Ухвала суду № 16947551, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-38149/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010

у справі № 2а-8601/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ»

до          Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними дій по зменшенню від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Сервіс-ХХІІ») звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі –відповідач, ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим) по зменшенню від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, позов задоволено; визнано протиправними дії ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим по зменшенню від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на додану вартість ТОВ «Сервіс-ХХІІ»у сумі 775712 грн. за період з 01.10.2007 по 31.03.2009 на підставі акту перевірки ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим від 06.08.2009 № 1558/23-2/31364688, з мотивів правомірності заявлених позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Сервіс-ХХІІ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, складено акт № 1558/23-2/31364688 від 06.08.2009 та довідка про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сервіс-ХХІІ».

Перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємству було зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування на суму 775712 грн., а саме:

-          на суму 216808,95 грн. –у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації сум податкового кредиту з ПДВ по 10 податковим накладним по періодам, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою, за результатами якої був складений акт № 1971/23-1 від 28.12.2007, що є порушенням пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-          на суму 550250 грн. –у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних № 56 від 31.10.2008 від ПП «Самад»на загальну суму 1500 грн., у тому числі ПДВ 250 грн., яка зареєстрована в реєстрі отриманих накладних у жовтні 2008 року та № 12 від 26.06.2008 від Управління економіки на загальну суму 3300000 грн., у т.ч. ПДВ 550000 грн., яка зареєстрована в реєстрі отриманих накладних у червні 2008 року (до перевірки не надана податкова накладна), що є порушенням пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-          на суму 5775, 82 грн. –у зв’язку з виявленими розбіжностями у сумі 3841,67 грн. з контрагентом ТОВ ПБФ «Астрагал», у зв’язку з тим, що ТОВ «Сервіс-ХХІІ») невірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по витратам, не пов’язаним з господарською діяльністю, а саме –віднесені до податкового кредиту суми ПДВ перераховані на благоустрій монумента «Красная горка»в м. Євпаторії (№ 7 від 29.05.2008 на загальну суму 15000 грн., у т.ч. ПДВ 2500 грн., № 8 від 30.05.2008 на загальну суму 8050 грн., у т.ч. ПДВ 1341,67 грн.; у сумі 1446,69 грн., з контрагентом «не визначено», яка не підтверджена податковою накладною; у сумі 487,46 грн. з контрагентом «не визначено») не підтверджені податковими накладними, що є порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-          на суму 2877,80 грн. –у зв’язку з тим, що за результатами проведеної позивачем інвентаризації встановлений факт недостачі грошових коштів у сумі 14389 грн., яка не була включена до оподатковуваного доходу, сума ПДВ складає 2977,80 грн., що є порушенням пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується виявлених порушень пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість»не містить.

Отже, законодавством встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної, зокрема податкова накладна повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що доводи відповідача про те, що у порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є необґрунтованими, оскільки законодавством передбачено право, а не обов’язок платника податків –отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вказана норма та інші положення Закону не містить, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею.

Факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, що в свою чергу дає зробити висновок про правильне формування позивачем податкового кредиту, виходячи з дати отримання податкової накладної.

В пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачена єдина підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) –коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судами на підставі досліджених матеріалів справи спірна сума податкового кредиту в загальному розмірі 216 808,95 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними податковими накладними.

Відносно виявлених порушень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слід зазначити наступне.

Судами встановлено наявність у позивача податкових накладних № 56 від 31.10.2008 та № 12 від 26.06.2008, оригінали яких були оглянуті судом першої інстанції у судовому засіданні та надані на експертизу, що підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 04/10 від 17.06.2010.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час, як встановлено судами, спірна сума податкового кредиту в розмірі 550250 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними.

Щодо виявлення порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, слід зазначити таке.

Як встановлено судами, з підтвердженням матеріалів справи, 05.01.2006 між ТОВ «Сервіс ХХІІ»(Замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Астрагал» (Генпідрядник) укладено договір генпідряду № 12/05.

ТОВ ПБФ «Астрагал»були виписані та надані позивачу податкові накладні № 7 від 29.05.2008 на суму 15000 грн. (в т.ч. ПДВ 2500 грн.), де у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»вказано «основний платіж», та № 8 від 30.05.2008 на суму 8050 грн. (в т.ч. ПДВ 1 341,67грн.), де у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»вказано «благоустрій монумента «Красная горка» в місті Євпаторія».

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що у вказаних податкових накладних допущено помилку в частині зазначення назви виконаних робіт, однак це не свідчить про завищення товариством податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 3841,67 грн., оскільки вказані кошти перераховані позивачем у складі вартості фактично остриманих робіт з благоустрою території торгово-сервісного комплексу по пр. Перемоги в м. Євпаторії, які пов’язані з господарською діяльністю позивача.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 3 841,67грн.

Щодо висновків ДПІ про наявність розбіжності податкового кредиту у вересні та листопад 2008 року, відповідно, на суму 1 446,69 грн. та 487,46 грн. з контрагентом «не визначено», які не підтверджені податковими накладними, суди, дослідивши податкові декларації з ПДВ позивача за вказані місяці 2008 року не встановили факту віднесення позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів вказаних вище сум.

Також згідно висновку експерта сума задекларованого у вересні 2008 року податкового кредиту в розмірі 196407 грн. сформована правильно, підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а правильність формування податкового кредиту у листопаді 2008 року підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Щодо виявленого відповідачем порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено ДПІ в м. Євпаторії при проведенні перевірки, у перевіреному періоді підприємством самостійно була проведена інвентаризація наявності грошових коштів у касі ТОВ «Сервіс ХХІІ» станом на 22.04.2009, в результаті якої встановлена недостача грошових коштів у сумі 5 492,90 грн.

Відповідно до Листа Державного казначейства України «Про порядок відображення фактичних нестач грошових, валютних, матеріальних та інших цінностей» № 07-04/959-3875 від 12.05.2004 у випадках, коли винні особи не встановлені, справи за такими нестачами знаходяться у слідчих органах, суми списаних матеріальних цінностей обліковуються на позабалансовому рахунку 05 «Гарантії та забезпечення»до моменту встановлення винних осіб або до висновків слідчих органів за цими справами.

З вищенаведених норм слідує, що до встановлення винної особи та до відшкодування цією особою суми встановленої нестачі, ця сума нестачі не може бути віднесена до оподаткованого доходу підприємства, що, відповідно, свідчить про безпідставність висновків ДПІ міста Євпаторія про заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 2 877,80грн.

Згідновисновку судово-економічної експертизи № 04/10 від 17.06.2010 встановлено, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції в місті Євпаторія АРК від 06.08.2009 №1558/23-2/31364688 про порушення ТОВ «Сервіс XXII»вимог Закону України «Про податок на додану вартість»документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та зазначені норми законодавства, є вірними висновки судів про безпідставне зменшення ТОВ «Сервіс-ХХІІ»від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на додану вартість в сумі 775712 грн.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко