Рішення № 16948821, 05.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.11р.Справа № 6/5005/5992/2011 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері", м. Київ

про визнання лізингової угоди №ОЕМ02_39694_22 від 03.09.2008р. недійсною

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1572 від 25.02.2011р., ОСОБА_3, довіреність № 662 від 03.02.2010р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 03-10/1 від 03.08.2010р.;

третя особа - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "АМО", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері", м. Київ, про визнання недійсною лізингової угоди № ОЕМ02_39694_22 від 03.09.2008року, укладеної між позивачем та відповідачем.

Посилаючись на те, що даний спір до суду було доведено з вини відповідача позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по справі у вигляді 85,00грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Відповідач в судове засідання зявився, відзив на позов надав, у відзиві на позов та в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі просить суд відмовити позивачеві у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до п.7.1 № ОЕМ02_39694_22 від 03.09.2008року лізингової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем саме на позивача покладено обов'язок реєстрації технологічного транспортного засобу, а посилання позивача на порушення відповідачем Закону України „Про фінансовий лізинг”, є безпідставним і надуманим.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері", м. Київ у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з письмовим клопотанням у якому просить суд розглянути справу без її участі та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України.

26.05.2011року на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.06.2011року з метою надання сторонам часу надати суду письмові докази в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень.

14.06.2011року на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено ухвалу про відкладення слухання справи до 05.07.2011року у зв'язку з тим, що позивач у судове засідання не з'явився та звернувся з клопотанням про відкладення слухання справи на більш пізніший термін.

05.07.2011рокур справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін, за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між третьою особою по даній справі - товариством з обмеженою відповідальністю "Констракшн Машинері" та позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки № 2437 від 03.09.2008р., у відповідності із умовами якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю обладнання протягом трьох робочих днів від дати підписання договору при умові оплати Покупцем повної вартості обладнання. Одночасно, а саме 03 вересня 2008 року, між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоотримувчем) та товариством з обмеженою відповідальністю «АМО»(Лізингодавцем) була укладена лізингова угода № ОЕМ02_39694_22 від 03.09.2008року та підписано сторонами додаткові угоди до неї відповідно до умов якої відповідач зобов'язався передати в оперативний лізинг позивачу технологічне обладнання у вигляді гусеничного екскаватора марки 330 LС у кількості І одиниця яке відповідно до Акту № РН - 0001867 приймання - передачі обладнання згідно Договору поставки № 2437 від 03.09.2008 року та видаткової накладної № РН-0001846 від 04.09.2008 року позивачем від третьої особи було отримано обладнання в кількості 1 (одна) штука, а саме - екскаватор марки JS 330, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засіданні та не заперечується повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Виконуючи умови вищеназваного договору позивач здійснював оплату лізингових платежів по лізинговій угоді № ОЕМ02_39694_22 від 03.09.2008р., що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засіданні та не заперечується повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги , що в порушення вимог чинного законодавства України, а саме:

Відповідно до вимог ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі в тексі ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності.

Відповідно до вимог ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до вимог ст. 184 ЦК України речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками:

1.Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

2.Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець (Відповідач) зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону «Про фінансовий лізинг»предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.

Згідно Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.07.2004 року № 163 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 р. за N 888/9487 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування»(що діяв на момент укладання спірної угоди) встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації, обліку та видачі реєстраційних документів і номерних знаків на великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні засоби (далі - технологічні транспортні засоби), що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

Дані Правила є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб, які є власниками технологічних транспортних засобів, реалізують або експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки і реалізують права цих власників у межах наданих їм повноважень. Державна реєстрація технологічних транспортних засобів здійснюється територіальними органами Держнаглядохоронпраці України з метою забезпечення додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, підвищення безпеки при експлуатації технологічних транспортних засобів і попередження травматизму працівників. Перелік типів технологічних транспортних засобів наведено у додатку 1. 4. Технічне забезпечення реєстрації технологічних транспортних засобів (проведення технічного огляду технологічних транспортних засобів) здійснюється експертно-технічними центрами Держнаглядохоронпраці України (далі - ЕТЦ).

Увідповідностідододатку1.4.доПравил «ПЕРЕЛІК

типів технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку територіальними органами Держнаглядохоронпраці»зазначено, в тому числі: ...

1.Великотоннажні та інші технологічні автомобілі.

2.Трактори колісні і гусеничні, у тому числі з навісним обладнанням, інші машини і механізми на їх шасі; бульдозери; бурові машини, бурові установки; сніп (навантажувачі, снігоочисники; машини, що прибирають тротуари; машини, що розкидають щебінь; трубоукладачі; тягачі; дорожня фреза; копер палебійний.

3.Екскаватори колісні і гусеничні.

4.Вантажопідйомні установки на спеціальному самохідному шасі.

5.Інші машини на спеціальному самохідному шасі.

6.Навантажувачі всіх типів, у тому числі електронавантажувгчі, електрокари, електровізки.

7.Самохідна дорожньо-будівельна техніка: котки дорожні самохідні; віброкотки; пневмокотки; асфальтоукладачі, автоскрепери, автогрейдери.

8.Спецмашини: самохідні; на базі автомобілів; машини маркувальні; машини для ломки-футировки.

9.Причіпні пристрої: автотракторні причепи і напівпричепи; ваговози; розкидачі; грейдери причіпні; скрепери причіпні; пневмонагнітачі; вагони-гуртожитки; електростанції причіпні; дизель-генератори причіпні; цистерни причіпні; зварювальні агрегати причіпні; компресори причіпні, причіпна спецтехніка. У відповідності до п. 6 Правил «Технологічні транспортні засоби реєструються за юридичними і фізичними особами».

«Власники технологічних транспортних засобів зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання, тимчасового ввезення на територію України або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційного документа»(п. 7 Правил).

«Експлуатація технологічних транспортних засобів, незареєстрованних у територіальних органах Держнаглядохоронпраці України, забороняється»(п. 8 Правил).

Згідно із п. 11 Правил «Реєстрація технологічних транспортних засобів здійснюється на підставі:

письмової заяви власника (додатки 2, 3);

документів, що засвідчують юридичну чи фізичну особу;

документів про правомірність придбання транспортного засобу;

паспорта (формуляра) заводу-виготовлювача або дубліката паспорта (формуляра) у разі втрати оригіналу; акта технічного огляду;

довідки про місце стоянки технологічного транспортного засобу (для юридичних осіб);

наказу про призначення посадових осіб, відповідальних за технічний стан, реєстрацію та облік транспортних засобів (для юридичних осіб)».

Враховуючи вищезазначене і те що жоден із вищезазначених приписів Правил відповідачем на час укладання спірної угоди не був виконаний, позивач, не маючи вищезазначених документів, не наданих йому відповідачем, в порушення чинного законодавства України, був позбавлений можливості належним чином використовувати предмет лізингу в своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовною заявою у якій просить господарський суд визнати недійсною лізингову угоду № ОЕМО2_39694_22 від 03.09.2008року, укладену між позивачем та відповідачем.

Посилаючись на те, що даний спір до суду було доведено з вини відповідач позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по справі у вигляді 85,00грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

-визнання правочину недійсним;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитки та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів представлених сторонами у судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсною лізингової угоди № ОЕМО2_39694_22 від 03.09.2008року, укладеної між позивачем та відповідачем, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, підлягають задоволенню, оскільки в тексті оспорюваної лізингової угоди, додатку №1, додатку № 3 до неї та у видатковій накладній № РН-0001846 від 04.09.2008року лише вказано наступне обладнання - гусеничний екскаватор 330 LС - 1 одиниця тоді як чинним, законодавством України прямо встановлена вимога щодо визначення індивідуальних ознак предмета лізингу в лізинговому договорі, отже дана норма чинного законодавства грубо порушена відповідачем.

Витрати по справі у вигляді 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4,13,15,16,203,215,216,526,611 Цивільного кодексу України, статтями 33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про фінансовий лізинг”, Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.07.2004 року № 163 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 р. за N 888/9487 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування»господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити.

Визнати недійсною лізингову угоду № ОЕМ02_39694_22 від 03.09.2008р., укладену між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 305653) та товариством з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32998860, р/р 26002010003316 в філії УніКредітБанку у м. Києві, МФО 300744).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32998860, р/р 26002010003316 в філії УніКредітБанку у м. Києві, МФО 300744) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49005, АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 305653) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) - держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено 11.07.2011р.