Постанова № 16949914, 12.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.Справа № 5024/736/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.07.2011р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01-4/10/05 від 04.02.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №353 від 11.07.2011р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 09 червня 2011 року

по справі №5024/736/2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс»

про стягнення 14976 грн. 86 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.07.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.06.2011р. по справі №5024/736/2011 (суддя Ємленінова З.І.) задоволено частково позов ПАТ «Херсонська теплоелектроцентарль»до ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»про стягнення 14976,86 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 13645,43 грн. заборгованості, 100,66 грн. 3% річних та 442,64 грн. інфляційних втрат, пені в сумі 329,91 грн., 145,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 196,95 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що відповідач належним чином не виконував умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 03.11.2007р. №287/дгу, укладеного між позивачем та відповідачем, щодо оплати наданих позивачем послуг за період з 01.11.2009р. по 01.03.2011р., у звязку з чим у ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»утворилася заборгованість перед ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»у розмірі 14976,86 грн.. Крім того, позивачем у звязку з неналежним виконанням обовязків правомірно нараховано відповідачу 3% річних 100,66 грн. інфляційних втрат та 442,64 інфляційних втрат. Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 788,13 грн. пені за прострочку виконання грошового зобовязання суд виходив з того, що сторони в договорі від 03.11.2007р. п. 12 встановили сплату пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки, але не визначили конкретного періоду нарахування пені, тому судом застосовано п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим нарахування пені по кожному періоду повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано, при цьому також судом було застосовано ст. 258 Цивільного кодексу України. З урахуванням вимог законодавства щодо застосування позовної давності, про який просить відповідач, а також вимог статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 329,91 грн. за період з 26.04.2010р. ( в межах 6- місячного періоду) по 01.04.2011р.. Судом відхилено посилання відповідача на те, що позовні вимоги про сплату боргу з березня 2010 року безпідставні, так як відповідно до додатку №3 позивач повинен був припинити постачання теплової енергії, у звязку з тим, що боржник неодноразово надсилав позивачу листи з проханням припинення постачання теплової енергії, оскільки відповідно до додатку №3 до договору саме позивач, як виконавець, припиняє постачання теплової енергії за зверненням відповідача, такого припинення не відбулося, акт відповідача від 26.11.2010р. також не свідчить про припинення постачання теплової енергії у встановленому законом порядку. Так, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. встановлено порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення, документального підтвердження дотримання цього порядку відключення відповідач суду не надав, а його посилання на те, що акт від 26.11.2010р. було складено після самовільного перекриття вентеля, оскільки створилася аварійна ситуація, не є доказом дотримання вищезазначеного Порядку відключення, позивач, як постачальник тепла, не входив до складу комісії і не приймав участі у складанні акту, а за умовами додатку №3 до договору, саме позивач припиняє постачання теплової енергії у встановленому Правилами порядку.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2011р. в частині стягнення основного боргу у розмірі 7384,80 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги позивача у сумі 6260,63 грн. основного боргу, 100,66 грн. 3% річних, 442,64 грн. інфляційних втрат, 329,91 грн. пені, в решті позовних вимог відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом не прийнято до уваги той факт, що в п. 14 договору №283/дгу від 03.11.2007р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води вказано, що відповідач має право на звільнення від плати за послуги в разі їх не надання, зменшення розміру плати в разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх в кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання. В даному випадку, як підстава відключення від мереж позивача стала аварія, факт якої засвідчений і встановлений судом першої інстанції, при цьому господарським судом вказано, що акт відповідача від 26.10.2010р. не свідчить про припинення постачання теплової енергії у встановленому законом порядку. Таким чином, господарським судом, в порушення норм чинного законодавства не було прийнято до уваги, що фактично послуги не надавались, у звязку з чим позивач був зобовязаний здійснити перерахунок розміру плати за фактично надані послуги на підставі ст. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»та не нараховувати в подальшому плату за послуги, які не надавалися.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс», заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 03.11.2007р. між ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», правонаступником якої є ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», (виконавець) та АТЗТ «Молодіжний житловий комплекс», правонаступником якого є ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс», (споживач) укладено договір №287/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого виконавець зобовязується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою м. Херсон, пр. 200 річчя Херсону, 38, корп. 4 (161,5 кв.м), 6 (409,35 кв.м.), а споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 12 договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення плати зі споживача стягується пеня у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Строк дії договору згідно з п. 26 сторони узгодили з дня його підписання до 30.09.2008р. та зазначили, що договір є щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку сторонами не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду.

Доказів розірвання або перегляду умов договору у встановленому законом порядку суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.02.2011р. у ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»виникла заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію у сумі 11093,71 грн. за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року, у звязку з чим ПАТ ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»надіслало на адресу споживча вимогу про сплату заборгованості від 21.02.2011р. за №04.1/01/464, яку ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»отримало 22.02.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 46 на звороті).

Між тим, ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»заборгованості не сплатило та відповіді на претензію не надало.

Наведене стало підставою для звернення ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»до господарського суду Херсонської області з позовом до ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс» про стягнення 13645,43 грн. заборгованості, 100,66 грн. 3% річних, 442,64 інфляційних втрат, 3208,12 грн. пені.

Під час розгляду справи в господарському суді Херсонської області ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»подало заяву про зменшення позовних вимог, в якій підтримуючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, втрат від інфляції на 3% річних, позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені, яку просив стягнути в сумі 788,13 грн.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Умовами п. 1.1 договору встановлено, що виконавець зобовязується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою м. Херсон, пр. 200 річчя Херсону, 38, корп. 4 (161,5 кв.м), 6 (409,35 кв.м.), а споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи позивачем належним чином виконувалися умови договору №287/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, між тим, відповідачем належним чином не сплачувалися надані послуги, у звязку з чим станом на 01.03.2011р. у ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»виникла заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію у сумі 13645,43 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2011 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Доказів, в розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, перерахування зазначеного боргу ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»не надано, а тому господарським судом цілком правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 13645,43 грн..

Крім того, ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»просило стягнути з ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих на суму боргу на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд першої інстанції перевірив розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, та дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення 442,64 грн. інфляційних втрат та 100,66 грн. 3% річних господарським судом першої інстанції задоволено правомірно.

Також ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»просило стягнути з ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»788,13 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

В той же час відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Сторони в договорі від 03.11.2007р. п. 12 передбачили сплату пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки, але не визначили конкретного періоду нарахування пені, тому господарським судом першої інстанції правомірно застосовано норму п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим нарахування пені по кожному періоду нарахування повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано,

Також господарським судом вірно застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України, та вимоги ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», у звязку з чим позовну вимогу про стягнення пені господарським судом задоволено частково, та з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в сумі 329,91 грн. за період з 26.04.2010р. ( в межах 6- місячного періоду) по 01.04.2011р..

Правомірно не прийнято до уваги господарського суду доводи ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»про те, що позовні вимоги про сплату боргу з березня 2010 року безпідставні, так як відповідно до додатку №3 позивач повинен був припинити постачання теплової енергії, у звязку з тим, що відповідачем неодноразово надсилалися виконавцю листи з проханням припинення постачання теплової енергії, оскільки відповідно до додатку №3 до договору саме позивач, як виконавець, припиняє постачання теплової енергії за зверненням споживача.

Між тим, як свідчать матеріали справи, припинення постачання теплової енергії та гарячої води не відбулося.

Акт ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс»від 26.11.2010р. також не свідчить про припинення постачання теплової енергії у встановленому законом порядку.

Так, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., встановлено порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення.

Як вірно вказано господарським судом першої інстанції, документального підтвердження, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, дотримання цього порядку відключення ПрАТ «Молодіжний житловий комплекс» суду не надало, а його посилання на те, що акт від 26.11.2010р. було складено після самовільного перекриття вентеля, оскільки створилася аварійна ситуація, не являється доказом дотримання вищезазначеного Порядку відключення.

ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», як постачальник тепла, не входило до складу комісії, та його представники не приймали участі у складанні акту, а за умовами додатку №3 до договору, саме ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль»припиняє постачання теплової енергії у встановленому Правилами порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2011р. по справі №5024/736/2011 слід залишити без змін, ос кільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2011р. по справі №5024/736/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 15.07.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т..