Ухвала суду № 16947554, 21.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-331/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Карася О.В.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року

у справі № 2-16/1002-2008А

за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН»

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року, позов Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» (далі –позивач) до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі –відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000541530/0/575/15-2 від 23 травня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПБМП «ДЮН» 3,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового –про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питання сплати податку на додану вартість ПБМП «ДЮН», за результатами якої складено акт № 479/15-2/20723781 від 15 травня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000541530/0/575/15-2 від 23 травня 2007 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 4 244,99 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у зв’язку з порушенням термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням № 001170/23-1/0 від 10 травня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 18 939,00 грн. (12626,00 грн. –основний платіж, 6 313,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач платіжним дорученням № 606 від 19 травня 2006 року на суму 18 939,00 грн. своєчасно і в повному обсязі перерахував до бюджету суму, визначену податковим повідомленням-рішенням № 001170/23-1/0 від 10 травня 2006 року.

Крім того, позивач платіжним дорученням № 1224 перерахував до бюджету суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 7 918,00 грн., а платіжним дорученням № 1311 –суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 2 243,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суми сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2006 року спрямовано відповідачем на погашення податкових зобов’язань за травень 2006 року.

Адже, пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

В свою чергу, відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку Українивід 21 січня 2004 року № 22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, позивач своєчасно сплатив до бюджету суму податкового зобов’язання, визначену податковим повідомленням-рішенням № 001170/23-1/0 від 10 травня 2006 року, то у відповідача не було законних підстав для нарахування суми штрафу за порушення ПБМП «ДЮН»підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Карась О.В.

                                        Костенко М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко