Ухвала суду № 16947461, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-21498/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: Мартиненка К.І.

відповідача: не з’явився.

третьої особи: не з’явився.

прокурора: Чубенка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007

у справі № 13/495/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехніка ЗАЗ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

третя особа Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17.04.2007 ТОВ «Сантехніка ЗАЗ»відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя №0000192303/0/12577 та №0000202303/0/12578 від 24.10.2006.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 №0000202303/0/12578 у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 24.10.2006 №0000192303/0/12577 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2006 року у сумі 350118,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач та третя особа представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.                                                  

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року, за результатами якої складено акт від 13.10.2006 № 576/2303-33431965.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.10.2006 №0000192303/0/12577, №0000202303/0/12578, якими на підставі пп.7.2.1, 7.2.6 а.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2007 року на 360879,00 грн. та визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 27301,16 грн.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі належно оформлених податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність у позивача належно оформлених податкових накладних №126 від 31.05.2006, №147 від 30.06.2006 та №175 від 28.07.2006 виданих ВАТ «Запорізький арматурний завод», дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для зменшення позивачу податкового кредиту у червні, липні 2006 року, лише з тих підстав, що в них спожита електроенергія визначена, як споживання послуг, а не товару, без зазначення відомостей про її об’єм, з огляду на умови договору оренди №08 від 01.10.2006, за дотримання вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності з пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем при прийнятті рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування не було враховано даних податкової декларації щодо наявності у позивача залишку від’ємного значення після бюджетного відшкодування попереднього звітного періоду, що значно перевищує заявлену до відшкодування суму, у зв’язку з чим, виходячи з положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підстави для зменшення бюджетного відшкодування у липні 2007 року відсутні. За підтвердження того, що позивачем у червні 2006 року фактично сплачено постачальникам товарів та послуг податку на додану вартість в ціні придбання в сумі 350118,67 грн., висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про зменшення бюджетного відшкодування, у зазначеній сумі, є правильними. Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук