Ухвала суду № 16947535, 21.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-12125/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Карася О.В.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»- Містобудівельний загін № 73

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року

у справі № 6/261/07

за позовом Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 73

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 19 липня 2007 року позов Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 73 (далі –позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі –відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 00001437/0 від 01 березня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 73 3,40 грн. судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь ДП ВАТ «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 73 надмірно сплачений судовий збір в розмірі 97,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем 07 лютого 2006 року правомірно, в межах граничного терміну, подано розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 рік.

Не погодившись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 19 липня 2007 року відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задоволено. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 19 липня 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року та залишення в силі постанови Господарського суду Миколаївської області від 19 липня 2007 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань своєчасності та повноти перерахування платежів, зборів (обов’язкових платежів) в бюджет, надання податкових декларацій (звітів), пов’язаних з вирахуванням податків, внесків до цільових державних фондів та інших неподаткових платежів, за результатами якої складено акт № 147/37/30126124 від 21 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 00001437/0 від 01 березня 2007 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 6 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі –Закон № 1963-ХІІ) у зв’язку з несвоєчасним поданням податкового розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 рік.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону № 1963-ХІІ у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Пунктом 2 Порядку заповнення і подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17 вересня 2001 року № 373 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що розрахунок податку подається на підставі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і подається платником податку до органів державної податкової служби за місцезнаходженням та місцем постійного базування транспортних засобів у строки, визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ для річного звітного періоду, - протягом 60 календарних днів після останнього календарного дня звітного (податкового) року.

Крім того, відповідно до підпункту «в» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, позивачем розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 рік подано 07 лютого 2007 року, а не 07 лютого 2006 року, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем правомірно визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання такого розрахунку.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»- Містобудівельний загін № 73 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Карась О.В.

                                        Костенко М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.

уддя А.О. Рибченко