Ухвала суду № 1697539, 25.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у I інстанції: Шарапа В.М. Справа № 22-а-2664/08

Рівненський окружний адміністративний суд ряд. стат. звіту № 36

№ 2-а-605/07

Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого-судді Онишкевича Т.В.,

суддів Улицького В.З., Багрія В.М.,

при секретарі Гідеї К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2007 року у справі № 2-а-605/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Ітема” до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, третя особа на стороні відповідача головне управління Державного казначейства України у Рівненській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Ітема” (далі ТзОВ “Ітема”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі Дубровицька МДПІ) від 23.03.2007 року № 0000152340/0, яким позивачу на підставі даних акту перевірки № 24-23/33166936 від 14.03.2007 року було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 582 100 грн. за основним платежем та 291 050 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскаржуваною постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2007 року у справі № 2-а-605/07 позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубровицької МДПІ 23.03.2007 року № 0000152340/0.

Дубровицька МДПІ у поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову. У обґрунтування своїх вимог покликається на те, що при проведенні перевірки вимог податкового законодавства позивача було виявлено, що у реєстри отриманих податкових накладних та у поданих у Дубровицьку МДПІ податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень-липень 2006 року до складу податкового кредиту було включено податок на додану вартість по пяти податкових накладних, оформлених неналежним чином, оскільки у графі 5 “кількість (обєм, обсяг)” невірно було вказано кількість отриманих автомобілів, а у графі “номенклатура поставки товарів” номенклатуру товару. У звязку із виявленими порушеннями закону було прийняте оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Представник апелянта вимоги, викладені у апеляційній скарзі підтримала повністю, давши пояснення відповідно до її змісту.

Представник головного управління Державного казначейства України у Рівненській області на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник ТзОВ “Ітема” вимоги апелянта заперечив, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору купівлі-продажу № 061053/003 від 01 січня 2006 року ПП “Торговий дім “Імпекс Плюс” продало ТзОВ “Ітема” автомобілі виробництва “АВТОВАЗ”, які покупець оплатив. На частину проданих автомобілів продавцем були виписані податкові накладні від 22.05.2006 року № 434 та № 435, від 23.06.2006 року № 458 та № 459, від 07.07.2006 року № 503, сума податку на додану вартість за якими складає 582 100 грн. Продавець вказану суму податку відніс у відповідних періодах до складу податкових зобовязань, а покупець до складу податкового кредиту. На підставі досліджених у ході судового розгляду договору купівлі-продажу, розрахунків-фактур, реєстрів розрахункових документів, податкових накладних, видаткових накладних, довідки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 03.03.2007 року № 972/23-104/33092575 зустрічної перевірки ПП “Торговий дім “Імпекс Плюс” судом було роблено висновок про підтвердження факту здійснення поставки товару від ПП “Торговий дім “Імпекс Плюс” до ТзОВ “Ітема”, його оплату, а також визначено особу, що видала податкові накладні, та підтверджено факт сплати продавцем товару податку на додану вартість до бюджету. При таких обставинах суд прийшов до висновку, що недоліки у оформленні податкових накладних у частині заповнення відомостей про кількість та номенклатуру товару не можуть бути підставою для неприйняття даних податкових накладних до уваги, як звітних податкових та розрахункових документів. Недотримання позивачем порядку, передбаченого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не є підставою для висновку про заниження сплати податку на додану вартість, оскільки підставою для відповідальності платника відповідно до абзацу 2 пп. 7.4.5. ст. 7 цього ж Закону є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає їх правильними, виходячи з таких міркувань.

Як вбачається із положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, згідно із положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Як безспірно встановлено у ході судового розгляду, 01 січня 2006 року ПП “Торговий дім “Імпекс Плюс” та ТзОВ “Ітема” уклали договір купівлі-продажу автомобілів виробництва “АВТОВАЗ” № 061053/003, на підставі якого було здійснено поставку автомобілів з їх оплатою відповідно до умов вказаного договору. На частину проданих автомобілів ПП “Торговий дім “Імпекс Плюс” виписало податкові накладні від 22.05.2006 року № 434 та № 435, від 23.06.2006 року № 458 та № 459, від 07.07.2006 року № 503, сума податку на додану вартість за якими склала 582 100 грн. Вказану суму податку продавець “Торговий дім “Імпекс Плюс” відніс у відповідних періодах до складу податкових зобовязань, а покупець ТзОВ “Ітема” до складу податкового кредиту. Факт здійснення поставки товару від ПП “Торговий дім “Імпекс Плюс” до ТзОВ “Ітема”, його оплата, реальне існування юридичної особи, що видала податкові накладні та факт сплати продавцем товару податку на додану вартість до бюджету апелянтом не оспорюється.

Положеннями пп. 7.2.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із положеннями пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із положень п. 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

На підставі системного аналізу наведених правових норм колегія суддів приходить до переконання, що безпосереднім завданням податкової накладної є підтвердження суми податкового кредиту, а отже вона є звітним та розрахунковим документом щодо суми розрахунків та податку на додану вартість. Тому недоліки у оформленні податкової накладної не роблять її недійсною і не свідчать про неможливість використання, якщо достовірно підтверджено здійснення господарської операції (поставку товару), ідентифіковано особу, яка видала податкову накладну, сплачено суми до бюджету.

Оскільки Дубровицькою МДПІ зазначені обставини не оспорюються і правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23.03.2007 року № 0000152340/0 обґрунтовується лише неналежним оформленням податкових накладних з невірним вказанням кількості отриманих автомобілів у графі 5 “кількість (обєм, обсяг)” та невірним вказанням номенклатури товарів у графі “номенклатура поставки товарів”, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лише самі недоліки у оформленні вказаних податкових накладних не можуть бути підставою для неприйняття даних, що містяться у них, та висновку про заниження позивачем сплати податку на додану вартість.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до переконання, що при вирішення даного спору суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи і вирішив позовні вимоги з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2007 року у справі № 2-а-605/07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-виробниче підприємство “Ітема” до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області, третя особа на стороні відповідача головне управління Державного казначейства України у Рівненській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.В.Онишкевич

Судді В.З.Улицький

В.М.Багрій