Ухвала суду № 16947600, 08.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-20390/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Костенка М.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: Коновалової О.Ю

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2007 та

ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2007

у справі № 2-16/4382-2007а

за позовом Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2007, в задоволенні позову ДП «Кримські генеруючі системи»про скасування повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0001811501/0 від 08.02.2007 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання, з врахуванням поданих змін до касаційної скарги, про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

          Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

          Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка платника податку на прибуток ДП «Кримські генеруючі системи»з питання своєчасності сплати податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, за результатами якої було складено акт №539/15-1/30909683 від 02.02.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено граничні строки сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток, передбаченого Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001811501/0 від 08.02.2007, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону за затримку на 39 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 10498133,00 грн. нараховано штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 2099626,74 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що згідно поданої позивачем декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року, сума податку на прибуток склала: податкове зобов’язання з податку на прибуток звітного періоду –7798684 грн., авансові внески, нараховані на суму дивідендів і прирівняних до них платежів в сумі 2710250 грн. Оскільки у строк до 20.11.2006 позивачем узгоджена сума податкового зобов’язання не сплачена, суди дійшли висновку про порушення норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та наявність у податкового органу підстав для нарахування штрафних санкцій за підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону .

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить також податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під дивідендом розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів визначений пунктом 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за приписами пп. 7.8.1 якого, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Підпунктом 7.8.2 цього пункту встановлено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

За приписами пп.7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

З огляду на викладене, при вирішенні даного спору суди мають перевірити правильність обчислення податковим органом граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток, а також встановити чи є даний платіж об’єктом застосування штрафних санкцій передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державного підприємства «Кримські генеруючі системи»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

М.І.Костенко

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук