Рішення № 16949716, 04.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 5023/3535/11

вх. № 3535/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 698 від 29.04.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 16.05.2011 р.); ОСОБА_3 (дов. № б/н від 30.06.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Слов'янськ

до Акціонерного товариства Туристична компанія "Ай Ті - Тур", м. Харків

про стягнення 20 230,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до господарського суду з позовною заявою про: стягнення у регресному порядку з Акціонерного товариства Туристична компанія "Ай Ті - Тур" (надалі - Відповідач) майнову шкоду у розмірі 18 634,00 грн..; стягнення комісійної винагороди в межах туристичного договору № 04/11 від 30.06.2010 р. та агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 304/1 від 01.02.2009 р. у розмірі 1 596,00 грн.та судових витрат.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Також заявляє усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Представник Позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечує, але вважає його не обґрунтованим та безпідставним.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 лютого 2009 року Позивач та Відповідач уклали агентський договір на реалізацію туристичних продуктів № 304/1. Відповідно до преамбули агентського договору № 304/1 від 01.02.2009 року в частині найменування сторін, вбачається, що Відповідач, який має ліцензію Міністерства культури і туризму України про туроператорську діяльність серія АВ № 566314, іменується за договором Туроператором, в свою чергу, Позивач, який має ліцензію Міністерства культури і туризму України про турагентську діяльність серія АВ № 349521. іменується за договором Турагентом. Відповідно до п.2.1. агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 304/1 від 01.02.2009 року Турагент за винагороду від імені Туроператора зобовязався реалізовувати туристичну продукцію, шляхом пропонування та продажу клієнтам туристичних послуг, що надаються та забезпечуються Туроператором як за кордоном так і на території України. Відповідно до п.3.1. агентського договору Турагенту надано право від імені та за дорученням Туроператора укладати з клієнтами договори на туристичне обслуговування. Відповідно до п.3.3.9. агентського договору, Туроператор зобовязався на підставі зробленого бронювання послуг надати турпродукт Турагенту для реалізації туристу.

Позивач, діючи на підставі повноважень, наданих Відповідачем згідно агентського договору, уклав від імені Відповідача туристичний договір № 04/11 від 30 червня 2010 року з туристом громадянкою України ОСОБА_5. Відповідно до туристичного договору ОСОБА_5 оплатила Відповідачу вартість туристичного продукту у розмірі 13514 грн. 00 коп, що підтверджується квитанцією №13500.1126.1 ПАТ «Приватбанк» від 30.06.2010 р, та комісійну винагороду Позивачу у розмірі 1596 грн. 00 коп.

Кошти, отримані від туриста як плата за турпродукт були перераховані Відповідачем третій особі-іншому туроператору, тобто спрямовані на подальше виконання умов туристичного договору № 04/11 від 30 червня 2010 року укладеного Позивачем з туристом. Проте, турпродукт Відповідачем так і не був наданий, у звязку з чим Позивач вимушений був повернути туристу комісійну винагороду у повному обсязі, що підтверджується видатковим касовим ордером ФО-П ОСОБА_6 № 01/2 від 20.07.2010 року. Звернення, які отримав Відповідач від Позивача за № 01/07 від 09.07.2010 року та за № 02/07 від 09.07.2010 року про повернення туристові плати за не наданий турпродукт залишились без відповіді. У звязку з тим, що Відповідач так і не повернув грошові кошти, турист ОСОБА_5 звернулася до суду про стягнення з Позивача майнової та моральної шкоди. Рішеннями Словянського міськрайонного суду Донецької області від 02.12.2010 року та апеляційного суду Донецької області від 28.02.2011 року з Позивача на користь туриста у звязку з невиконанням умов туристичного договору № 04/11 від 30 червня 2010 року було присуджено стягнути суму в загальному розмірі 18 634 грн.00 коп.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов задовольнити.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд при вирішенні питання про задоволення позовних вимог застосовував наступні положення законодавства:

Відповідно до п. 3.3.4. агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 304/1 від 01.02.2009 року, Туроператор зобовязаний нести відповідальність перед туристом за шкоду, що виникла внаслідок дій (бездіяльності) одного із виконавців послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про туризм», туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про туризм», субєкти туристичної діяльності зобовязані відшкодувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю.

Відповідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 Господарського кодексу України, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

Відповідно до ч. 1 ст. 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 Господарського кодексу України, у разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 Господарського кодексу України, у частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, затрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 24 Закону України «Про туризм»; ст.ст. 174, 193, 295-297, 303, 305 Господарського кодексу України; ст.ст. 642, 1000, 1002, 1166, 1191 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 47-1, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Стягнути в порядку регресу з Акціонерного товариства «Туристична компанія «АЙТІ-ТУР» (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 368, к. 213, ідентифікаційний код 24269712) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (84100, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) майнову шкоду у сумі 18 634,00 грн.; комісійну винагороду в межах туристичного договору №04/11 від 30 червня 2010 року та агентського договору на реалізацію туристичних продуктів № 304/1 від 01.02.2009 року у сумі 1 596,00 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 202,00 грн. та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 08 липня 2011 року

по справі № 5023/3535/11.