Постанова № 16949875, 29.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011 № 37/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів: Кондес Л.О.

Нєсвєтову Н.М.

при секретарі судового засідання Зайцевій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю

судовий експерт Карпенко В.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року

по справі № 37/215 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

про стягнення 134662,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» про стягнення 109942,07 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 10046,90 грн. пені, 11920,04 грн. інфляційних нарахувань та 2753,89 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на користування електричною енергією № 3271401 о/р 71401.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. у справі №37/215 позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” про стягнення 134662, 90 грн. задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 82267,42 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 822,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 17385,70 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію припинено. В позовних вимогах про стягнення 10288,95 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 11920,04 грн. інфляційних нарахувань, 2753,89 грн. 3% річних та 10046,90 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 18.04.2011р. порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 25.05.2011р.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011р. прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають істотне значення, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що в основу рішення суду покладено висновок судового експерта, на підставі якого суд прийшов до висновку, що позивачем невірно розрахована сума основного боргу і завищена на 10288,95 грн. Проте, на думку, скаржника, розбіжності між даними ПАТ «Київенерго» та даними висновку експерта полягають в тому, що експертом не враховані втрати в мережі передбачені умовами договору. Доказами того, що у висновку експертизи не вірно застосовано тарифи та не враховано втрати у мережі є різниця, яка складає саме таку кількість кВТ., скільки втрат було виставлено позивачем споживачу у спірні місяці.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р., у звязку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Кондес Л.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою від 25.05.2011р. Київським апеляційним господарським судом було змінено найменування позивача Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», відкладено розгляд справи.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р., у звязку з виходом судді Нєсвєтової Н.М. з відпустки і зайнятістю судді Майданевича А.Г. змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Кондес Л.О., Нєсвєтова Н.М.

Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року у справі № 37/215 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Судовий експерт Карпенко В.М. надав пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2002р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (електропостачальна організація) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (споживач) був укладений договір № 3271401 на користування електричною енергією (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору електропостачальна організація зобовязується постачати електричну енергію у відповідності до умов договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що споживач зобовязується оплачувати використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України, діючим індексом цін та умовами договору.

Додатком 2.2 від 13.11.07 р. до договору від 24.01.02 р. визначено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача.

Відповідно до пункту 5 додатку № 2.2 до договору, щомісячно 21 числа споживач зобовязується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: м. Київ, вул. Ромена Роллана, 18, для подання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію, та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки “Звіт про використану електроенергію”, “Звіт про результати вимірів активної потужності”. Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачу товарної продукції, акт наданя послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Строк дії договору відповідно до умов п. 13 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2002 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку господарському суду не надано.

Як вказує позивач за період з 01.05.08 р. до 01.03.10 р. на виконання умов договору він поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 339579,65 грн., тоді як відповідач свої зобовязання за зазначеним договором належним чином не виконав, сплатив тільки 227304,62 грн., внаслідок чого станом на 01.03.10 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 109942,07 грн., що підтверджується довідкою про надходження грошових коштів в погашення боргу за спожиту від АЕК “Київенерго” електроенергію КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спец житлофонд”.

За таких обставин ПАТ “Київенерго” звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” про стягнення 109942,07 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 10046,90 грн. пені, 11920,04 грн. інфляційних нарахувань та 2753,89 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на користування електричною енергією №3271401 о/р 71401 від 24.01.02 р. та додатками до нього.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором на постачання електричної енергії № №3271401 від 24.01.02 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію здійснив не повністю.

Відповідач в суді першої інстанції визнав заборгованість за вищевказаним договором та додатками до нього частково в сумі 68489,24 грн.

Згідно висновку №7539/10-19 судово-економічної експертизи від 09.12.2010р. Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за договором від 24.01.2002р. №3271401 за період з 01.05.2008р. до 01.03.2010р. спожито активної електричної енергії у кількості 1388785 кВт.г. загальною вартістю 329290,70 грн. Заборгованість Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» за спожиту з 01.05.2008р. до 01.03.2010р. активну електричну енергію за договором від 24.01.2002р. №3271401 складає 99653,12 грн.

Заперечуючи проти висновку судово-економічної експертизи, позивач зазначає, що розбіжності між даними позивача та даними висновку експерта полягають в тому, що експертом не враховані втрати в мережі передбачені умовами договору, укладеного між сторонами, якими керується у своїй діяльності АК «Київенерго», затверджуються Національної комісії регулювання електроенергетики України щомісячно для кожної категорії споживачів окремо. Відповідно до рахунків-розшифровок по активній електричній енергії за кожен місяць спірного періоду, позивачем використовувалися тарифи на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджені постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 10.03.1999р. №309, а також тарифи встановлені НКРЕ для непобутових споживачів. Доказами того, що у висновку експерта не вірно застосовано тарифи та не враховано втрати у мережі є різниця, яка складає саме таку кількість кВт., скільки втрат було виставлено позивачем споживачу у спірні місяці.

Крім того, як зазначає позивач, донарахування по актам погоджень були виставлені позивачем лише в липні 2009 року, після складання акту обстеження АК «Київенерго» непрацюючих лічильників, хоча експертом ці донарахування виставлялися щомісячно і без врахування втрат в розмірі 11 кВт.

Як вбачається з висновку та пояснень судового експерта, ним на підставі документів, що містяться в матеріалах справи (звітів про використання активної електроенергії, актів приймання-передачі товарної продукції, актів погодження розрахунків за електричну енергію у разі тимчасового порушення розрахункового обліку), складено таблицю № 1 визначення кількості та вартості спожитої КП “Спецжитлофонд” електроенергії за період з 01.05.08 р. до 01.03.10 р. по місяцях (розрахункових періодах), втрати в електричних мережах не враховувались, з огляду на те, що ці втрати не підтверджені відповідними розрахунками та документально не оформлені. При цьому, дані актів погодження розрахунків враховано у відповідних періодах споживання, а не в періоді проведення нарахування.

Для визначення вартості спожитої електричної енергії (таблиця №1 висновку) судовим експертом застосовано середньо-розраховані тарифи на електричну енергію, які визначені ПАТ «Київенерго» та зазначені в актах приймання-передачі товарної продукції.

Під час апеляційного розгляду справи позивач належними доказами не підтвердив свої доводи щодо невірності здійснення судовим експертом розрахунків.

Як встановлено судом першої інстанції частина основного боргу в розмірі 17385,70 грн. була погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується випискою банківської установи з рахунку відповідача від 16.11.10 р., а тому провадження в цій частині правомірно припинено місцевим господарським судом у звязку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 82267,42 грн. основного боргу, а відповідач визнав заборгованість в зазначеному розмірі, то позов ПАТ “Київенерго” про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” 82267,42 грн. основного боргу за договором на користування електричною енергією № 3271401 від 24.01.02 р. та додатками до нього, правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 10046,90 грн. пені за період з вересня 2009р. по лютий 2010р., 11920,04 грн. інфляційної складової боргу та 2753,89 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором №3271401 о/р 71401 від 24.01.02 р. за період з травня 2008р. по березень 2010 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок в частині стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені з урахуванням встановленої судовою експертизою суми основного боргу у розмірі 99653,12 грн., а також сторони не надали суду належних доказів сплати відповідачем отриманої електроенергії за договором та додатками до нього, в звязку з чим суд не має можливості виконати власний розрахунок.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що суд витребовував від позивача обґрунтований розрахунок в частині стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені з урахуванням встановленої судовою експертизою суми основного боргу у розмірі 99653,12 грн.

На вимогу апеляційного господарського суду, позивачем було надано розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням встановленої судовою експертизою суми основного боргу у розмірі 99653,12 грн., згідно з яким пеня складає 8823,26 грн., інфляційні втрати - 13390,13 грн. та три проценти річних - 2992,11 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.3 договору у випадку несплати до кінця розрахункового періоду спожитої активної і реактивної електроенергії з першого числа наступного за розрахунковим місяця нараховується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежу по день фактичної оплати, але не більше розміру, визначеного чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем уточненого розрахунку неустойка нараховувалася у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З огляду на зазначене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені з урахуванням встановленої судовою експертизою суми основного боргу у розмірі 99653,12 грн., колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 8823,26 грн. В решті суми пені позов залишається без задоволення.

Позивачем в суді першої інстанції заявлено до стягнення 11920,04 грн. інфляційних втрат та 2753,89 грн. - 3% річних за період з травня 2008р. по березень 2010р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до наданого суду апеляційної інстанції розрахунку (з врахуванням висновку експерта) позивач нарахував інфляційні втрати в сумі 13390,13 грн. та три проценти річних 2992,11 грн., тим самим збільшив позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі.

Згідно ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних задовольняються судовою колегією в межах сум, заявлених в позовній заяві.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача 11920,04 грн. інфляційних та 2753,89 грн. три відсотка річних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення залишається без змін.

З огляду на наведене вище, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року у справі № 37/215 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року у справі № 37/215 скасувати в частині відмови в стягненні з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 року викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка,5, ідентифікаційний код 00131305) 82267,42 грн. основного боргу, 8823,26 грн. пені, 11920,04 грн. інфляційної складової боргу, 2753,89 грн. 3% річних, 1231,50 грн. державного мита та 214,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 17385,70 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію припинити.

У позовних вимогах про стягнення 10 288,95 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 1223,64 грн. пені відмовити».

4. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська,34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка,5, ідентифікаційний код 00131305) 615,75 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 37/215 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяКорсакова Г.В.

СуддіКондес Л.О.

Нєсвєтова Н.М.