Ухвала суду № 16947552, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-23869/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010

у справі № 2а-3585/09/0770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад"

до          Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про          визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Мукачівський завод "Точприлад" (далі по тексту –позивач, ВАТ "Мукачівський завод "Точприлад") звернулось до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі по тексту –відповідач, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області) № 0001372340/0 від 20.07.2009, № 0005241640/0 від 27.07.2009, № 000145240/0 від 03.08.2009 та зобов’язання надати Мукачівському відділенню Державного казначейства України висновки про відшкодування ВАТ "Мукачівський завод "Точприлад" з бюджету податку на додану вартість на суми 21144 грн., 6387 грн., 81657 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення; в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 в частині вирішення позовних вимог про зобов’язання відповідача надати Мукачівському відділенню Державного казначейства в Закарпатській області висновки на суми грошових коштів, що підлягають бюджетному відшкодуванню, - скасовано та провадження у цій частині справи закрито; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень та винести рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених перевірок ВАТ "Мукачівський завод "Точприлад" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень, травень, червень 2009 року, відповідно, складено акти № 1464/23-01/14307452 від 20.07.2009, № 1456/16-40/14307452 від 17.07.2009, № 1505/23-01/14307452 від 29.07.2009, в яких зафіксовані порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, відповідно, за квітень в розмірі 21144 грн., за травень в розмірі 6387 грн., за червень в розмірі 81657 грн.

На підставі результатів вказаних перевірок, податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:

1)          № 0001372340/0 від 20.07.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на 21144 грн.;

2)          № 0005241640/0 від 27.07.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на 6389 грн.;

3)          № 0001452340/0 від 03.08.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на 81 657 грн.;

Також судами встановлено, що позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою «VT IMS Kft» (орендодавець) від 20.02.2009 № 251, згідно якого останній надає, а перший приймає у користування майно виключно з єдиною метою виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини № 250 від 20.02.2009 та сплачує йому за користування орендну плату в розмірі 1000 Євро в місяць не залежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 15 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Вартість орендованого майна становить 2000000 Євро.

На підставі даного договору, позивачем імпортовано товар у березні, квітні та травні 2009 року та сплаченого податок на додану вартість митним органам в сумі, відповідно, 21144 грн., 6397,23 грн., 81656,70 грн.

Відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що ввезене позивачем обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування, тому сума сплаченого податку на додану вартість при ввезенні такого товару до податкового кредиту не відноситься.

З огляду на оскарження відповідачем судових рішень в частині задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 2, 3 пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об’єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов’язане із поверненням товарів у зв’язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов’язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті; датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Судами встановлено, що позивачем належним чином сплачено до бюджету суми податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, з підтвердженням оформленими належним чином вантажними деклараціями, а тому суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень-червень 2009 року, заявлені до відшкодування, визначені у повній відповідності з вимогами пп. 7.7 ст. 7 вказаного Закону та складаються із сум податків, фактично сплачених у попередніх податкових періодах.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірно висновку про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Зважаючи на скасування судом апеляційної інстанції в частині постанови суду першої інстанції, межі позовних вимог, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судове рішення Львівського апеляційного адміністративного суду є таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко