Ухвала суду № 16947458, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22381/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Рівненської області від 21.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007

у справі № 10/58

за позовом Закритого акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.03.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007, позов ЗАТ «Костопільський завод скловиробів»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Костопільському районі від 17.01.2007 №0000082342/0 в частині визначення основного зобов’язання 36679 грн. та фінансові санкції 1166,10 грн., №0000092342/0 в частині визначення основного зобов’язання 22691,04 грн. та фінансових санкцій 11345,52 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.                              

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №63/23-30923971 від 27.12.2006.

За висновками акта перевірки позивачем занижено валовий дохід за другий квартал 2006 року на суму 49511,00 грн. у зв’язку з помилковим оприбуткуванням на баланс орендованих формокомплектів, отриманих від ТОВ «Рисан»за договором суборенди №57 від 05.05.2003; завищено валові витрати по кредиторській заборгованості, що включена до валового доходу на 1949,08 грн.; завищено валові витрати по послугам МПП «Сигнал»на суму 75603,30 грн.; завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 3321,20 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2007 №0000082342/0, яким донараховано податок на прибуток в розмірі 37115,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11884,10 грн., та №0000092342/0, яким визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 23042,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11521,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 –5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанцій, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем у 2003 році помилково було відображено в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість перед ТОВ «ПГ «Таурус», а в податковому обліку –валові витрати та податковий кредит, зазначена помилка була виправлена, шляхом подачі уточнюючих розрахунків за 1 півріччя 2004 року та 1 півріччя 2006 року, в яких самостійно визначено суму недоплати та нараховано штраф, крім того у відповідача відсутні підстави для визначення податкових зобов’язань за господарськими операціями що стали підставою для формування валових витрат за період 2002-2003 р.р., який перевіркою не охоплений, щодо оплати позивачем наданих МПП «Сигнал»за договором №17 від 01.07.2004 послуг по охороні об’єкту, то вони правомірно віднесені до складу валових витрат, як такі що пов’язані з забезпеченням діяльності позивача, зокрема щодо збереження майна, що відповідає приписам пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Судова колегія вважає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на матеріалах справи, за правильного застосування норм матеріального права.

Щодо донарахування зобов’язань з податку на додану вартість, то, входячи з аналізу положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі належно оформлених податкових накладних. Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність податкових накладних №87 від 03.12.2005 МПП «Сигнал», №358 від 22.12.2005 КП «ТБ», №5 від 10.02.2006 МПП «Мід», оформлених з дотриманням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для висновку про правомірність донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, незначні недоліки податкової накладеної не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту, за наявності інших первинних документів, що дають можливість ідентифікувати операцію.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 21.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук