Постанова № 16947512, 09.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8457/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі                                                   Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача –Левченка О.В.,

відповідача –Ярмака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010

у справі № 13/455/07-АП-9/479/07-АП

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю           Прокурора Запорізької області

про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі по тексту –позивач, ВАТ "Запорізький завод феросплавів") звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) № 0000110801/0 від 15.03.2007.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 61610, 21 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ВАТ "Запорізький завод феросплавів" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства за грудень 2006 року, складено акт № 194/08-01/00186542 від 03.03.2007, в якому зафіксовані порушення:

-          пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

-          пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.

На підставі результатів вказаної перевірки, 15.03.2007 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 000011081/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року на 7869424 грн.

Податкова інспекція зазначає, що сума податку на додану вартість у розмірі 7807813,70 грн. не підлягає включенню до податкового кредиту за листопад 2006 року у зв’язку з реалізацією продукції власного виробництва на експорт за цінами нижчими за собівартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Перевіривши правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року податковий орган, виходив з того, що позивачем здійснена реалізація продукції за цінами нижчими за собівартість, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»не містять положень про те, що продукція суб’єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, позивач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Проте, в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року на 7807813,70 грн.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в за грудень 2006 року на 61610,21 грн. слід зазначити наступне.

Відповідач, зменшуючи бюджетне відшкодування на вказану суму, виходив з того, що ВАТ «Запорізький завод феросплавів»безпідставно коригував податкові зобов’язання у листопаді 2006 року, у зв’язку із зміною ціни за фактом поставки товару, передоплата за який була здійснена у червні 2003 року, тобто після закінчення граничного строку (строку давності) подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 вказаного Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що правомірність здійснення коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту залежить від відповідності чинному законодавству здійснення операції зі зміни суми компенсації вартості товарів, а не від строку зберігання податкових накладних.

З урахування зазначеного, позивачем правомірно у листопаді 2006 року проведено коригування податкових зобов’язань на суму 61610,21 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позову та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" задовольнити частково.

Змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010, скасувавши її в частині відмови в задоволенні позовних вимог та залишити в цій частині в силі постанову Господарського суду Запорізької області від 11.10.2007.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2010 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук