Ухвала суду № 1697534, 18.03.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

                                                     УХВАЛА

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1-й інст. Левандовський Ю.Я.                                                                      Рядок статзвіту № 36

Господарський суд Тернопільської області                                                                        Справа № 22-а-1412/08 (22-а-4586/07)

Справа № 1/29-2336

  18 березня 2008 року колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Довгополова О.М.

                   суддів: Любашевського В.П., Яворського І.О.         

при секретарі Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2007 року, -  

                                           встановила:             

Оскаржуваною постановою задоволено позовні вимоги ПП «Тернопільм’ясо» до Тернопільської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032305/034357 від 17.05.2007р. про донарахування зобов’язання з податку на додану вартість в сумі  4953798 рн. ,в т.ч. за основним платежем - 2476899 грн. , за штрафними санкціями - 2476899 грн.

Постанову суду оскаржила Тернопільська ОДПІ, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права. Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що позивачем при виплаті дотацій сільгосптоваровиробникам за здане ними м'ясо в живій вазі, порушені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та не дотримані вимоги постанови Кабінету Міністрів України  від 12.05.99 року №805, а саме позивач не мав власних виробничих потужностей, достатніх для здійснення повного циклу виробництва та реалізовував продукцію, ПДВ від реалізації якої, не могло бути направлено на виплату дотації.

ПП «Тернопільм’ясо» доводи апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що при спрямуванні ПДВ від реалізації м’яса свіжого, на виплату дотацій сільгосптоваровиробникам , підприємство діяло на підставі норм п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» ,є переробним підприємством, яке повністю забезпечено виробничими потужностями для здійснення виробництва м’яса свіжого, а наявність таких потужностей підтверджується доказами, наявними у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 11.21.ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»  сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за змістом п.11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», нарахування та виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, та те, що зазначена норма Закону не ставить в залежність нарахування та виплату дотацій переробним підприємством  від наявності у нього власних переробних потужностей.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач є переробним підприємством і на нього розповсюджується дія п.11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Доводи апелянта про те, що позивач не має у наявності власних  виробничих потужностей, достатніх для здійснення повного циклу виробництва продукції ,ПДВ від реалізації якої переробне підприємство має право направляти на виплату дотацій сільгосптоваровиробникам, за здане ними м'ясо в живій вазі, колегія суддів вважає безпідставними та не підтвердженими необхідними доказами з огляду на таке:

- спільним листом міністерства економіки України та Міністерства агропромислового комплексу України від 10.03.98р. №37-21-1-12/2310 визначено перелік основних видів молочної та мясної продукції, які виробляються переробними підприємствами при переробці молока та м’яса в живій вазі і від реалізації яких нараховується сільгоспвиробникам дотація. П.9.10,11 вищезазначеного переліку передбачено,що такою продукцією визначено м'ясо яловичини, телятини, свинини відповідно.

Згідно довідки  з  єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основною економічною діяльністю позивача визначено виробництво м’яса.

          Відповідно до національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК009:2005, прийнятого наказом Державного комітету  України  з питань технічного регулювання  та споживчої політики від 26.12.2005р. за №375, визначено, що перероблення-це технологічний процес, здійснення якого змінює форму, властивості або склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції з метою отримання нової продукції.

Із представлених апелянтом  матеріалів перевірки неможливо встановити, які саме засоби виробництва та для здійснення якого технологічного процесу ,або окремої ланки такого технологічного процесу,  відсутні у позивача, а отже висновок апелянта зроблений в акті перевірки від 7.05.2007 року №4228/23-220/33622226, про відсутність у позивача власних виробничих потужностей є не підтвердженим. Поряд з цим слід зазначити, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать основні засоби балансовою вартістю 182654,00грн. Наявність у позивача права власності на дані основні засоби підтверджується не тільки даними його балансу ,  але і правовстановлюючими документами (акт прийому- передачі  майна в статутний фонд від 11.10.2005р., накладні №00000090 від 3.01.2006р. та №391 від 30.11.2006р.).

              Окрім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ,з метою однакового застосування норм права, при винесенні постанови вірно враховано ,що у  постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2004 р. у справі №5/799-29/100 зазначено: власні переробні (виробничі)  потужності включають не тільки основні засоби, а весь комплекс засобів праці, що використовуються в ході виробничого процесу підприємства. При цьому до власних виробничих потужностей можуть входити і орендовані основні засоби, які використовуються підприємством в процесі виробництва .

        Колегією суддів встановлено, що на момент складання акту перевірки від 7.05.2007року №4228/23-220/33622226, який став підставою для винесення податкового повідомлення - рішення  №0000032305/034357 від 17.05.2007р. , працівники апелянта, які складали та підписували акт, повноважень на проведення перевірки не мали , оскільки згідно направлення від 28.03.2007 року строк проведення перевірки, а, отже і повноваження працівників ДПІ на проведення перевірки та складання акту , закінчилися 3 квітня 2007 року. (Згідно п.1.4. «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб», затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005р. №441, право на проведення виїзної планової та позапланової перевірки платника податків надається на підставі направлення на перевірку).

Доводи апелянта про те, що проведення перевірки з 2.04.2007 року було призупинено до 7.05.2007 року спростовуються постановою господарського суду Тернопільської області від 15.06.2007року,залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4.02.2008 року (справа 22а-2942/07), якою дії Тернопільської ОДПІ по призупиненню проведення перевірки визнані незаконними.

           Аргументи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, щодо порушення позивачем п.3, п.4, п.5 ,п.7 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій с/г товаровиробникам за продані ним переробним підприємствам  молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженому Постановою КМУ від 12.05.1999р. №805, колегією суддів не приймаються оскільки у висновках акту перевірки від 7.05.2007 року №4228/23-220/33622226 порушення вказаних норм Постанови КМУ не зафіксовано. Також не зазначено порушення цих норм і у самому податковому повідомленні-рішенні №0000032305/034357 від 17.05.2007р

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку позивача, відповідачем суду не представлено, обставини, з якими закон пов’язує  притягнення платника податків до відповідальності, у встановлену порядку позивачем не доведені.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та прийнята з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                        у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення, постанову господарського суду  Тернопільської області  від 23 серпня 2007 року  - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом місяця з часу проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                      О.М. Довгополов

Судді                                                                  В.П.Любашевський

                                                                       І.О. Яворський