Постанова № 16949860, 06.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011                                                                                           № 37/522

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі:           Чуприні І.В.

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 06.07.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 (підписане 18.02.2011),

у справі          № 37/522 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист»

до          Міністерства економіки України

треті особи 1. Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

2. Державне казначейство України

про стягнення 71884, 82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економіки України про стягнення 71884, 82 грн. заборгованості за договором про готельне обслуговування № 64 від 16.11.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив відновити йому строк подання апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, заявник зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки акту приймання-передачі робіт (надання послуг) № ГК-0005841 від 21.11.2009 на суму 53861, 58 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Маляренко А.В., судді: Дикунська С.Я., Зеленін В.О.) відновлено строк на подання апеляційної скарги, вказану скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 37/522.

У порядку ст.77 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 та від 16.05.2011 розгляд апеляційної скарги відкладався на 06.06.2011.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 змінено назву позивача з Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» на Публічне акціонерне товариство «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист».

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 № 01-24/215, у зв’язку із обранням судді Маляренка А.В. на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 37/522.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 24.05.2011 справу № 7/556 призначено у складі колегії суддів: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді: Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 15.06.2011.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 15.06.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з неявкою представників третіх осіб.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в судовому засіданні в підтвердження направлення претензії надав копію повідомлення про вручення поштового відправлення, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, в судовому засіданні надав копію платіжного доручення № 5124 від 14.12.2009, яка колегією суддів була оглянута та долучена до матеріалів справи.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» (позивач/виконавець) та Міністерством економіки України (відповідач/замовник) був укладений договір про надання послуг № 64 від 16.11.2009, відповідно до умов якого виконавець зобов’язується надати послуги з перебування та забезпечення проживання в готелі «Ялта-Інтурист» експертів та передових робочих груп з Мінекономіки, СКМУ під час підготовки та проведення в місті Ялта (АРК) 19-20 листопада 2009 року засідання Ради глав урядів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (надалі іменуються «послуги»), а замовник в порядку та на умовах, визначеному цим договором зобов’язується прийняти та оплатити вартість наданих послуг (а.с. 13-14 том 1).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг за цим договором, в десятиденний строк з моменту надання послуг складається акт фактичного надання послуг, який підписується уповноваженими представниками виконавця та замовника.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість послуг за договором становить 64690, 00 грн., у тому числі ПДВ –10772, 31 грн., місцеві збори –56, 10 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору оплата послуг виконавця провадиться замовником в десятиденний строк з моменту отримання рахунка-фактури, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що оплата послуг проводиться замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем та акта фактичного надання послуг.

Відповідно до пункту 2.4. договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом п’яти банківських днів з дати отримання замовником відповідного фінансування, але не пізніше 31.12.2009.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з проживання на загальну суму 64690, 00 грн. с НДС, відповідно до акту приймання-передачі робіт (надання послуг) № ГК-0005841 від 21.11.2009 (а.с. 16 том 1).

Як вбачається з пояснень позивача, даний акт був підписаний тільки представником Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист», представник відповідача з невідомих причин відмовився від підписання акту.

Претензій щодо якості наданих послуг з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

За таких обставин, позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № ГК-0001716 від 21.11.2009 (а.с. 15 том 1).

Відповідач свої зобов’язання за даним договором не виконав, надані послуги не оплатив.

Листом № 03-1/1075 від 23.03.2010 позивач надсилав на адресу відповідача претензію з вимогою перерахувати до 01.04.2010 на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за договором у сумі 64690, 00 грн. (а.с. 18 том 1).

Даний лист був залишений відповідачем без відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 526, 530 ЦК України, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 64690, 00 грн. заборгованості за надані послуги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не був доведений та належним чином обґрунтований факт підписання акту виконання робіт та направлення рахунку-фактури.

Проте, колегія суддів не може погодитися з даним висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, Міністерство економіки України не заперечує факту отримання послуг за договором та направлення йому для оплати рахунку-фактури.

Крім того, з пояснень відповідача вбачається, що Міністерство економіки України, як бюджетна організація, зверталося до Державного казначейства України для зарахування і взяття на облік фінансового зобов’язання Мінекономіки перед Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист», однак оплата за наданими платіжними документами Державним казначейством здійснена не була у зв’язку з поверненням невиконаних платіжних доручень (а.с. 40-42 том 1).

Також, в судовому засіданні представником відповідача була надана копія платіжного доручення № 5124 від 14.12.2009 на оплату 64690, 00 грн. за договором № 64 від 16.11.2009 та актом № ГК-0005841 від 21.11.2009, що також підтверджує отримання відповідачем послуг.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» в частині стягнення основної заборгованості за договором про надання послуг № 64 від 16.11.2009 у сумі 64690, 00 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару за договором позивачем в період з 01.01.2010 по 30.06.2010 були нараховані 3248, 73 грн. пені, 2975, 74 грн. інфляційних витрат та 970, 00 грн. 3% річних.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа № 03-1/5441 від 08.12.2010, рахунок-фактура був направлений позивачем відповідачу 08.12.2010, що підтверджується копією опису вкладення та фіскальним чеком № 5287 від 08.12.2010 (а.с. 48 том 1).

Таким чином, оскільки прострочення виконання зобов’язання по оплаті наданих послуг виникло у відповідача після 08.12.2010, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.01.2010 по 30.06.2010.

Крім того, надана позивачем в судовому засіданні копія повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути належним доказом підтвердження направлення претензії, оскільки з неї не можна встановити, який саме лист був отриманий відповідачем.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 37/522 – скасуванню частково.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 37/522 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 37/522 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00014769) на користь Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 50, код ЄДРПОУ 02573711) 64690, 00 грн. основного боргу, 646, 90 грн. державного мита та 212, 38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00014769) на користь Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, 50, код ЄДРПОУ 02573711) 323, 52 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати учасникам судового провадження.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.