Рішення № 16949715, 05.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 5023/4971/11

вх. № 4971/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №07 від 03.08.10; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Підприємства "Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області, м. Харків;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач Підприємство "Палац Праці» Об'єднання профспілок звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на свою користь заборгованість 22337,22 грн., з яких 21066,70 грн. основний борг, 1270,52 грн. пеня за прострочення платежів та судові витрати. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобовязань за договором оренди нежитлових приміщень № 93-2009, укладеним між сторонами 01.12.2009 р.

Ухвалою суду від 20.06.2011р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 05.07.2011 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 05.07.2011 р., не зявився, через канцелярію суду надав відзив-клопотання, в якому визнає суму боргу у повному обсязі та просить, у звязку з тяжким фінансовим становищем підприємства, розстрочити погашення заборгованості рівними частинами на шість місяців, починаючи з 01 серпня 2011 р. по 31 січня 2012 р. по 3722,87 грн. кожного місяця.

Представник позивача не заперечує проти заявленого відповідачем клопотання щодо розстрочки погашення заборгованості.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 грудня 2009 року між Підприємством «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області (позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 93-2009, відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення №26-11, загальною площею 33,0 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Термін дії договору встановлений п. 6 договору до 31.12.2010 року.

Згідно додатковій угоді до договору від 31.12.2010 р.№ 1 розмір плати за користування орендованими приміщеннями збільшено з 93.74 грн. до 99.40 грн. та подовжено строк дії договору 31.03.2011 р. Згідно додатковій угоді № 2 від 15.02.2011 р. зменшено розмір орендованих приміщень до 27,0 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі 6,0 кв.м. від 14.02.2011 р. Згідно додатковій угоді № 4 від 01.04.2011 р. строк дії договору подовжено до 30.06.2011 р. Згідно додатковій угоді № 5 від 01.07.2011 р. строк дії договору подовжено до 30.09.2011 р., тобто на момент розгляду справи договір є діючим.

Факт користування орендарем, переданими йому приміщеннями підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.2009 р. та від 14.02.2011 р., та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.1 - 3.6 договору відповідач зобовязаний не пізніше 10 числа кожного поточного місяця перераховувати позивачу орендну плату з урахуванням індексу інфляції за кожний поточний місяць. З 18.10.2010 р. застосування індексації орендних платежів зупинено (лист Орендодавця від 18.10.2010 р.).

Однак в порушення умов договору відповідач не вносив орендну плату в повному обсязі, в звязку з чим виникла заборгованість по орендній платі, яка за період з 10.10.2010 р. по 31.05.2011 р. складає 21066,70 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обовязок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 21066,70 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди № 93-2009 від 01.12.2009 р. у сумі 21066,70 грн. та визнав суму боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21066,70 грн. заборгованості з орендної плати, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п.п. 4.1 - 4.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежів, з урахуванням обмежень, встановлених законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 1270,52 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 1270,52 грн.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення, а також враховуючи те, що позивач не заперечує щодо розстрочки, вважає її такою що підлягає задоволенню (у відповідності до графіку запропонованого позивачем: серпень 2011 р. 3722,87 грн.; вересень 2011 р. - 3722,87 грн.; жовтень 2011 р. - 3722,87 грн.; листопад 2011 р.- 3722,87 грн.; грудень 2011 р. - 3722,87 грн.; січень 2011 р. - 3722,87 грн.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача. Проте відповідач надав суду копію приходного касового ордеру у підтвердження відшкодування судових витрат позивачу у добровільному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631 п.4, 629, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України; ст.ст. 175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 198, 199, 203, 216-218, 222, 224, 226, 229, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_2, адреса фактичного місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Підприємства «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області (код ЄДРПОУ 30238257, адреса: м. Харків, 61003, мн. Конституції, 1, підїзд 3, поверх 5; П/рах. 26005036215700 у АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) 21066,70 грн. основної суми заборгованості; 1270,52 грн. пені.

Розстрочити виконання рішення та встановити наступний порядок його виконання, починаючи з 01 серпня 2011 року за таким графіком:

- серпень 2011 р. 3722,87 грн.;

- вересень 2011 р. - 3722,87 грн.;

- жовтень 2011 р. - 3722,87 грн.;

- листопад 2011 р.- 3722,87 грн.;

- грудень 2011 р. - 3722,87 грн.;

- січень 2012 р. - 3722,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 08 липня 2011 року.