Постанова № 16949856, 04.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011                                                                                           № 48/79

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі:           Чуприні І.В.

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 04.07.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 (підписане 04.04.2011),

у справі           № 48/79 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

про стягнення 16352125, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення 16352125, 75 грн. заборгованості за кредитним договором № 15-93/17-1488/08 від 04.09.2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» заборгованість в сумі 16352125, 75 грн., державне мито в сумі 25500, 00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 01-05 від 05.05.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач вказує на те, що судом першої інстанції був порушений принцип змагальності та рівності, оскільки судове засідання було проведено за відсутності представника відповідача.

Також, заявник зазначає, що судом не було враховано, що 15.02.2011, до порушення провадження у даній справі, господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі № 15/74-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон».

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 48/79, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 04.07.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилися, через відділ документального забезпечення подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю бути присутнім в іншому судовому засіданні, в задоволенні якого судовою колегією було відмовлено з огляду на відсутність існування доказів проведення іншого судового засідання.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, направленою копією ухвали суду.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (банк/третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» (позичальник/відповідач), був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-1488/08 від 04.09.2008, відповідно до умов якого банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття кредитної лінії з можливістю кредитування у гривні, яка не може перевищувати згідно умов цього договору 15000000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором, далі кредит або кредитна лінія (а.с. 15-19).

У період з 20.09.2008 по 27.08.2009 сторонами були укладені договори від 20.09.2008, 27.11.2008, 30.12.2008 та 27.08.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору (а.с. 20-24).

З п. 1.2 кредитного договору та договору від 27.08.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору вбачається, що дата остаточного повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –25.08.2010 або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п. 3.3.4 цього договору. Ліміт кредитування зменшується згідно із наступним графіком: з 29.10.2009 ліміт складатиме 2 100 000, 00 грн., з 25.08.2010 ліміт кредитування складатиме 0, 00 грн.

Згідно п. 2.2 кредитного договору відсотки за користування кредитним договором нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком відсоткової ставки в розмірі 20% річних.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно сплачує банку комісійну винагороду у розмірі 500, 00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» (заставодавець/відповідач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (заставодержатель/третя особа) був укладений договір застави майна № 15-94/17-4889/08 від 04.08.2008 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін від 27.11.2008, від 27.08.2009 (а.с. 25-31).

Предметом застави відповідно до договору застави з урахуванням договорів про внесення змін до нього є майно згідно додатку № 1 до договору застави, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20; м. Київ, вул. Пухівська, 4.

На виконання умов кредитного договору банком було надано відповідачу кредит на суму 12 900 000, 00 грн., а також нараховані відсотки у сумі 3 446 125,75 грн. та комісійна винагорода у сумі 6 000, 00 грн. за період з 30.10.2008 по 29.03.2010, що підтверджується довідками про рух коштів по рахунку позичальника (а.с. 79-85), проте відповідачем надані кредитні кошти, відсотки та комісійна винагорода сплачені не були.

30.03.2010 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №20-0531/2-1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за кредитним договором № 15-93/17-1488/08 від 04.09.2008 та договорами від 20.09.2008, 27.11.2008, 30.12.2008 та 27.08.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» (а.с. 32-33).

Згідно п. 1.3 договору відступлення права вимоги за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків:

- повернення грошових коштів у розмірі 12 900 000, 00 грн., отриманих боржником згідно кредитного договору;

- повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом у сумі 3 446 125, 75 грн.;

- повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 6 000, 00 грн.;

- сплати неустойки та ін. обов'язків.

До нового кредитора переходять всі без винятку права та обов’язки первісного кредитора за кредитним договором (п. 1.4. договору).

Пунктом 2.2.2 договору відступлення права вимоги визначено, що протягом 5-ти робочих днів з моменту переходу прав вимоги до нового кредитора, первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснене відступлення права вимоги.

На виконання п. 2.1.1 договору відступлення права вимоги позивач платіжним дорученням від 30.03.2010 № 267 переказало на рахунок ПАТ «Промінвестбанк» відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 16352125, 75 грн.

Згідно п. 2.2.2 договору, третьою особою на адресу відповідача був направлений лист № 17-30/1263 від 31.03.2010 з повідомленням про відступлення права вимоги, що підтверджується списком відправлених рекомендованих листів та поштовою квитанцією № 4299 від 02.04.2010 (а.с. 36-38).

Оскільки банк відступив зобов'язання відповідача за кредитним договором позивачу, позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» заборгованості за кредитним договором у сумі 16352125, 75 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (третя особа) виникли на підставі договору про відступлення права вимоги.

Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яка полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином.

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між цедентом та цесіонарієм.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було встановлено вище, належне виконання банком своїх зобов’язань за кредитним договором та надання кредиту відповідачеві на загальну суму 12 900 000, 00 грн. підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку позичальника.

Згідно п. 1.2. кредитного договору дата остаточного повернення отриманих в межах лінії сум кредиту та відсотків - 25 жовтня 2010 року.

Згідно п. 3.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за користуванням кредитом, відсотки за неправомірне користування кредитом, комісійну винагороду на умовах і в порядку передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свого обов’язку по поверненню кредиту та відсотків за користуванням кредитними коштами, у визначений строк не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача по поверненню суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом з 30.10.2008 по 29.03.2010 та комісійної винагороди складає 16 352 125, 75 грн.

Оскільки згідно п. 1.3 договору відступлення права вимоги позивач за цим договором набув право вимагати від відповідача належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів у розмірі 12 900 000, 00 грн., отриманих згідно кредитного договору, повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом у сумі 3 446 125, 75 грн. та повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 6 000, 00 грн., про що останній був належним чином повідомлений, відповідач зобов’язаний оплатити кошти на користь позивача у межах та у розмірі, передбаченими кредитним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені договором строки не виконав, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості: 12900 000, 00 грн. за простроченим кредитом, 3446125, 75 грн. за простроченими процентами та 6 000, 00 грн. комісійної винагороди.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом принципів рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності, передбачених ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.5.1. «Інструкції з діловодства в господарських судах України» затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 та п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Крім того, у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, Вищий господарський суд України відповів, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як підтверджують матеріали справи, ухвали господарського суду міста Києва направлялися відповідачу на адресу, яка є його офіційним місцезнаходженням відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже відповідач був повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2011 розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою відповідача.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та обмежені строки розгляду спору, судом першої інстанції справа була розглянута за наявними в ній матеріалами, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Між тим, посилання відповідача на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2011, якою судом порушено провадження у справі № 15/74-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Пунктом 54 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 передбачено, що Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Отже, оскільки підготовче засідання у справі № 15/74-б на час розгляду даної справи не проводилося, а ухвали господарського суду міста Києва від 15.02.2011 та 24.05.2011 не містять обов’язку опублікування оголошення про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», у суду першої інстанції не було підстав не розглядати дану справу по суті.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 48/79 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі № 48/79 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 48/79 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.