Постанова № 16949865, 22.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011 № 12/2487

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів: Нєсвєтову Н.М.

Кондес Л.О.

при секретарі судового засідання Зайцевої А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Споживчого товариства «Будгарант - 2000»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2011р.

у справі № 12/2487 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»

до Споживчого товариства «Будгарант - 2000»

про стягнення 154052, 18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Споживчого товариства «Будгарант - 2000» про стягнення з відповідача, на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 410 від 20.11.2009 року, 74315 грн. 16 коп. основного боргу за теплову енергію за листопад 2009 квітень 2010 року, 74315 грн. 16 коп. пені за період з 10.05. 2010р. по 10.11.2010 року, 3797 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 1624 грн. 03 коп. 3% річних за період прострочення з 10.12.2009 по 10.11.2010 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.03.2011р. позов задоволено повністю. Стягнуто зі Споживчого товариства «Будгарант - 2000» на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» 74315,16 грн. основного боргу, 74315,16 грн. пені, 3797,83 грн. інфляційних втрат, 1624,03 грн. 3% річних, 1776,52 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Споживче товариство «Будгарант - 2000» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011р. по справі № 12/2487 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 74315,16 грн.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

На підставі апеляційної скарги Споживчого товариства «Будгарант - 2000» на рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 року, згідно ст. ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 14.04.2011р. порушено апеляційне провадження.

КП теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» просить рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 року у справі № 12/2487 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р., у звязку з виходом судді Нєсвєтової Н.М. з відпустки і зайнятістю судді Тищенко А.І., змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя Корсакова Г.В., судді Кондес Л.О., Нєсвєтова Н.М.

Представник позивача в судове засідання 22.06.2011р. не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи 20.11.2009 року сторонами було укладено договір № 410 купівлі-продажу теплової енергії.

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору позивач відпускає теплову енергію на потреби опалення приміщень офісів, магазину та аптеки за адресою: вул. Дашковича, 34, які належать відповідачу. Відповідач зобовязаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватись режиму її використання. Розрахунок опалювальної площі наведено в додатку № 3, який є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком № 1, який є невідємною частиною цього договору.

Відповідно п. 6.2. договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За відпущену теплову енергію відповідач сплачує позивачу щомісячно з ПДВ 583,23 грн. за 1 Гкал (п.6.4 договору).

З відомостей обліку теплової енергії вбачається, що за листопад 2009 квітень 2010 року позивач відпустив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 74315 грн. 16 коп.

Відповідач свої зобовязання по договору щодо оплати спожитої теплової енергії не виконав, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 74315 грн. 16 коп.

Відповідач наявність заборгованості та її розмір не оспорює.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 74315,16 грн. основного боргу по сплаті спожитої теплової енергії за договором №410 від 20.11.2009р..

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2.3. договору встановлено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 6.2. договору, відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Позивачем відповідно до п. 7.2.3. договору та Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» нараховано відповідачу 74315 грн. 16 коп. пені.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 74315 грн. 16 коп. місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості. Проте, судова колегія з таким висновком суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту наведеної правової норми початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Оскільки відповідно до п. 6.2. договору, відповідач зобовязався сплачувати за теплову енергію до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється розрахунок, шестимісячний строк від дня коли зобовязання повинно було виконано щодо розрахунку за спожиту теплову енергію сплинув: за листопад 2009р. 10.05.2010р., за грудень 2009р. 10.06.2010р., за січень 2010р. 10.07.2010р., за лютий 2010р.- 10.08.2010р., за березень 2010р. 10.09.2010р., за квітень 2010р. 10.10.2010р.

Позивач в позовній заяві просив стягнути пеню з 10.05.2010р. по 10.11.2010р., нараховану на всю суму заборгованості в розмірі 74315,16 грн., що не відповідає п.6.2. договору та вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, застосування позивачем пені в розмірі 1% з посиланням на Закон України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», судова колегія вважає необгрунтованим, оскільки вказаний Закон регулює відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги, в той час, як між сторонами у справі укладений договір не про надання комунальних послуг, а купівлі-продажу теплової енергії.

З огляду на зазначене, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в межах визначеного позивачем періоду, виходячи з розміру щомісячної заборгованості відповідача, п.6.2. договору, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», судова колегія вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2 486,84 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2 486,84 грн. В решті заявленої до стягнення пені позов залишається без задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 3797,83 грн., а саме за період з 10.12.2009р. по 10.10.2010р. Три відсотка річних, які просить стягнути позивач становлять 1624,03 грн., а саме за період з 10.12.2009р. по 01.11.2010р. Нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних здійснені позивачем на суму боргу відповідача у вказані періоди, яка підтверджується матеріалами справи.

Здійснений позивачем розрахунок перевірений судовою колегією, є вірним та відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 3797,83 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1624,03 грн. є вірним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011р. має бути скасовано в частині стягнення з відповідача 71828,32 грн. пені ( 74315,16 грн. - 2 486,84 грн. ), в звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Будгарант - 2000» на рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011р. у справі № 12/2487 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 року у справі № 12/2487 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 71828,32 грн. пені.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 10.03.2011 року викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Споживчого товариства «Будгарант - 2000» (18002, вул. Дашковича,34 м. Черкаси, ідентифікаційний код 31078695, р/р 2600022005380001 в ЧФ «Міжнародний комерційний банк», МФО 354295, код 22803863) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» (18000, вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, р/р 26006301000039 в ЧРД ВАТ «ВТБ», МФО 354938, ЗКПО 02082522) 74315,16 грн. основного боргу, 2486,84 грн. пені, 3797,83 грн. інфляційних втрат, 1624,03 грн. 3% річних, 822,24 грн. державного мита та 125,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити»

4. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» (18000, вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, р/р 26006301000039 в ЧРД ВАТ «ВТБ», МФО 354938, ЗКПО 02082522) на користь Споживчого товариства «Будгарант - 2000» (18002, вул. Дашковича,34 м. Черкаси, ідентифікаційний код 31078695, р/р 2600022005380001 в ЧФ «Міжнародний комерційний банк», МФО 354295, код 22803863) 359,14 грн. за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи №12/2487 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяКорсакова Г.В.

СуддіНєсвєтова Н.М.

Кондес Л.О.