Рішення № 16949736, 06.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2011 р. Справа № 5023/4640/11

вх. № 4640/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 08-03-28/405-10 від 11.10.2010 р.)

1. відповідача - не з'явився

2. відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст-Таксі", м. Харків

2. Публічного акціонерного товариства страхової компанії "Універсальна", м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Радін Василь Веніамінович, м. Харкі

про стягнення 16 457,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст-Таксі" (надалі - 1. Відповідач) суму матеріальної шкоди у розмірі 510,00 грн., витрати по сплаті державного мита - 5,10 грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 7,32 грн.; - стягнення з Публічного акціонерного товариства страхової компанії "Універсальна" (надалі - 2. Відповідач) суму матеріальної шкоди у розмірі 15 947,06 грн., витрати по сплаті державного мита - 159,47 грн., витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 228,68 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник 1. Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причину своєї неявки суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Доказів щодо належного повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причину своєї неявки суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Доказів щодо належного повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Третя особа у судове засідання не з'явився уповноваженого представника до суду не направив. Про причину своєї неявки та свого представника суд не повідомив. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав. Доказів щодо належного повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Договором добровільного страхування транспортного засобу № КД.36.0434.09.2.Ю від 07 травня 2009 року Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб» «Клуб сімейного дозвілля» було застрахувано автомобіль Subaru Forester, державний № НОМЕР_1, 2008 року випуску, у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Червонозаводського відділення Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта», в тому числі і від такого страхового випадку, як пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

21 жовтня 2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на вул. Полтавський шлях у м. Харкові, застрахований автомобіль був пошкоджений, а 22 жовтня 2009 року до страховика за реєстраційним номером 64/1-653 надійшла заява страхувальника про страхову виплату.

За участю страхувальника, аварійним комісаром Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» 23 жовтня 2009 року, проведено огляд пошкодженого застрахованого транспортного засобу, про що складено протокол (акт) огляду транспортного засобу.

Матеріальний збиток, завданий власникові застрахованого автомобіля Subaru Forester, державний № НОМЕР_1, 2008 року випуску, становить 16457, 06 (шістнадцять тисяч чотириста пятдесят сім гривень 06 копійок) грн., згідно звіту аварійного комісару Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» № 64/1 складеного 04 грудня 2009 року.

Страхове відшкодування в сумі 16457, 06 (шістнадцять тисяч чотириста пятдесят сім гривень 06 копійок) грн. виплачено страховиком страхувальнику у відповідності до Договору добровільного страхування транспортного засобу № КД.36.0434.09.2.Ю від 07 травня 2009 року платіжним дорученням № 7548 від 11 грудня 2009 року на підставі складеного страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування.

У відповідності до постанови від 13 листопада 2009 року Жовтневого районного суду м. Харкова по адміністративній справі № 3-4066/09 р. винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано водія ТОВ «АІС- Таксі» ОСОБА_2, який керував автомобілем ГАЗ-3110, державний реєстраційний № НОМЕР_2.

Цивільно-правова відповідальність водія 1. Відповідача на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ВАТ СК «Універсальна» відповідно до Договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс 1-го типу № ВВ/9614558, строк дії з 23.06.2009 року по 22.06.2010 року). Відповідно до Полісу ВВ/9614558 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 25500, 00 (двадцять пять тисяч пятсот гривень 00 копійок) грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) встановлена в розмірі 510, 00 (пятсот десять гривень 00 копійок) грн.

У відповідності до Додаткового договору № 1 від 27 серпня 2009 року до Генерального договору № 5112/327/000016 від 22.06.2009 р. «Про погодження умов страхування ОЦВ власників наземних транспортних засобів» в звязку з реорганізацією діяльності ТОВ «АІС-Таксі» та створення підприємства «АІСТ-Таксі», пункт договору «Страхувальник» викладено в наступній редакції: «Страхувальник» - ТОВ «АІСТ-Таксі» м. Харків, Ганни, 13.

10 грудня 2010 року за вих. № 1-4/1847 відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» звернулося до ПАТ Страхова компанія «Універсальна» із відповідною заявою про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проте, станом на день предявлення позову, шкода, заподіяна ВАТ НАСК «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не відшкодована.

Станом на момент розгляду справи, шкода, заподіяна ВАТ НАСК «Оранта» в особі Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не відшкодована, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи даних доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд при вирішенні питання про задоволення позовних вимог застосовував наступні положення законодавства:

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування», яка визначає порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 цього Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на законних підставах.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових обовязків.

У відповідності до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, затрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСТ-Таксі» (61001, вул. Ганни, 13, м. Харків, код 33561513) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, р/р 26501010000488 в ГО ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 00034186) суму матеріальної шкоди в розмірі 510, 00 грн.; витрати по сплаті держмита в сумі 5, 10 грн.; витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 7, 32 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства страхова компанія «Універсальна» (01030, вул. Богдана Хмельницького, 48 А, м. Київ, Код ЄДРПОУ 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції НАСК "Оранта" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, р/р 26501010000488 в ГО ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 00034186) суму матеріальної шкоди в розмірі 15 947, 06 грн.; витрати по сплаті держмита в сумі 159, 47 грн.; витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228, 68 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний «08» липня 2011 року

по справі № 5023/4640/11.