Рішення № 16979229, 06.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.11 р. Справа № 25/70

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна”, м.Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”, м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Київ

про стягнення 17832,05 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Україна”, звернувся до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 17832,05 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.07.2009 р. в м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох автомобілів NISSAN, держномер НОМЕР_2, що знаходився у володінні ОСОБА_2 та автомобілем потерпілого ОСОБА_5 - SKODA, держномер НОМЕР_3, внаслідок чого автомобіль потерплого отримав механічні пошкодження відповідно до довідки ВДАЇ з обслуговування Дарницького району при УДАЇ ГУМВС України в м.Києві. Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 18.09.2009 р. винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 При цьому позивач зазначив, що третя особа - ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача згідно договору страхування (полісу) № ВС/3453733 від 13.02.2009 р.

Також позивач пояснив, що виплатив потерпілому (ОСОБА_5.) на підставі наказу про виплату страхового відшкодування від 01.10.2009 р. № 2860 з відомістю від 01.10.2009 р. № 192 до нього, страхового акту від 30.09.2009 р. № 9180/09/05/11 та розрахунку страхового відшкодування до нього від 26.08.2009 р., наказу про виплату страхового відшкодування від 05.11.2009 р. № 3099 з відомістю від 05.11.2009 р. № 220 до нього, наказу від 04.11.2009 р. № 13547, страхового акту від 04.11.2009 р. № 9180/09/05/11 та розрахунку страхового відшкодування до нього від 01.10.2009 р. суму страхового відшкодування у розмірі 17832,05 грн. фактичних витрат на ремонт автомобіля, з яких 3931,25 грн. було утримано позивачем від ОСОБА_5 в рахунок страхової премії (страхового платежу), який не надійшов, а решта суми 13900,08 грн. відшкодовано потерпілому ОСОБА_5 відповідно до платіжних доручень від 01.10.2009 р. № 2860 та від 05.11.2009 р. № 3099.

Позивач зазначив, що 28.07.2010 р. звертався до відповідача із заявою про виплату в порядку регресу страхового відшкодування, але відповідач у задоволенні заяви відмовив. Позивач вважає відмову відповідача необгрутованою та просить згідно ст.ст. 261, 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» відшкодувати ПАТ «Страхова компанія «АХА України» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 17832,02 грн.

На підтвердження таких обставин позивач надав свідоцтво про державну реєстрацію АТ „СК АХА Україна”, договір страхування № 2156258/05 АВ від 17.07.2009 р., поліс № ВС/3453733 від 13.02.2009 р., повідомлення ОСОБА_2 про ДТП № 963/963 від 28.02.2009 р., довідки ДАІ щодо пошкоджень та про обставини ДТП, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2009р., копію наказу про виплату страхового відшкодування № 13574 від 04.11.2009р. та № 11796 від 30.09.2009р. з розрахунками страхового відшкодування до них, платіжні доручення про сплату страхового відшкодування від 04.11.2009 р. №13547, від 01.10.2009 р. № 2860, відомості виплат, звіт №42/4 від 30.07.2009 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, заяву про регресні вимоги від 28.07.2010 р., лист-відмова СК ВУСО від 08.09.2010 р. №4820/963.

14.06.2011 р. позивач надав додаткові обгрунтування позовних вимог від 10.06.2011 р. (а.с.89-92), в яких зазначив, що відповідно до договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного між відповідачем та третьою особою ОСОБА_2 та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» слід вираховувати суму франшизи (510 грн.), зазначеної у вищенаведеному договорі з відповідачем. Отже, сума, яка підлягає стягненню складає 17322,05 грн.

Судом розглянуті ці додаткові обгрунтування позову та прийняті до уваги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ненадання позивачем відповідачу належним чином оформлених доказів виплат страхового відшкодування; представників відповідача не було запрошено на огляд пошкодженого автомобіля Skoda Octavia, чим було позбавлено відповідача можливості провести оцінку розміру заподіяних збитків; фотографії, що були надані відповідачу позивачем неналежної якості, виплата відшкодування позивачем у заявленому розмірі не є прямим доказом та обєктивною підставою вважати в даному випадку, що розмір заподіяних збитків складає саме 17832,05 грн. Також відповідач зазначив, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком всіх передбачених законодавством документів, оскільки позивач не звертався до відповідача з належним чином оформленими документами, то у нього відсутнє і право регресної вимоги.

На підтвердження таких обставин відповідач надав поліс № ВС/3453733 від 13.02.2009 р., повідомлення ОСОБА_2 про ДТП № 963/963 від 28.02.2009 р., першу сторінку заяву про регресні вимоги (вх..№3016 від 10.08.2010 р.), лист №4820/963 від 08.09.2010 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.

18 січня 2010 року, відповідно до ст.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Україна», ЗАТ СК «АХА Україна» змінило назву компанії на Приватне акціонерне товариство «СК АХА Україна». Ці зміни були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Викладені факти підтверджено довідкою з ЄДРПОУ АА №340399 (а.с.14-17).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія АХА Україна'' та ОСОБА_5 (надалі - потерпілий) було укладено договір добровільного страхування № 2156258/05АВ (а.с.18), за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля Skoda Осtаvіа А5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль потерпілого).

Відповідно до полісу № ВС/3453733 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2009р. ОСОБА_2, якому належить автомобіль „Nissan”, державний номер АА4924 Х, застрахував свою цивільно-правову відповідальність в приватному акціонерному товаристві „СК „ВУСО”. (а.с.64)

Відповідно до умов полісу № ВС/3453733 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2009р. ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 25 500,00грн., франшиза 510,00грн.

26 липня 2009 року на перехресті вул. Тростянецька та вул. Вербицького в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох автомобілів: «Nissan», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився у володінні ОСОБА_2 під його керуванням (надалі - третя особа) та автомобілем Skoda Осtаvіа А5, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить потерпілому - ОСОБА_5. В результаті зіткнення вказані автомобілі отримали механічні ушкодження.

Дані факти підтверджено довідкою відділу ДАІ Дарницького РУГУ МВС України м.Києва від 26.07.2009р. № 10/35711 та постановою Дарницького районного суду м.Києва від 18.09.2009 р. по справі № 3-8644/09 (а.с.29-31).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2009р. по справі № 3-8644/09 ОСОБА_2, який керував автомобілем „Nissan”, державний номер НОМЕР_2, визнаний особою, винною в ДТП, та був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст.124 КпАП України за порушення п.16.6 Правил дорожнього руху України.

У звязку з настанням страхової події „пошкодження ТЗ внаслідок ДТП”, на виконання умов договору страхування, на підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 27.07.2009, висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди від 30.07.2009р страховиком (позивачем) були складені страхові акти № 9180/09/05/11 від 04.11.2009р. та № 9180/09/05/11 від 30.09.2009р., зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату (а.с.37-38)

Відповідно до висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди від 30.07.2009р. вартість відновлювального ремонту автомобіля, „Skoda Осtаvіа А5», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на момент проведення дослідження склала 19560,94 грн. (а.с.46-64)

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що загальна сума понесених фактичних витрат позивачем складає 17 832,05 гри. Із вище зазначеної суми фактичних витрат, сума у розмірі 3 931,25 грн. була утримана позивачем від страхувальника (ОСОБА_5) в рахунок страхової премії (страхового платежу), який не надійшов, про що зазначено в наказі про виплату страхового відшкодування від 30.09.2009 р. №11796 (а.с.36). Решта суми 13900,08 грн., була відшкодована потерпілому - ОСОБА_5 відповідно до платіжних доручень від 01.10.2009 р. № 2860 та від 05.11.2009 р. № 3099 та відомостей виплат до них (а.с.41-44).

30.07.2010 р. позивач направив відповідачу - СК „ВУСО” заяву про регресні вимоги на суму 13900,08 грн. (а.с.65-66), але листом від 08.09.2010 р. № 4820/963 отримав відмову (а.с.67)

Предметом спору у цій справі є стягнення в порядку регресу фактично понесених витрат позивача на страхове відшкодування в розмірі 17322,05 грн. (страхове відшкодування за вирахуванням суми франшизи 510 грн.)

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Статтею 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. За приписами ст.10 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично понесені позивачем витрати підтверджені матеріалами справи, а саме: копією платіжного доручення про сплату страхового відшкодування від 01.10.2009р. №2860 з відомістю від 01.10.2009р. №192 до нього (а.с. 41-42); копією наказу про виплату страхового відшкодування від 30.09.2009р. №11796 (а.с.36); копією страхового акту від 30.09.2009р. №9180/09/11 та рахунком страхового відшкодування до нього від 26.08.2009р. (а.с.38-39); копією платіжного доручення про сплату страхового відшкодування від 05.11.2009 р. № 3099 з відомістю від 05.11.2009 року № 220 до нього (а.с.43- 44); копією Наказу про виплату страхового відшкодування від 04.11.2009 р. №13547 (а.с.35); копією страхового акту від 04.11.2009 р. № 9180/09/05/11 та розрахунок страхового відшкодування до нього від 01.10.2009 р. (а.с.37).

Отже, з огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 17832,05 грн. сплачене страхове відшкодування за відрахуванням франшизи в сумі 510,00грн., визначеної умовами полісу № ВС/3453733 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.02.2009р., тобто у сумі 17322,05 грн.

Відповідач заявою про регресні вимоги (вих. № 595Ар від 28.07.2010р. та додатком до заяви про регресні вимоги був повідомлений про обставини ДТП, про вартість завданої матеріальної шкоди та про суму виплаченого страхового відшкодування (а.с.65). Оскільки відповідач не здійснив виплату суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 17322,05 грн. з врахуванням франшизи в сумі 510,00грн., позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, про те, що відомості виплат №№ 192, 220 не містять обов'язкових реквізитів розрахункового документу (печатки та підписів відповідальних осіб банків) і тому не можуть бути доказом перерахування коштів, оскільки п.3.1. Інструкції «Про безготівкові, розрахунки в Україні в національній валюті», регулює вимоги до щодо реквізитів платіжного доручення. До матеріалів справи залучені копії платіжних доручень про сплату страхового відшкодування від 01.10.2009 р. № 2860 та від 05.11.2009 р. № 3099. Ці платіжні документи повністю відповідають вимогам вищенаведеного нормативного документу Національного банку України. Що стосується відомостей виплат №№ 192, 220, то відповідні документи не є розрахунковим документом, які підписує уповноважені представники банку, ці документи є підставою на якій банк здійснює оплату за платіжним дорученням, про що зазначається в розділі платіжного доручення - «Призначення платежу».

Твердження відповідача про те, що оскільки представника ПрАТ «СК «ВУСО» не було запрошено на огляд пошкодженого автотранспортного засобу, він не мав можливості провести оцінку розміру заподіяних збитків господарський суд до уваги не приймає, оскільки оцінка збитків проводилась позивачем на виконання зобов'язань перед страхувальником на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування. Відповідач не є стороною відповідного договору, а тому не є заінтересованої особою в розумінні Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ, затвердженої наказом Мінюсту України, ФДМ України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. Також слід зазначити, що право регресної вимоги виникає у позивача з моменту виконання основного зобов'язання (виплати позивачем страхового відшкодування). Отже, позивач має право звернення з відповідними вимогами. Щодо права відповідача, відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», здійснити відшкодування протягом місяця, то таке право розповсюджується при виплаті ним страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності, а позивач звернувся до суду з вимогою виплати фактичних витрат за регресною вимогою.

Крім того, згідно п.5.2. вищезазначеної Методики, заінтересовані особи викликаються «в разі потреби». Таким чином, виклик осіб не є обов'язковою умовою проведення дослідження, а лише правом замовника, отже, його відсутність не може впливати на прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідач у своєму відзиві та у судовому засіданні стверджував, що при виплаті страхового відшкодування позивач не врахував фізичного зносу ТЗ. Зазначені твердження спростовуються матеріалами справи, а саме, на сторінці 3 розділу «Дослідження за п.1.3.» звіту № 42/4 з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (а.с.46-49), експертом було встановлено величину фізичного зносу (Ез), яку було враховано при визначені вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу (стор.4 Звіту). Відповідно до Звіту, вартість матеріального збитку, з урахуванням фізичного зносу, заподіяного власнику транспортного засобу склала 19 560,94 грн. В свою чергу, позивачем було сплачено потерпілій особі 17 832,05 грн. Крім того, згідно із п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р. «якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих, з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, відповідач не спростував належними доказами доводів позивача, тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» м. Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 17322,05 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул. Постишева, 60, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» (вул. Братська,14, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31235110) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17322,05 грн., держмито в сумі 173,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,25 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.В. Величко

У судовому засіданні 06.07.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 11.07.2011р.

Суддя Величко Н.В.