Постанова № 16949878, 07.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011 № 23/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипка І.М.

при секретарі:

за участю представ- ників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, дов. № 01/2011 від 12.05.2011 року

від відповідача :не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут”

на рішення

Господарського суду

міста Києва

від10.05.2011 року

у справі№ 23/138 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовомПриватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона”

доПриватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут”

простягнення 6294, 59 грн.

В судовому засіданні 07.07.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року у справі № 23/138 позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Крона” (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” (далі-відповідач) про стягнення 6294, 59 грн. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто страхове відшкодування у розмірі 5843 грн., 451, 59 грн. пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що у позивача не виникло право на отримання страхового відшкодування, а отже і нарахування пені в період з 03.09.2010 року по 03.03.2011 року є незаконним та необґрунтованим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2011 року.

В судове засідання 07.07.2011 року зявився представник позивача та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Закрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Крона” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6 294 грн. 59 коп., із них: 5843, 00 грн. сума страхового відшкодування, 451, 59 грн. пеня. Позов обґрунтований тим, що Позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту ДНТ № 24/10 від 24.02.2010 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки „CERATO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 25 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована у Відповідача, Позивачем було направлено останньому регресну вимогу № 1094 від 29.07.2010 року про сплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що Відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, Позивач просив стягнути вказану суму з нарахованою на неї пенею в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2010 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту ДНТ № 24/10, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки „CERATO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

22.03.2010 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по вулиці Дегтярівській у м. Києві, автомобіль марки „CERATO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ з обслуговування Шевченківського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля „MERCEDES” (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_3 вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2010 року.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля транспортного засобу „CERATO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) Позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження у Національному центрі незалежних експертів, в результаті пошкодження транспортного засобу “CERATO” (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) при дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до звіту № 1003 від 01.04.2010 року розмір матеріального збитку завданого власнику складає 7540, 24 грн.

Позивач страховим актом ДНТ № 111/10 від 01.06.2010 року визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП страховим випадком та виплатив на його користь 6353, 00 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 6513357 від 20.04.2010 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 застрахована Відповідачем відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0424698 зі строком дії страхового покриття з 20.03.2010 року по 19.03.2011 року.

Враховуючи те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Договором (полісом) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0424698 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн., франшиза 510 грн.

29.07.2010 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію з додатками про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок Відповідач не виконав.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5843 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції було задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 451, 59 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 451, 59 грн. пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Закон України “Про страхування” та Закон України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені в сумі 451, 59 грн.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані обставини, а тому помилково задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, з огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 451, 59 грн. пені, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Народна фінансово-страхова компанія „Добробут” на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року у справі № 23/138 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року у справі № 23/138 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А, ідентифікаційний код 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Крона” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 30726778) страхове відшкодування у розмірі 5843 (п`ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 00 коп., 94 (девяносто чотири) грн. 68 коп. - витрат по сплаті державного мита та 219 (двісті девятнадцять) грн. 07 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в розмірі 451, 59 грн. відмовити.”

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Крона” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 30726778) на користь Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. А, ідентифікаційний код 31093336) 3, 66 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5.Матеріали справи № 23/138 направити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяІваненко Я.Л.

СуддіОстапенко О.М.

Скрипка І.М.