни до умов договору.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/90Ф.

За цим договором Лізингодавець зобовязується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються вантажні автомобілі, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 01.06.2007р., № 2 від 03.01.2008р., № 3 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф сторони вносили зміни до умов договору.

Розділами 4 „Лізингові платежі” вказаних договорів встановлено, що Лізингоотримувач сплачує лізингодавцю додаткові лізингові платежі згідно з „Розрахунком додаткових лізингових платежів” викладеному у Додатку № 3 до вища вказаних договорів.

Додатками № 3 до договорів передбачено, що сторони застосовують у взаємних розрахунках коефіцієнт „К”, який визначається по формулі: К = (К1/К0)-1, де К корегуючий коефіцієнт, К1 офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на день уплати лізингового платежу; К0 офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, що діє на день укладання договору та дорівнює 505,00грн. за 100 доларів США станом на 17.08.2006р.

В разі якщо коефіцієнт „К” на день уплати лізингового платежу більше нуля, то Лізингоотримувач зобовязаний уплатити Лізингодавцю суму додаткового нефіксованого лізингового платежу (Лд), яка розраховується за формулою: Лд = К х Л, де Лд сума додаткового нефіксованого лізингового платежу; К коригуючий коефіцієнт; Л - сума чергового лізингового платежу, встановлена в відповідності з Додатком № 2 до Договору.

Позивачем заявлений позов про визнання недійсними договорів фінансового лізингу, а саме: №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р., оскільки як вважає позивач, між сторонами не досягнуто згоди, щодо розміру лізингового платежу, строку дії договору та спірні договори не підписані керівником ЗАТ „Термінал Т-К” ОСОБА_2.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до статті 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 6 Закону України „Про фінансовий лізинг” договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Згідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Позивач посилається на відсутність у договорі фінансового лізингу такої істотної умови, як строк дії договору, у звязку з чим вважає його недійсним.

Відповідно до приписів ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязання.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Нормами ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладанні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обовязки відповідно до договору.

Згідно до норм статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, право чином або рішенням.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як видно з пунктів 1.3. договорів сторонами погоджений строк лізингу, який складає 37 місяців та 48 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Закінчення строку лізингу вважається дата останнього лізингового платежу.

Тобто, п. 1.3. договорів визначений строк дії (термін дії договору), який повязаний з дією сторони договору, а саме передача предмету лізингу (початок) та дата остаточного лізингового платежу (закінчення).

З огляду на викладене, посилання позивача на відсутність у договорах строку його дії є безпідставним.

Відносно посилання позивача на використання іноземної валюти, як на підставу недійсності договору, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обовязків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

У розділах 4 договорів визначено, що за користування Предметом лізингу Позивач сплачує основні лізингові платежі у розмірі і строки згідно з Додатком № 2 до договорів.

Відповідно до додатків № 2 до договорів, останні містять графіки оплати основних лізингових платежів, які виражені у гривні.

Пунктом 4.5. договорів передбачено, що Позивач сплачує Відповідачу додаткові лізингові платежі у відповідності з додатком № 3 до договорів, який містить формулу, за якою розраховується додатковий лізинговий платіж.

Додатковий лізинговий платіж дозволяє урівняти курсову різницю, яка виникає в результаті придбання відповідачем валюти з метою виконання зобовязань по банківському кредиту, залученому для придбання Відповідачем предмету лізингу за договорами, що передбачено умовами спірних договорів.

Крім того, як видно з матеріалів справи відповідачем виставлялися рахунки на оплату додаткових лізингових платежів саме у гривнях.

Також, як видно з п. 4.8. договорів, оплата усіх лізингових платежів здійснюється у гривнях у безготівковій формі на банківський поточний рахунок Відповідача, вказаний у договорах в реквізитах сторін.

За таких обставин, за висновками суду умови спірних договорів не суперечать ст. 189 Господарського кодексу України та ст. 533 Цивільного кодексу України.

Також, як на підставу недійсності спірних договорів позивач посилається на ті обставини, що договори фінансового лізингу не підписувалися керівником підприємства або уповноваженою на це особою.

29.11.2010р. у судове засідання зявився особисто ОСОБА_2, який пояснив суду , що ним не підписувались спірні договори фінансового лізингу, а саме за №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. та надав письмові пояснення.

З урахуванням вищевикладених суперечливих позицій учасників судового процесу стосовно факту підписання та укладання спірного договору з боку ОСОБА_2, заперечення з боку ОСОБА_2 взагалі факту підписання спірного договору, ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2010р. у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області.

На вирішення експерту було поставлено наступне запитання:

- Чи належать підписи виконані на договорах фінансового лізингу, які укладені між Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К”, м. Авдіївка та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”, м. Одеса, а саме: №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. ОСОБА_2, або іншій особі?

Згідно до висновку експерта № 129 від 22.03.2011р. підписи в графах „Лізингоодержувач” наступних документів:

-договір фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р.

-заявці на отримання майна в лізинг від 17.08.2006р. (Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф)

-графіку оплати основних лізингових платежів від 17.08.2006р. (Додаток 2 до договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф)

-розрахунку додаткових лізингових платежів від 17.08.2006р. (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф)

-угода № 1 про зміну договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р.

-договір фінансового лізингу № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р.

-заявці на отримання майна в лізинг від 02.10.2006р. (Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф)

-графік оплати основних лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф)

-розрахунок додаткових лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф)

-угода № 1 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р.

-договорі фінансового лізингу № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р.

-заявці на отримання майна в лізинг від 02.10.2006р (Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф)

-графік оплатити основних лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф)

-розрахунку додаткових лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф)

-договорі фінансового лізингу № 0210-06Ф від 02.10.2006р.

-заявці на отримання майна в лізинг від 02.10.2006р. (Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-графіку оплати основних лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-розрахунок додаткових лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-угода № 1 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф від 01.11.2006р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 01.11.2006р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-договорі фінансового лізингу № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р.

-заявці на отримання майна в лізинг від 02.10.2006р. (Додаток № 1 до договору фінансового лізингу № 0210-90Ф)

-розрахунку додаткових лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф)

-графіку оплати основних лізингових платежів від 02.10.2006р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф) виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Питання у відношення виконання ОСОБА_2 підпису в графі „Лізингоодержувач” в наступних документах:

-угода № 2 про зміну договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 01.07.2007р.

-графіку оплати основних лізингових платежів від 01.06.2007р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф)

-угода № 3 про зміну договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 03.01.2008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.01.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф)

-угоду № 4 про зміну договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф, датоване 03.11.2008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.11.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф)

-угоду № 1 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф від 01.06.2007р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 01.06.2007р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф)

-угоду № 2 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф від 03.01.2008р

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.01.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф)

-угода № 3 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф від 03.11.2008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.11.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф)

-угода № 1 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф від 01.06.2007р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 01.06.2007р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф)

-угода № 2 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф від 03.01.2008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.01.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф)

-угода № 3 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф від 03.11.2008р

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.11.2008. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф)

-угода № 2 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф від 01.06.2007р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 01.07.2007р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-угода № 3 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф від 03.01.2008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.01.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-угода № 4 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф від 03.11.008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.11.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф)

-угода № 1 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф від 01.06.2007р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 01.06.2007р. (Додаток „ 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф)

-угода № 2 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф від 03.01.2001р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.01.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф)

-угоду № 3 про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф від 03.11.2008р.

-графік оплати основних лізингових платежів від 03.11.2008р. (Додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф) не віршувався, так як підпис в даних графах виконані від імені іншої особи (від імені ОСОБА_3).

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК України.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що Кривуля М.В. має кваліфікацію експерта 4 класу з правом проведення почеркознавчої експертизи (свідоцтво № НОМЕР_1, видане ЄКК МВД України 26.12.2001р.), суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ.

Позивач у поясненнях від 17.05.2011р. з висновком судового експерта погодився.

Відповідач проти висновків судової експертизи заперечує, оскільки не були досліджені оригіналі спірних договорів, що наявні у відповідача.

Проте такі доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки питання про призначення судової експертизи розглядалося у судовому засіданні за участі всіх представників сторін. Учасниками судового процесу були запропоновані суду питання, які мають бути розяснені судовим експертом.

Сторонами до початку проведення судової експертизи не було заявлено відводу судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах пятій і шостій статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що спірні договори керівником ОСОБА_2 підписані не були, а виконаний іншою особою, зокрема призначеною належною судовою експертизою.

Відносно позиції відповідача, щодо здіснення позивачем лізингових платежів за спірними договорами, що за висновками відповідача свідчить про прийняття до виконання та схвалення спірних договорів, то суд виходить з наступного.

Суд вважає хибною позицію відповідача про схвалення спірного договору, з огляду на те, що:

- схваленими можуть бути лише дії представника, яка в розумінні ст. 25, 30 ЦК України є правоздатною та дієздатною фізичною особою, проте, обсяг правоздатності та дієздатності фізичної особи, дії якої встановлюються - не доведений відповідачем;

- схвалення можливе лише щодо правочину, який відбувся, наразі, матеріалами справи доведений факт, що з боку Лізингоодержувача такий правочин не вчинювався;

- позиція відповідача, щодо схвалення правочину, фактично вказує на те, що останній не заперечує протиправну поведінку особи, з ознаками складу злочину. Але ж, правова природа цивільних правовідносин визначає можливість схвалення правомірних дій особи (ст. 13 ЦК України).

Зокрема, не можна схвалювати протиправну поведінку, яка завдає шкоду природному середовищу, моральним засадам суспільства, правам інших осіб. Дії, вчинені особою під час реалізації свого субєктивного права в цілому з правомірними намірами, але з метою завдати шкоди іншій особі, також слід розглядати як заборонене зловживання правом.

Разом з цим, судом не встановлено будь-яка особа (уповноважена чи не уповноважена), яка б підписала спірний договір з боку позивача. Позиція відповідача про схвалення спірного правочину ґрунтується на припущеннях.

Таким чином у сукупності оцінюючи дії сторін з оплати лізингових платежів, оцінюються судом, як такі, що спростовують дійсність спірного договору.

Згідно норм ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач в судових засідання не заперечував той факт, що спірний договір дійсно підписаний не керівником ОСОБА_2., а іншим представником позивача, який мав доступ до печатки позивача, але не мав повноважень.

Таким чином з диспозиції наведених норм вбачається, що правочин вважається укладеним представником з перевищенням повноважень, якщо на момент вчинення правочину наявних у представника повноважень недостатньо для його вчинення. Тобто, такий правочин може вчинятись особою, яка має певні повноваження, але перевищила їх. Невстановлена особа, яка діяла не від власного імені як представник юридичної особи, а наслідувала підпис уповноваженої особи такої юридичної особи, не може визнаватись такою, яка діяла з перевищенням повноважень.

Таким чином, такі посилання відповідача є неспроможними та судом до уваги не приймаються.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, оскільки укладені 17.08.2006р. та 02.10.2006р. між Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” договори фінансового лізингу № 1708-06/82Ф, № 0210-06/87Ф, № 0210-06/88Ф, № 0210-06/89Ф, № 0210-06/90Ф вчинений без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони позивача, а підпис ОСОБА_2 підроблено, то позовні вимоги про визнання спірних договорів недійсними підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись статтями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів господарського суду, -

ВИРІШИЛА:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Термінал Т-К”, м. Авдіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”, м. Донецьк про визнання недійсним договорів фінансового лізингу, а саме: №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. задовольнити повністю.

Визнати недійсним договорі фінансового №1708-06/82Ф від 17.08.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Визнати недійсним договорі фінансового №0210-06/87Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Визнати недійсним договорі фінансового №0210-06/88Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Визнати недійсним договорі фінансового №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Визнати недійсним договорі фінансового №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (85012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 8/4, р/р 2650201639124.980 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 328618) на користь Приватного підприємства „Термінал Т-К” (86050, Донецька область, с. Ласточкине, вул. Советська, 22, ЄДРПОУ 33284725, р/р 26005301521771 в філії Промінвестбанку м. Яснувата, МФО 334420) державне мито в розмірі 85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (85012, м. Одеса, вул.. Пантелеймонівська, 8/4, р/р 2650201639124.980 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 328618) Науково- дослідного експертно-криміналістичного центру Сектор технічної експертизи документів та почерку (83062, м. Донецьк, вул. Фізкультурна, 1, Ідент. код № 25574914) витрати на проведення експертизи в розмірі 1125,12грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ.

Головуючий суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011р.