Ухвала суду № 16947533, 21.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-24564/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Карася О.В.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 02 липня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року

у справі № 9/240

за позовом Закритого акціонерного товариства «Лазірківський елеватор»

до Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 02 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року, позов Закритого акціонерного товариства «Лазірківський елеватор»(далі –позивач) до Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі –відповідач) з урахуванням заяв про доповнення та уточнення позовної заяви № 246 від 24 червня 2008 року, № 255 від 01 липня 2008 року та № 256 від 02 липня 2008 року задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 01 лютого 2007 року, № 0000022301/1 від 17 квітня 2007 року, № 0000022301/2 від 16 липня 2007 року, № 0000022301/3 від 17 вересня 2007 року в частині визначення ЗАТ «Лазірківський елеватор»податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 278 236,79 грн., в тому числі 206 621,09 грн. - основний платіж та 71 615,70 грн. –штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Лазірківський елеватор»3,40 грн. витрат по сплаті судового збору (державного мита).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ «Лазірківський елеватор»за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 1/23-025/32413217 від 13 січня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 01 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 285016,70 грн. (211685,00 грн. –основний платіж, 73331,70 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення –без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000022301/1 від 17 квітня 2007 року, № 0000022301/2 від 16 липня 2007 року, № 0000022301/3 від 17 вересня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості фактично отриманих послуг із страхування.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ЗАТ «Лазірківський елеватор»(страхувальник) та Акціонерним товариством Страхова компанія «Залізничні шляхи» (страховик) укладено договори № 1063 від 16 березня 2005 року та № 302 від 16 березня 2005 року добровільного страхування майна.

Відповідно до пункту 1.6 зазначених договорів, вони вступають в силу з моменту надходження першого платежу на рахунок страхувальника і діють протягом двох років, при умові повної страхової відповідальності, в разі сплати у встановлені строки страхових платежів згідно пункту 5.2 цих договорів.

Позивачем згідно платіжних доручень здійснено на користь АТ Страхова компанія «Залізничні шляхи»страхові платежі. Зокрема, перший платіж згідно договору № 1063 від 16 березня 2005 року здійснено позивачем 08 червня 2005 року, а згідно договору № 302 від 16 березня 2005 року –27 березня 2006 року.

В свою чергу, надання страхових послуг підтверджується актами № 1063 від 30 вересня 2005 року та № 302 від 27 червня 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтею 18 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»(далі –Закон № 85/96-ВР) договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до статті 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов’язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач, включивши до складу валових витрат відповідних податкових періодів вартість фактично отриманих послуг із страхування, діяв в межах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв’язку з чим висновки акту перевірки щодо порушення ЗАТ «Лазірківський елеватор» підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР є безпідставними.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити, а постанову Господарського суду Полтавської області від 02 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Карась О.В.

                                        Костенко М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко